Сторінка 3 з 6
військовополонених, які були свідками жовтневих подій. Вони розгорнули пропаганду революційних ідей серед населення. Деякі середнянці, залишившись у Росії, зі зброєю в руках відстоювали там завоювання Жовтня від сил контрреволюції. А. І. Ясенівський, який проживає в Середньому й
зараз, в рядах Червоної Армії громив війська чорного б про на Врангеля. На батьківщину він повернувся лише після закінчення громадянської війни (у 1922 році).
з великим піднесенням трудящі Середнього зустріли проголошення Радянської влади Угорщини на Закрпатті. 7 квітня 1919 pоку в селі проведено вибори сільської Ради. Вперше за нею історію було обрано місцевий орган влади, до складу якого ввійшли представники бідноти (М. Фешко, П. Шагій, В. Шагій, М. Стричинець та інші).
З перших днів сільська Рада почала проводити соціалістичні перетворення. Земельна комісія, яку очолив Г. Лілієнталь, розділила між селянами пасовиська, відібрані у великих землевласників. Рада також зайнялася забезпеченням бідноти продуктами харчування, розпочала організацію загонів Червоної гвардії, в ряди якої вступили В. Шагій, П. Шагій, І. Скиба, М. Фешко, Ю. Мучичко та інші. Середнє стає районним центром, оскількц місто Ужгород в січні 1919 року було окуповане чеськими контрреволюційними військами.
Але Радянська влада проіснувала в селі недовго. В кінці квітня 1919 року війська буржуазної Чехословаччини зайняли Середне. Розпочалися арешти. Лишe окремі активісти, серед них і Лілієнталь, втекли в Угорщину, решта була ув'язнена й піддана жорстоким катуванням. Хоч Радянську владу вороги придушили в селі, але її ідеї глибоко запали в серця простого люду. Окупанти не змогли приборкати трудящих, які продовжували вести боротьбу за своє визволення. Особливо посилилась ця боротьба після утворення Компартії Чехословаччини та її Закарпатської крайової організації, яка користувалася великим авторитетом серед сільської бідноти й робітників.
В Середньому засновниками комуністичної організації, що виникла в 1922 році, були М. Каганець, І. Скиба, Ю. Шіпош, М. Стричинець та інші. Першим секретарем працював Ю. Шіпош. Комуністи села швидко завоювали довір'я трудящих: вони вели велику роз'яснювальну роботу серед односельчан, піднімали сільськогосподарських робітників на боротьбу за поліпшення їх становища. В 1924 році комуністи організували найбільший в округу страйк виноградарських робітників. Він розпочався 27 березня і тривав до 16 квітня 1924 року. Страйк відбувся на виноградниках 160 поміщиків, куркулів і заможних селян, які користувалися найманою працею, і охопив понад 450 виноградарських робітників. Страйкуючі вимагали підвищення щоденної заробітної плати з 10 до 15 крон, організації харчування та поліпшення умов праці.
«Ми, середнянські робітники,- писали його учасники,- вибрали собі своїх заступників, і тоти наші заступники за нас за ушитких стали до суду із середнянськими виничнима газдами о работах [і] виничних платнях, щоб то нам установили і осудили, бо наші виничні газди таку ціну обстановили, што ми негодні за тоту платню робити і з того вижити». Страйк закінчився частковою перемогою страйкуючих. Це сприяло піднесенню авторитету сільських комуністів. В 1925 році парторганізація Середнього налічувала уже близько 70 чол. В сільському представництві депутати були комуністами.
Заслуженою повагою користувався, зокрема, Юрій Шіпош, секретар сільської організації КПЧ. Він був малописьменним, а тому всю документацію вела його дочка Варнара, член КПЧ з 1927 року. Вона виконувала такі партійні доручення, як поширення листівок, розклеювання комуністичних плакатів тощо. Агітмасову роботу серед населення проводили також комуністи Ф. Мингляк, його батько І. Мингляк та інші.
В травні 1932 року відбувся страйк на виноградниках Ужгородського округу, участь в якому взяли і робітники Середнього. Приводом до цього страйку послужило зниження власниками виноградників деяких розцінок оплати за працю. Жандармерія, виконуючи волю багатіїв, з першого дня страйку заарештувала найбільш активних ватажків, серед них Ю. М. Фешка й І. С. Шереша, які були членами страйкового комітету. Але, незважаючи на репресії, страйкарям вдалося домогтися деяких успіхів: власники відмовились від зниження розцінок. Поряд із згаданими мали місце дрібніші страйки середнянських сільськогосподарських робітників і батраків.
За часів панування буряїуазної Чехословаччини тривав процес обезземелення селян. Рекламована буржуазією аграрна реформа не дала бідному селянству землі. Її одержала куркульська верхівка, шинкарі та церква. У 1939 році в селі було 431 будинок і 2552 жителі, яким належало 4030 гольдів землі. Найкращими землями заволоділи Г. Тітус (90 гольдів), Годік-Барковці (85 гольдів), Феєрштайн (90 гольдів), греко-католицька церква (29 гольдів), монастир (23 гольди).
Дивиться також інші населені пункти району: