Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під час світової економічної кризи 1929-1933 pp. становище трудящих
Рахова погіршилося. Зросла армія безробітних, різко впала заробітна плата; за визнанням Рахівської дирекції державних лісів, оплата лісорубів зменшилась на 72-76 процентів.
В цей період симпатії до Радянського Союзу, який закінчував свою першу п'ятирічку, зростають. Багато рахівчан виявило бажання виїхати в Радянський Союз де, за визнанням самої буржуазної влади, було ліквідовано безробіття. Буржуазія доклала немало зусиль, щоб перешкодити виїзду рахівчан до Країни Рад. В донесенні Рахівського окружного управління від 2 лютого 1932 року зазначалось про голодні походи безробітних. Донесення закінчувалось словами: «Взагалі слід сказати, що в нашому окрузі останнім часом Комуністична партія дуже посилила свою агітацію, яка спрямована проти держави і проти всього чеського. Присікти цю агітацію немає змоги, тому що не можна спіймати тих агітаторів, бо місцепо населення покриває їх, не виказує, тому дуже бажано, щоб діяльність Комуністичної партії була остаточно присічена розпущенням її та вжиттям суворих заходів з боку держави».
Агітацією для властей були і вимоги трудящих щодо підвищення заробітної плати. У серпні-жовтні 1932 року страйкарі Рахова домоглися часткового збільшення зарплати.
В післякризисний період комуністи Рахова організовували трудящих на страйкову боротьбу проти експлуататорів, проти загрози фашизму. 30 листопада 1936 року комуніст І. Седлак передав сільській управі вимоги комуністичної організації Рахова з 25 пунктів (на той час вона налічувала 30 чоловік). Під керівництвом комуністів у січні 1935 року робітники Рахова разом із лісорубами провели один з найбільших страйків не лише на Рахівщині, але й на Закарпатті. Під час цього двомісячного страйку комуністи досягли єдності дій всіх робітників Рахова, ізолювавши і викривши профашистську партію АЗС (автономний землеробський союз), яка виступала проти страйкової боротьби. Рахівська окружна партійна організація взяла безпосередню участь у керівництві страйком. 21 лютого 1935 року відбувся «голодний» похід трудящих до окружного управління.
Страйк закінчився 12 березня 1935 року перемогою трудящих, які домоглись підкисання колективної угоди та підвищення розцінок робіт від 20 до 100 процентів. У грудні 1935 року робітники Рахова провели страйк солідарності з страйкарями Чинадієвого, Сваляви.
Гостру страйкову боротьбу лісоруби Рахова вели у травні 1937 року; підприємці змушені були задовольнити вимоги робітників.
Пам'ятною подією в історії революційної боротьби рахівських лісорубів був день 29 серпня 1937 року. В цей день комуністи Рахова організували «День лісових робітників», який вилився в могутню маніфестацію проти фашизму і реакції.
Колони трудящих пройшли вулицями міста під лозунгами-вимогами «Геть фашизм!», «Геть аграрну реакцію!», «Жадаємо негайну допомогу потерпілим від посухи!», «Довезіть доброї і дешевої кукурудзи!», «Геть спекулянтів з гнилою кукурудзою!», «Геть дороговизну, покарати тих, що роблять дороговизну!» тощо. Рахів не бачив такої маніфестації. Робітники поставили вимогу збільшити зарплату на 30 проц., знизити ціни на споживчі товари, заключити новий колективний договір, надати допомогу голодуючим. Того ж дня на площі зібралося понад 2 тис. чоловік. «День лісових робітників» у Рахові вилився в масову демонстрацію єдності боротьби за соціальні і національні права робітників і селян.
В наступні роки авторитет комуністів невпинно посилювався; комуністична організація стала найбільш впливовою силою в селі.
Під час виборів до чехословацького парламенту в 1935 році за комуністів було подано 1795 із 3614 голосів. А в 1936 році, на виборах в окружне представництво за кандидатів-комуністів на Рахівщині було подано 8923 голоси. Із 16-ти членів місцевого управління 6 членів було обрано від КПЧ.
Комуністи вміло поєднували боротьбу за економічні вимоги з політичною боротьбою, очолювали виступи трудящих за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. Робітники та селяни Рахова добре розуміли небезпеку війни, вони тивно боролися за єдність дій з пролетаріатом Чехословаччини, за збереження демократичної республіки, проти загрози внутрішнього і зовнішнього фашизму.
Протягом панування чехословацької буржуазії занедбаною була справа охорони здоров'я трудящих Рахова. У 20-30-х роках тут був один лікувальний заклад багатія-приватника та працювало 3 лікарі, які лікували хворих за високу плату. У селі була державна початкова школа з українською мовою навчання, яку відвідувало 885 дітей, та горожанська школа, де в 1926 році навчалось і 13 учнів, працювали 4 вчителі.
Рахів
Сторінка 4 з 9
За читання комуністичної преси чеські власті переслідували трудящих. Так, у 1921 році одного з селян Рахова було оштрафовано на 200 крон за те, що він читав і поширював газету «Правду».Під час світової економічної кризи 1929-1933 pp. становище трудящих
В цей період симпатії до Радянського Союзу, який закінчував свою першу п'ятирічку, зростають. Багато рахівчан виявило бажання виїхати в Радянський Союз де, за визнанням самої буржуазної влади, було ліквідовано безробіття. Буржуазія доклала немало зусиль, щоб перешкодити виїзду рахівчан до Країни Рад. В донесенні Рахівського окружного управління від 2 лютого 1932 року зазначалось про голодні походи безробітних. Донесення закінчувалось словами: «Взагалі слід сказати, що в нашому окрузі останнім часом Комуністична партія дуже посилила свою агітацію, яка спрямована проти держави і проти всього чеського. Присікти цю агітацію немає змоги, тому що не можна спіймати тих агітаторів, бо місцепо населення покриває їх, не виказує, тому дуже бажано, щоб діяльність Комуністичної партії була остаточно присічена розпущенням її та вжиттям суворих заходів з боку держави».
Агітацією для властей були і вимоги трудящих щодо підвищення заробітної плати. У серпні-жовтні 1932 року страйкарі Рахова домоглися часткового збільшення зарплати.
В післякризисний період комуністи Рахова організовували трудящих на страйкову боротьбу проти експлуататорів, проти загрози фашизму. 30 листопада 1936 року комуніст І. Седлак передав сільській управі вимоги комуністичної організації Рахова з 25 пунктів (на той час вона налічувала 30 чоловік). Під керівництвом комуністів у січні 1935 року робітники Рахова разом із лісорубами провели один з найбільших страйків не лише на Рахівщині, але й на Закарпатті. Під час цього двомісячного страйку комуністи досягли єдності дій всіх робітників Рахова, ізолювавши і викривши профашистську партію АЗС (автономний землеробський союз), яка виступала проти страйкової боротьби. Рахівська окружна партійна організація взяла безпосередню участь у керівництві страйком. 21 лютого 1935 року відбувся «голодний» похід трудящих до окружного управління.
Страйк закінчився 12 березня 1935 року перемогою трудящих, які домоглись підкисання колективної угоди та підвищення розцінок робіт від 20 до 100 процентів. У грудні 1935 року робітники Рахова провели страйк солідарності з страйкарями Чинадієвого, Сваляви.
Гостру страйкову боротьбу лісоруби Рахова вели у травні 1937 року; підприємці змушені були задовольнити вимоги робітників.
Пам'ятною подією в історії революційної боротьби рахівських лісорубів був день 29 серпня 1937 року. В цей день комуністи Рахова організували «День лісових робітників», який вилився в могутню маніфестацію проти фашизму і реакції.
Колони трудящих пройшли вулицями міста під лозунгами-вимогами «Геть фашизм!», «Геть аграрну реакцію!», «Жадаємо негайну допомогу потерпілим від посухи!», «Довезіть доброї і дешевої кукурудзи!», «Геть спекулянтів з гнилою кукурудзою!», «Геть дороговизну, покарати тих, що роблять дороговизну!» тощо. Рахів не бачив такої маніфестації. Робітники поставили вимогу збільшити зарплату на 30 проц., знизити ціни на споживчі товари, заключити новий колективний договір, надати допомогу голодуючим. Того ж дня на площі зібралося понад 2 тис. чоловік. «День лісових робітників» у Рахові вилився в масову демонстрацію єдності боротьби за соціальні і національні права робітників і селян.
В наступні роки авторитет комуністів невпинно посилювався; комуністична організація стала найбільш впливовою силою в селі.
Під час виборів до чехословацького парламенту в 1935 році за комуністів було подано 1795 із 3614 голосів. А в 1936 році, на виборах в окружне представництво за кандидатів-комуністів на Рахівщині було подано 8923 голоси. Із 16-ти членів місцевого управління 6 членів було обрано від КПЧ.
Комуністи вміло поєднували боротьбу за економічні вимоги з політичною боротьбою, очолювали виступи трудящих за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. Робітники та селяни Рахова добре розуміли небезпеку війни, вони тивно боролися за єдність дій з пролетаріатом Чехословаччини, за збереження демократичної республіки, проти загрози внутрішнього і зовнішнього фашизму.
Протягом панування чехословацької буржуазії занедбаною була справа охорони здоров'я трудящих Рахова. У 20-30-х роках тут був один лікувальний заклад багатія-приватника та працювало 3 лікарі, які лікували хворих за високу плату. У селі була державна початкова школа з українською мовою навчання, яку відвідувало 885 дітей, та горожанська школа, де в 1926 році навчалось і 13 учнів, працювали 4 вчителі.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня
- Кобилецька Поляна
- Великий Бичків