Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Рахів

Сторінка 2 з 9
У середині XIX століття в селі проживало 2985 чол., у т. ч. 540 на присілках Лаз, Вільховатий, Берлебаш, Білин, Неудорф. У Рахові діяло дві церковнопарафіальні школи, в яких навчалось 56 дітей.

Після скасування кріпацтва економічне становище селян майже не поліпшилось. За аграрною реформою переважна частина селян Рахова одержала мізерні наділи, а 175 желярів зовсім не отримали землі. Урбаріальне врегулювання, проведене в інтересах поміщиків та куркулів, викликало невдоволення селян протягом всієї другої половини XIX століття. В 1900 році селяни Рахова скаржились на пограбування їх під час комасації, зокрема вказували, що їм було виділено землю, непридатну для користування і то в дуже малій кількості. Обезземелення, непосильні податки, приводили до дальшого зубожіння селян. На той час у Рахові чітко виділились сільська біднота та куркульство. Згідно перепису 1900 року, в Рахові із 2854 чол. дорослого населення 1662 були зайняті в сільському гоподарстві, 207 - в ремісничому виробництві, 55 - в торгівлі, 62 - на транспорті; в селі було 162 поденники, понад 100 наймитів, 405 сезонних робітників-заробітчан. В числі ремісників було 9 ковалів, 6 столярів, 29 мулярів, 20 шевців і чоботарів тощо. В руках багатіїв були зосереджені десятки гольдів орних земель, лунів і пасовиськ. Так, корчмар Менчел мав 124 кадастральні гольди пасовиськ, багатій Беркела - 192 гольди пасовиськ і лук. З числа українських багатіїв Прокопюк мав 36 гольдів землі та лісу, Попович - 58 гольдів тощо. Великим землевласником була і уніатська церква. В той же час селянин Лиман володів 220, а Ковач - всього 34 кв. сажнями землі.
Малоземельні та безземельні селяни, шукаючи виходу з тяжкого становища орендували землю з третіх рук, вдавались до допоміжних заробітків. Вони працю­вали на лісозаготівлях, сплавленні плотів, будівництві шосейних шляхів, інші наймитували, але мізерні заробітки не рятували від злиднів.
У 1908 році тільки на лісозаготівлях працювало 110 робітників Рахова. їх денна плата складала всього 4 - 5 крон, яких ледве вистачало на прохарчування. Підприємці жорстоко експлуатували бідноту, відсутньою була всяка безпека праці. У лютому 1909 року в один день на лісозаготівлях загинуло троє жителів села: Ф. Ігнатюк, Ю. Козурак та І. Мельничук. Небезпечною була і робота бокорашів.
Зовсім не провадилось медичне обслуговування населення Рахова; внаслідок цього високою була смертність. У 1908 році, наприклад, в селі народилося 349, а померло 198 чоловік.
Занедбаною була і справа народної освіти та культури. На початку 80-х років XIX століття з усього населення письменними були лише 526 чоловік. У Разові були тільки дві початкові школи, які відвідувало 150 учнів.
Населення Рахова зростає. У 1881 році тут проживало 3556 українців, 650 німців, 316 угорців та люди інших національностей, налічувалось 1130 будинків. На 1900 рік населення становило вже 5875 чоловік.
Перша світова війна принесла трудящим Рахова нові нещастя. Збільшуються податки, частішають реквізиції. Після запеклих боїв у жовтні 1914 року Рахівщину зайняли російські війська. Трудівники села вітали простих російських солдатів; деякі жителі були провідниками російських частин у горах. Австро-угорські війська, знову зайнявши Рахів на початку 1915 року, жорстоко розправилися з селянами за братання з російськими воїнами; кілька жителів Рахова було розстрі­ляно. В дальшому ході війни Рахів ще два рази переходив з рук в руки, був місцем запеклих боїв.
В наслідок воєнних дій та пограбування населення Рахова голодувало. Через гостру недостачу кормів та швидке зростання цін на найнеобхідніші промислові товари багато селян змушені були продавати свою худобу. Тогочасні цензорські донесення містять чимало таких примітних уривків із листів: «Ми неспроможні тримати далі худобу, нема у нас кормів на зиму»,- писав своєму родичу на фронт Степан Юркуц із Рахова. На продажу худоби наживалися насамперед спекулянти.
Волика Жовтнева соціалістична революція мала великий вплив на трудящих Рахова. 15же у 1918 році в Рахів повертається з Росії багато колишніх військово­полонених, які були очевидцями історичних звершень у Росії та на Україні.
Трудящі Рахова вже в першій половині листопада 1918 року рішуче піднялись, іга боротьбу за своє визволення. 18 грудня 1918 року представники Рахова взяли участь у «соборі» в Мармарош-Сігеті, де разом з іншими представниками трудящих Мармарощини рішуче виступали проти спроб угорських буржуазних націона­лістів залишити Закарпаття в складі буржуазної Угорщини і вимагали возз'єднання 8 українським народом.
21 січня 1919 року на Всезакарпатський з'їзд в м. Хусті зібрались представ­ники більшості міст і сіл Закарпаття. Від Рахова на ці збори, на жаль, пролізли бур­жуазно-націоналістичні елементи, які голосували за «соборну Україну», всіляко перешкоджали возз'єднанню Закарпаття з Радянською


Cучасна карта - Рахів