Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
трудящими. На горі Думон поблизу Рахова волошинівці створили концентраційний табір, де катували передових людей Закарпаття. Комуністи змушені були піти в глибоке підпілля.
На 1939 рік у Рахові діяли 4 приватні лісопилки, на яких працювало 138 робітників. Соціальна структура тодішнього сільського населення Рахова була такою: 400 селян мало по 2-5 гольдів землі, 200 - по 5-10 гольдів, 153 - по 15 - 25 гольдів та 22 - від 25 до 100 гольдів.
У березні 1939 року Рахів, як і все Закарпаття, попав під гніт хортистської Угорщини. Життя трудящих погіршується. По-звірячому були вбиті громадяни П. Кушнір, В. Веклюк, В. Николюк та інші. Хортисти намагались створити у Рахові організацію фашистської партії, робили спроби привернути на свій бік хоч частину населення. У цьому їм сприяли різні ренегати, зокрема агент угорської розвідки грєко-католицький піп Петро Дем'янович. Це з його допомогою в Рахові було створено «Мадьяро-Руську Народну Раду» та терористичну банду «Сабад чапат». З церковного амвона цей фашистський лакей всіляко проклинав боротьбу трудящих проти окупантів. За вірну службу своїм хазяям його було призначено депутатом угорського парламенту. Після визволення Рахівщини цей бандит у рясі намагався видати себе борцем за возз'єднання. Трудящі Рахова викрили злочинну діяльність ката. Він поніс заслужену кару.
Незважаючи на терор, комуністи Рахова, зокрема Василь Йонаш, Микола Ролюк, Іван Бойко, Петро Думен та інші, проводили активну антифашистську діяльність. Вони поширювали серед трудящих комуністичну літературу та листівки, розповідали правду про визвольну війну народів Радянського Союзу проти гітлерівських загарбників та їх союзників - фашистів хортистської Угорщини.
Однією з форм протесту проти фашистського окупаційного режиму в 1939 - 1940 pp. був перехід трудящих у Радянський Союз, що особливо посилився після
визволення Західної України і возз'єднання її з Радянською Україною, коли радянський державний кордон проліг вздовж Карпатського хребта. За неповними даними, з Рахова в СРСР перейшло 34 чол., переважно комуністи і комсомольці. Окремі з них переходили до Радянського Союзу з сім'ями.
Значного поширення набула і така форма опору, як відмова від служби в фашистській армії, втеча з угорських військових частин. Ось що писалось в одному з донесень жандармерії Рахова від 6 квітня 1944 року: «Серед жителів міста поширюються комуністичні ідеї. Жителі всілякими шляхами ігнорують і саботують порядки і розпорядження влади, співчувають партизанам». В цьому донесенні подано список 17 жителів Рахова, яких, на думку жандамерії, доцільно інтернувати.
Активну участь у підпільній боротьбі проти фашистських окупантів в період 1939-1944 pp. брали мешканці Рахова М. Руснак, Д. Брана, В. Гаврилюк, М. Ромам. І. Бойко і В. Бойко. Згідно донесення рахівського священника епіскопу Мукачівської єпархії від 17 лютого 1942 року комуністичні ідеї в Рахові поширювали
Піпура, І. Брана, І. Беркела, М. Семенюк та інші.
За рикм окупації Рахів зазнав жахливих людських втрат. Фашистами було розстріляно, арештовано і інтерновано 2233 жителі Рахова, переважно єврейською населення.
Рахів і його околиці були перетворені фашистами в укріплений вузол оборони; Як заявляли фашисти, взяти Рахівський «горішок» було неможливо.
Успіх операції по визволенню Рахова став можливим завдяки майстерно підготовленому і здійсненому маневру радянських військ, які зуміли по бездоріжжю, переходячи через кручі і провалля, лісовими хащами обійти Рахівський вузол оборони і вдарити з тилу. Першими зробили це 15 жовтня 1944 року бійці 768 стрілецькою полку, зокрема підрозділи капітана С. С. Скакуна та лейтенанта І. Д. Коропова, які здійснили обхідний маневр, вийшли в тил гітлерівців і першими ввірвались у Рахів. Відважні офіцери були нагороджені орденами бойового Червоного Прапора. 16 жовтня Рахів був повністю очищений від фашистів.
Ніколи не забудуть рахівчани цього пам'ятного дня. Як свідчить начальник політвідділу 135-і стрілецької Ямпольської дивізії: «Весь народ вийшов на вулиці в святковому вбранні, частини Червоної Армії були зустрінуті з церковним дзвоном, населення вийшло з розгорнутими червоними прапорами, а попереду йшли найстаріші жителі села з хлібом-сіллю. Всі жителі села носили на грудях червоні банти. На багатьох будинках були вивішені червоні прапори. В місто прибули численні жителі навколишніх присілків. Всі з ентузіазмом розповідали один одному про свої зустрічі з
Рахів
Сторінка 5 з 9
В 1938-1939 роках рахівчани були свідками злочинів українських буржуазних націоналістів, які добившись утворення на частині Закарпаття т. зв. «Карпатської України» на чолі з гітлерівським агентом Волошиним, вчинили звірячу розправу над комуністами та прогресивно настроєними На 1939 рік у Рахові діяли 4 приватні лісопилки, на яких працювало 138 робітників. Соціальна структура тодішнього сільського населення Рахова була такою: 400 селян мало по 2-5 гольдів землі, 200 - по 5-10 гольдів, 153 - по 15 - 25 гольдів та 22 - від 25 до 100 гольдів.
У березні 1939 року Рахів, як і все Закарпаття, попав під гніт хортистської Угорщини. Життя трудящих погіршується. По-звірячому були вбиті громадяни П. Кушнір, В. Веклюк, В. Николюк та інші. Хортисти намагались створити у Рахові організацію фашистської партії, робили спроби привернути на свій бік хоч частину населення. У цьому їм сприяли різні ренегати, зокрема агент угорської розвідки грєко-католицький піп Петро Дем'янович. Це з його допомогою в Рахові було створено «Мадьяро-Руську Народну Раду» та терористичну банду «Сабад чапат». З церковного амвона цей фашистський лакей всіляко проклинав боротьбу трудящих проти окупантів. За вірну службу своїм хазяям його було призначено депутатом угорського парламенту. Після визволення Рахівщини цей бандит у рясі намагався видати себе борцем за возз'єднання. Трудящі Рахова викрили злочинну діяльність ката. Він поніс заслужену кару.
Незважаючи на терор, комуністи Рахова, зокрема Василь Йонаш, Микола Ролюк, Іван Бойко, Петро Думен та інші, проводили активну антифашистську діяльність. Вони поширювали серед трудящих комуністичну літературу та листівки, розповідали правду про визвольну війну народів Радянського Союзу проти гітлерівських загарбників та їх союзників - фашистів хортистської Угорщини.
Однією з форм протесту проти фашистського окупаційного режиму в 1939 - 1940 pp. був перехід трудящих у Радянський Союз, що особливо посилився після
визволення Західної України і возз'єднання її з Радянською Україною, коли радянський державний кордон проліг вздовж Карпатського хребта. За неповними даними, з Рахова в СРСР перейшло 34 чол., переважно комуністи і комсомольці. Окремі з них переходили до Радянського Союзу з сім'ями.
Значного поширення набула і така форма опору, як відмова від служби в фашистській армії, втеча з угорських військових частин. Ось що писалось в одному з донесень жандармерії Рахова від 6 квітня 1944 року: «Серед жителів міста поширюються комуністичні ідеї. Жителі всілякими шляхами ігнорують і саботують порядки і розпорядження влади, співчувають партизанам». В цьому донесенні подано список 17 жителів Рахова, яких, на думку жандамерії, доцільно інтернувати.
Активну участь у підпільній боротьбі проти фашистських окупантів в період 1939-1944 pp. брали мешканці Рахова М. Руснак, Д. Брана, В. Гаврилюк, М. Ромам. І. Бойко і В. Бойко. Згідно донесення рахівського священника епіскопу Мукачівської єпархії від 17 лютого 1942 року комуністичні ідеї в Рахові поширювали
Піпура, І. Брана, І. Беркела, М. Семенюк та інші.
За рикм окупації Рахів зазнав жахливих людських втрат. Фашистами було розстріляно, арештовано і інтерновано 2233 жителі Рахова, переважно єврейською населення.
Рахів і його околиці були перетворені фашистами в укріплений вузол оборони; Як заявляли фашисти, взяти Рахівський «горішок» було неможливо.
Успіх операції по визволенню Рахова став можливим завдяки майстерно підготовленому і здійсненому маневру радянських військ, які зуміли по бездоріжжю, переходячи через кручі і провалля, лісовими хащами обійти Рахівський вузол оборони і вдарити з тилу. Першими зробили це 15 жовтня 1944 року бійці 768 стрілецькою полку, зокрема підрозділи капітана С. С. Скакуна та лейтенанта І. Д. Коропова, які здійснили обхідний маневр, вийшли в тил гітлерівців і першими ввірвались у Рахів. Відважні офіцери були нагороджені орденами бойового Червоного Прапора. 16 жовтня Рахів був повністю очищений від фашистів.
Ніколи не забудуть рахівчани цього пам'ятного дня. Як свідчить начальник політвідділу 135-і стрілецької Ямпольської дивізії: «Весь народ вийшов на вулиці в святковому вбранні, частини Червоної Армії були зустрінуті з церковним дзвоном, населення вийшло з розгорнутими червоними прапорами, а попереду йшли найстаріші жителі села з хлібом-сіллю. Всі жителі села носили на грудях червоні банти. На багатьох будинках були вивішені червоні прапори. В місто прибули численні жителі навколишніх присілків. Всі з ентузіазмом розповідали один одному про свої зустрічі з
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня
- Кобилецька Поляна
- Великий Бичків