Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
потрудились, щоб навчити неписьменних жителів Дубового читати й писати.
Партійна організація, на родимії комітет приділяли велику увагу підготовці до весняно-польових робіт. Селянам було виділено для сівби високоякісне насіння кукурудзи, вівса та ячменю, організовано 12 супряг. Чимало допомогли вдовам та інвалідам Великої Вітчизняної війни, всім безтягловим господарствам.
Здійснилася віковічна мрія селянина. Він став господарем своєї долі. Перше вільне веснування було справжнім святом для хліборобів Дубового. Та при одноосібному господарюванні не легко було вийти із злиднів. Земля оброблялась вручну. Осиоішими знаряддями праці були, як і в XIX столітті, плуг, мотика, коса, граблі, пила тощо.
Партійна організація Дубового провадила велику агітаційну і пропагандистську роботу серед селян. 1948 рік став роком корінного повороту дубівських хліборобів на шлях колективного життя. 10 жовтня двадцять активістів створили ініціативну групу по організації колгоспу. До її складу увійшли комуністи І. Д. Попович, Д. В. Подольський, В. М. Черевко, демобілізовані червоноармійці Ю. М. Мадар, В. М. Цубера, В. Д. Вурста й інші. Вони знайомили селян з досягненнями артільних господарств східних областей України, з досвідом колгоспного будівництва. 12 грудня 1948 року в селі проведено збори членів ініціативної групи, на яких було присутніх 239 чол. Збори прийняли рішення про організацію колгоспу. За 19 днів грудня 1948 року до сільськогосподарської артілі вступило 134 господарства. Головою артілі обрали комуніста І. М. Мадара. Наприкінці 1949 року колгосп об'єднував 302 господарства.
Хоч артіль переборювала деякі труднощі перших років, господарство міцніло і зростало. Завдяки самовідданій праці колгоспники домоглись значних успіхів. Наприкінці 1949 року прибутки колгоспу становили понад 118 тис. карбованців.
Водночас шаленів класовий ворог. Куркулі отруювали худобу, нівечили реманент, машини, а 1 жовтня 1949 року, вночі, пострілом з гвинтівки вбили голову колгоспу І. М. Мадара.
Вороги розраховували, що вбивством колгоспного організатора доведуть артіль до занепаду, але прорахувались. Колгосп невпинно зростав. Держава виділила йому 80 тис. крб. довгострокового кредиту. Це дало змогу побудувати тваринницькі ферми, закупити 60 голів молодняка великої рогатої худоби, придбати сівалки, віялки, сінокосарки та інший сільськогосподарський реманент.
В середині 1950 року колгосп об'єднував 344 родини. Правління дбало про механізацію виробничих процесів, закуповувало сільськогосподарську техніку. Основною галуззю господарства стало тваринництво, зокрема вівчарство.
В 1951 році до Дубівського колгоспу влилась артіль села Красної, а у 1959 році - артіль «Молода гвардія». Колгосп став великим господарством. Його земельні угіддя були в межах 6 населених пунктів і на 1959 рік становили 9750 га. Укрупнення дало також можливість спеціалізуватись по тваринництву. Кількість худоби значно зростала: у 1962 році на фермах налічувалося 969 голів великої рогатої худоби та 3400 голів овець.
Розвиваються тут і деякі промисли. Колгосп побудував в селі Лопухової лісопильну раму, освоїв виробництво вікон, дверей. З 1961 року тут працює меблевий цех по виготовленню письмових столів, він має 200 робочих місць. Робітники освоюють виробництво художніх меблів і театральних крісел.
З 1961 року в артілі розвивається ще одна галузь господарства - садівництво. Довго вважали, що в умовах Дубового практично неможливо ростити сади. Та правління колгоспу прийшло до висновку, що схили гір можна використати для розведення саду. З 1961 по 1967 рік було посаджено 364 та молодого саду, який вже плодоносить.
За 18 років свого існування колгосп став економічно міцним господарством. Якщо в 1959 році неподільні фонди його становили 246,3 тис. крб., то в 1966 році - 700 тис. крб. Це дало можливість здійснити перехід на грошову оплату праці. Тепер колгоспники щомісяця отримують заробітну плату.
В селі за роки Радянської влади виросло багато талановитих людей. Жителі села з гордістю говорять про свого земляка, відомого українського письменника Івана Чендея, що народився в с. Дубовому, в сім'ї, яка мала 9 дітей. Багато зусиль і праці доводилось докладати родині Чендеїв, щоб дати можливість вчитися здібному хлопцеві, який вже в юнацькі роки виявляв літературні здібності. Перші лутературні спроби письменника припадають на 1939-1940 pp. Але здобути бажану освіту, розкрити свій талант Іван Чендей зумів тільки з встановленням Радянської влади. Вся його творчість в тій чи іншій мірі зв'язана з рідним селом. Навіть присілок Забереж, де по сей день стоїть батьківська хата, постійно фігурує в його новелах, повістях. Не один літературний образ, як і образ старого Пригари з роману «Птахи полишають гнізда», письменник писав з рідного батька. І. Чендей успішно працює і в кіноматографії. Він один з авторів фільму «Тіні забутих предків». Частий і
Дубове
Сторінка 5 з 7
Партійна організація, на родимії комітет приділяли велику увагу підготовці до весняно-польових робіт. Селянам було виділено для сівби високоякісне насіння кукурудзи, вівса та ячменю, організовано 12 супряг. Чимало допомогли вдовам та інвалідам Великої Вітчизняної війни, всім безтягловим господарствам.
Здійснилася віковічна мрія селянина. Він став господарем своєї долі. Перше вільне веснування було справжнім святом для хліборобів Дубового. Та при одноосібному господарюванні не легко було вийти із злиднів. Земля оброблялась вручну. Осиоішими знаряддями праці були, як і в XIX столітті, плуг, мотика, коса, граблі, пила тощо.
Партійна організація Дубового провадила велику агітаційну і пропагандистську роботу серед селян. 1948 рік став роком корінного повороту дубівських хліборобів на шлях колективного життя. 10 жовтня двадцять активістів створили ініціативну групу по організації колгоспу. До її складу увійшли комуністи І. Д. Попович, Д. В. Подольський, В. М. Черевко, демобілізовані червоноармійці Ю. М. Мадар, В. М. Цубера, В. Д. Вурста й інші. Вони знайомили селян з досягненнями артільних господарств східних областей України, з досвідом колгоспного будівництва. 12 грудня 1948 року в селі проведено збори членів ініціативної групи, на яких було присутніх 239 чол. Збори прийняли рішення про організацію колгоспу. За 19 днів грудня 1948 року до сільськогосподарської артілі вступило 134 господарства. Головою артілі обрали комуніста І. М. Мадара. Наприкінці 1949 року колгосп об'єднував 302 господарства.
Хоч артіль переборювала деякі труднощі перших років, господарство міцніло і зростало. Завдяки самовідданій праці колгоспники домоглись значних успіхів. Наприкінці 1949 року прибутки колгоспу становили понад 118 тис. карбованців.
Водночас шаленів класовий ворог. Куркулі отруювали худобу, нівечили реманент, машини, а 1 жовтня 1949 року, вночі, пострілом з гвинтівки вбили голову колгоспу І. М. Мадара.
Вороги розраховували, що вбивством колгоспного організатора доведуть артіль до занепаду, але прорахувались. Колгосп невпинно зростав. Держава виділила йому 80 тис. крб. довгострокового кредиту. Це дало змогу побудувати тваринницькі ферми, закупити 60 голів молодняка великої рогатої худоби, придбати сівалки, віялки, сінокосарки та інший сільськогосподарський реманент.
В середині 1950 року колгосп об'єднував 344 родини. Правління дбало про механізацію виробничих процесів, закуповувало сільськогосподарську техніку. Основною галуззю господарства стало тваринництво, зокрема вівчарство.
В 1951 році до Дубівського колгоспу влилась артіль села Красної, а у 1959 році - артіль «Молода гвардія». Колгосп став великим господарством. Його земельні угіддя були в межах 6 населених пунктів і на 1959 рік становили 9750 га. Укрупнення дало також можливість спеціалізуватись по тваринництву. Кількість худоби значно зростала: у 1962 році на фермах налічувалося 969 голів великої рогатої худоби та 3400 голів овець.
Розвиваються тут і деякі промисли. Колгосп побудував в селі Лопухової лісопильну раму, освоїв виробництво вікон, дверей. З 1961 року тут працює меблевий цех по виготовленню письмових столів, він має 200 робочих місць. Робітники освоюють виробництво художніх меблів і театральних крісел.
З 1961 року в артілі розвивається ще одна галузь господарства - садівництво. Довго вважали, що в умовах Дубового практично неможливо ростити сади. Та правління колгоспу прийшло до висновку, що схили гір можна використати для розведення саду. З 1961 по 1967 рік було посаджено 364 та молодого саду, який вже плодоносить.
За 18 років свого існування колгосп став економічно міцним господарством. Якщо в 1959 році неподільні фонди його становили 246,3 тис. крб., то в 1966 році - 700 тис. крб. Це дало можливість здійснити перехід на грошову оплату праці. Тепер колгоспники щомісяця отримують заробітну плату.
В селі за роки Радянської влади виросло багато талановитих людей. Жителі села з гордістю говорять про свого земляка, відомого українського письменника Івана Чендея, що народився в с. Дубовому, в сім'ї, яка мала 9 дітей. Багато зусиль і праці доводилось докладати родині Чендеїв, щоб дати можливість вчитися здібному хлопцеві, який вже в юнацькі роки виявляв літературні здібності. Перші лутературні спроби письменника припадають на 1939-1940 pp. Але здобути бажану освіту, розкрити свій талант Іван Чендей зумів тільки з встановленням Радянської влади. Вся його творчість в тій чи іншій мірі зв'язана з рідним селом. Навіть присілок Забереж, де по сей день стоїть батьківська хата, постійно фігурує в його новелах, повістях. Не один літературний образ, як і образ старого Пригари з роману «Птахи полишають гнізда», письменник писав з рідного батька. І. Чендей успішно працює і в кіноматографії. Він один з авторів фільму «Тіні забутих предків». Частий і
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва
- Солотвина