Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Селянські господарства мали напівнатуральний характер. Кожна сім'я виготовляла для себе одяг, взуття, меблі і все, що їй було необхідним. В крамницях купувалися переважно сіль, гас, сірники, іноді текстильні вироби.
Початок XX століття ознаменувався посиленням виступів селян, які набирали різних форм боротьби. Особливо посилився визвольний рух після першої світовім війни. Дедалі він набирав більш організованого характеру і супроводжувався більш зрілими економічними і політичними вимогами селян. В протоколі зборів служителів культу Дубівської благочинської округи від 21 травня 1918 року зазначено, що селяни вороже ставляться до попів, відмовляються платити за виконання церковних обрядів, не хочуть пускати дітей до школи, протестують проти скасування кирилиці. Священики змушені були визнати, що «під виглядом порушення релігійного життя криється прагнення змінити існуючий внутрішній порядок». Ці виступи народних мас відбувалися під впливом революційних подій у Росії. Організаторами і керівниками селян були колишні військовополонені, які в другій половині 1918 року поверталися з Росії. Вони підняли в Дубовому збройний виступ, захопили склад з боєприпасами, забезпечили себе патронами та гранатами. Перед панами вони поставили вимогу - «протягом 24 годин покинути село». Для придушення виступу власті кинули загін національної гвардії, що внконуваи функції поліції.
Наприкінці 1918 - початку 1919 року в ході революційно-визвольної боротьби на Закарпатті в Дубовому було обрано Раду робітників, селян та солдатів, яка розгорнула активну діяльність за возз'єднання Закарпаття зі своєю матір'ю Україною.
прагнення трудящих Дубового відстоювали на Хустському народному з'їзді, що нідбувся 21 січня 1919 року, його делегати П. Носа, С. Ребар, С. Грицан, П. Чендей.
22-23 березня в Дубовому встановлено Радянську владу. В перші дні свого існування Дубівська Рада робітників, селян та солдатів видала ряд розпоряджень про забезпечення революційного порядку, створила загін Червоної охорони тощо.
Але в другій половині квітня 1919 року Дубове окупувала румунська вояччила, яка повалила Радянську владу. У 1920 році на зміну румунським загарбникам прийшли чеські окупанти. В роки панування чеської буржуазії становище селян налишилося важким. Безземелля і безробіття були їх постійними супутниками.
Злиденний вигляд мало і саме село. Вздовж вузьких кривих вуличок тулились маленькі одно- і двокімнатні з невеличкими віконцями курні і иапівкурні селянські хати. Лише де-не-де над хатою височів димар: таку розкіш дозволяли собі тільки місцеві багачі, крамарі та лихварі. На центральній вулиці містились приватні крамниці, яких у селі було 28, а також 9 корчем. В центрі села височіли 3 церкви, 2 двоповерхові будинки, що належали місцевим багатіям.
Але трудящі села не мирилися з своїм важким становищем, вони боролись за соціальне і національне визволення. Особливо посилюється та боротьба у 1922 році, коли в селі Ганичах, що недалеко від Дубового, почала діяти організація КПЧ. До неї входили і комуністи Дубового. У тому ж році жителі села делегували групу робітників і селян на святкування 1 Травня до Солотвини. Дубівська жандармська станція у повідомленні жандармському управлінню Підкарпатської Русі 15 серпня 1924 року визнавала, що жителі села йдуть за комуністами. їх вплив на селі був такий значний, що жандарми налічили в Дубовому аж 213 комуністів, зарахувавши до них групу активних робітників і селян.
З 1925 року в селі частішають селянські і робітничі виступи. У 1925 році селяни поставили вимогу перед місцевою владою наділити їх землею. 8 березня 1927 року розпочався виступ 80 робітників вузькоколійної залізниці Нересниця - Дубове. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати та скасування системи штрафів. Страйк було припинено лише 10 березня, коли адміністрація задовольнила вимоги працюючих.
Ще більш активних форм набрала боротьба трудящих у 1931 році, коли тут було створено організацію Об'єднання трудящого селянства (ОТС), яка діяла під керівництвом комуністів. Ця організація налічувала 703 члени; На чолі її було бюро з 15 чоловік, до складу якого входили комуністи В. М. Черевко, Д. В. Подольський, В. І. Магула, І. Д. Попович та І. Д. Врай.
Організація проводила пропагандистську роботу, готувала передових селян до вступу в члени КПЧ. У 1932 році комуністи-села створили в Дубовому організацію КПЧ. Вона розгорнула широку боротьбу за поліпшення становища селян, проти безробіття, за розвиток народної освіти.
Дубове
Сторінка 2 з 7
Гнані безземеллям жителі Дубового все вище піднімалися на схили гір, проникали у вузькі долини потоків, викорчовуючи дерева і пристосовуючи землю для обробітку. Саме в перше десятиріччя XX століття зростають присілки Нижній Дубовець та Вишній Дубовець. Село значно розширювало свої межі. Селянські господарства мали напівнатуральний характер. Кожна сім'я виготовляла для себе одяг, взуття, меблі і все, що їй було необхідним. В крамницях купувалися переважно сіль, гас, сірники, іноді текстильні вироби.
Початок XX століття ознаменувався посиленням виступів селян, які набирали різних форм боротьби. Особливо посилився визвольний рух після першої світовім війни. Дедалі він набирав більш організованого характеру і супроводжувався більш зрілими економічними і політичними вимогами селян. В протоколі зборів служителів культу Дубівської благочинської округи від 21 травня 1918 року зазначено, що селяни вороже ставляться до попів, відмовляються платити за виконання церковних обрядів, не хочуть пускати дітей до школи, протестують проти скасування кирилиці. Священики змушені були визнати, що «під виглядом порушення релігійного життя криється прагнення змінити існуючий внутрішній порядок». Ці виступи народних мас відбувалися під впливом революційних подій у Росії. Організаторами і керівниками селян були колишні військовополонені, які в другій половині 1918 року поверталися з Росії. Вони підняли в Дубовому збройний виступ, захопили склад з боєприпасами, забезпечили себе патронами та гранатами. Перед панами вони поставили вимогу - «протягом 24 годин покинути село». Для придушення виступу власті кинули загін національної гвардії, що внконуваи функції поліції.
Наприкінці 1918 - початку 1919 року в ході революційно-визвольної боротьби на Закарпатті в Дубовому було обрано Раду робітників, селян та солдатів, яка розгорнула активну діяльність за возз'єднання Закарпаття зі своєю матір'ю Україною.
прагнення трудящих Дубового відстоювали на Хустському народному з'їзді, що нідбувся 21 січня 1919 року, його делегати П. Носа, С. Ребар, С. Грицан, П. Чендей.
22-23 березня в Дубовому встановлено Радянську владу. В перші дні свого існування Дубівська Рада робітників, селян та солдатів видала ряд розпоряджень про забезпечення революційного порядку, створила загін Червоної охорони тощо.
Але в другій половині квітня 1919 року Дубове окупувала румунська вояччила, яка повалила Радянську владу. У 1920 році на зміну румунським загарбникам прийшли чеські окупанти. В роки панування чеської буржуазії становище селян налишилося важким. Безземелля і безробіття були їх постійними супутниками.
Злиденний вигляд мало і саме село. Вздовж вузьких кривих вуличок тулились маленькі одно- і двокімнатні з невеличкими віконцями курні і иапівкурні селянські хати. Лише де-не-де над хатою височів димар: таку розкіш дозволяли собі тільки місцеві багачі, крамарі та лихварі. На центральній вулиці містились приватні крамниці, яких у селі було 28, а також 9 корчем. В центрі села височіли 3 церкви, 2 двоповерхові будинки, що належали місцевим багатіям.
Але трудящі села не мирилися з своїм важким становищем, вони боролись за соціальне і національне визволення. Особливо посилюється та боротьба у 1922 році, коли в селі Ганичах, що недалеко від Дубового, почала діяти організація КПЧ. До неї входили і комуністи Дубового. У тому ж році жителі села делегували групу робітників і селян на святкування 1 Травня до Солотвини. Дубівська жандармська станція у повідомленні жандармському управлінню Підкарпатської Русі 15 серпня 1924 року визнавала, що жителі села йдуть за комуністами. їх вплив на селі був такий значний, що жандарми налічили в Дубовому аж 213 комуністів, зарахувавши до них групу активних робітників і селян.
З 1925 року в селі частішають селянські і робітничі виступи. У 1925 році селяни поставили вимогу перед місцевою владою наділити їх землею. 8 березня 1927 року розпочався виступ 80 робітників вузькоколійної залізниці Нересниця - Дубове. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати та скасування системи штрафів. Страйк було припинено лише 10 березня, коли адміністрація задовольнила вимоги працюючих.
Ще більш активних форм набрала боротьба трудящих у 1931 році, коли тут було створено організацію Об'єднання трудящого селянства (ОТС), яка діяла під керівництвом комуністів. Ця організація налічувала 703 члени; На чолі її було бюро з 15 чоловік, до складу якого входили комуністи В. М. Черевко, Д. В. Подольський, В. І. Магула, І. Д. Попович та І. Д. Врай.
Організація проводила пропагандистську роботу, готувала передових селян до вступу в члени КПЧ. У 1932 році комуністи-села створили в Дубовому організацію КПЧ. Вона розгорнула широку боротьбу за поліпшення становища селян, проти безробіття, за розвиток народної освіти.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва
- Солотвина