Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
сходках і мітингах загального виборчого права, наділення селян землею.
Особливо широко ці вимоги виставлялись під час проведення маївок, які, як правило, проходили під лозунгами «Землі і волі», «Хліба і роботи». Багато учасників маївок було заарештовано, побито; зокрема по 25 ударів палицями дістали жителі Арданового Ю. Лупак, В. Глухан, В. Хрипта, І. Лендєл та інші.
Незважаючи на арешти та побої, все більше трудівників Арданового бере участь у революційному русі.
Виступи робітників налякали власників підприємств. У 1910 році був закритий ткацький цех. Правда, закриття цеху мотивувалось відсутністю ринку збуту пупи ції продукції. Насправді ткацькі вироби арданівських жінок славились по всій країні. В Угорській енциклопедії за той же рік зазначається: «Арданове - відмінне поселення ткачів, вироби їх - килими, рушники, полотна, штори - високої якості. Народ села тверезий, старанний, хороше господарює».
Чимало селян Арданового в пошуках кращої долі емігрували перед першою світовою війною в США та Канаду.
Перша світова війна погіршила становище трудящих Арданового. Переважна більшість населення була забрана в армію. Трудящі голодували. Багато селян попрали в лісах жолуді, які домішували до кукурудзи. А в інших не було навіть і кукурудзи, вони змушені були харчуватись гнилими буряками, що завозилися спекулянтами із Угорщини. Згідно донесень представника міністерства землеробства Угорщини в Ардановому гостро голодувало понад 30 чоловік.
Про Велику Жовтневу соціалістичну революцію жителі села дізнались від своїх земляків, колишніх військовополонених М. Якими, В. Поповича, М. Лупака, які розповідали про те, що дала соціалістична революція трудящим Росії та України, як вирішено в Країні Рад національне питання тощо.
Трудівники Арданового одностайно висловились за возз'єднання з Радянською Україною. Вони записали у своїх наказах делегатам Всезакарпатського з'їзду в X усті у січні 1919 року: «Ми даємо відповідь, що ми, все наше село Арданове, хочемо пристати до руського народу, до України».
Представники Арданового брали участь у демонстраціях, які проходили в Мукачеві у зв'язку з проголошенням Радянської влади в Угорщині та на Закарпатті. 7 квітня 1919 року в селі відбулись вибори до сільського директоріуму, було обрано також делегатів до окружної Ради депутатів трудящих. Директоріум зразу ж зайнявся наділенням селян землею із масивів графа Шенборна. Було накреслено ряд заходів по покращанню становища трудящих.
Та у квітні 1919 року село було окуповане військами боярської Румунії, на зміну яким у серпні прийшли чехословацькі війська. Все, що було надано населенню під час короткочасного існування Радянської влади, було відмінено. Чеська адміністрація встановила підвищені ціни на паливо, заборонила випас худоби та збирання хмизу в лісах графа Шенборна, ввела податки за землю, садибу і вимагала негайного їх сплачення. Селяни, які напередодні першої світової війни купили у графа пасовиська і частину лісу, відмовились виконувати ці розпорядження. Для обговорення спільних дій у с. Колодному 19 червня 1921 року зібрались жителі сіл Іршавщини; тут же було прийнято рішення добитися повернення відібраної у селян землі. Центром виступу стало Арданове, його керівниками були обрані Олександр Варга, Василь і Михайло Поповичі.
Пиступ почався 21 червня 1921 року. Цього дня бідняки Арданового вигнали спою худобу на панські пасовиська. Коли окружний лісничий у супроводі кількох жандармів почали стріляти по худобі, селяни роззброїли і побили їх. Наступного дня із Мукачевого в Арданове прибув жандармський загін чисельністю 50 чоловік, а иказінкою місцевого священика та куркулів жандарми заарештували 19 учасників виступу. За умовленим сигналом, 23 червня в Арданове прибули на підмогу загони селян Іршави, Мідяниці та Сільця чисельністю близько 400 чоловік. Але в
Ардановому з'явились і військові частини: ескадрон кавалерії, піхотний батальйон та загін кулеметників, які оточили село і почали розправу над беззбройними жителями. У сутичці яка зав'язалася, було вбито 3 га поранено 30 селян. 40 активних учасників повстання було заарештовано, а решта жителів зігнана на церковну площу і побита палицями та прикладами. Багато селян переховувалось у лісі. Один із чеських службовців писав: «Арданове робило враження вимерлого села, крім кількох старих жінок, немае нікого». Те ж саме було і в інших сусідніх селах. Усіх активних учасників виступу було ув'язнено в берегівській тюрмі, а його керівників Петра і Олександра Варгу, Михайла Поповича і його дружину, Йосипа Гарлі
Арданове
Сторінка 2 з 5
Перша російська революція 1905-1907 pp. знайшла відгук і в Ардановому. Робітники ткацької артілі, кошикарень, а також робітники, які працювали на черепично-цегельному заводі в сусідньому селі Мідяниці, вимагали на Особливо широко ці вимоги виставлялись під час проведення маївок, які, як правило, проходили під лозунгами «Землі і волі», «Хліба і роботи». Багато учасників маївок було заарештовано, побито; зокрема по 25 ударів палицями дістали жителі Арданового Ю. Лупак, В. Глухан, В. Хрипта, І. Лендєл та інші.
Незважаючи на арешти та побої, все більше трудівників Арданового бере участь у революційному русі.
Виступи робітників налякали власників підприємств. У 1910 році був закритий ткацький цех. Правда, закриття цеху мотивувалось відсутністю ринку збуту пупи ції продукції. Насправді ткацькі вироби арданівських жінок славились по всій країні. В Угорській енциклопедії за той же рік зазначається: «Арданове - відмінне поселення ткачів, вироби їх - килими, рушники, полотна, штори - високої якості. Народ села тверезий, старанний, хороше господарює».
Чимало селян Арданового в пошуках кращої долі емігрували перед першою світовою війною в США та Канаду.
Перша світова війна погіршила становище трудящих Арданового. Переважна більшість населення була забрана в армію. Трудящі голодували. Багато селян попрали в лісах жолуді, які домішували до кукурудзи. А в інших не було навіть і кукурудзи, вони змушені були харчуватись гнилими буряками, що завозилися спекулянтами із Угорщини. Згідно донесень представника міністерства землеробства Угорщини в Ардановому гостро голодувало понад 30 чоловік.
Про Велику Жовтневу соціалістичну революцію жителі села дізнались від своїх земляків, колишніх військовополонених М. Якими, В. Поповича, М. Лупака, які розповідали про те, що дала соціалістична революція трудящим Росії та України, як вирішено в Країні Рад національне питання тощо.
Трудівники Арданового одностайно висловились за возз'єднання з Радянською Україною. Вони записали у своїх наказах делегатам Всезакарпатського з'їзду в X усті у січні 1919 року: «Ми даємо відповідь, що ми, все наше село Арданове, хочемо пристати до руського народу, до України».
Представники Арданового брали участь у демонстраціях, які проходили в Мукачеві у зв'язку з проголошенням Радянської влади в Угорщині та на Закарпатті. 7 квітня 1919 року в селі відбулись вибори до сільського директоріуму, було обрано також делегатів до окружної Ради депутатів трудящих. Директоріум зразу ж зайнявся наділенням селян землею із масивів графа Шенборна. Було накреслено ряд заходів по покращанню становища трудящих.
Та у квітні 1919 року село було окуповане військами боярської Румунії, на зміну яким у серпні прийшли чехословацькі війська. Все, що було надано населенню під час короткочасного існування Радянської влади, було відмінено. Чеська адміністрація встановила підвищені ціни на паливо, заборонила випас худоби та збирання хмизу в лісах графа Шенборна, ввела податки за землю, садибу і вимагала негайного їх сплачення. Селяни, які напередодні першої світової війни купили у графа пасовиська і частину лісу, відмовились виконувати ці розпорядження. Для обговорення спільних дій у с. Колодному 19 червня 1921 року зібрались жителі сіл Іршавщини; тут же було прийнято рішення добитися повернення відібраної у селян землі. Центром виступу стало Арданове, його керівниками були обрані Олександр Варга, Василь і Михайло Поповичі.
Пиступ почався 21 червня 1921 року. Цього дня бідняки Арданового вигнали спою худобу на панські пасовиська. Коли окружний лісничий у супроводі кількох жандармів почали стріляти по худобі, селяни роззброїли і побили їх. Наступного дня із Мукачевого в Арданове прибув жандармський загін чисельністю 50 чоловік, а иказінкою місцевого священика та куркулів жандарми заарештували 19 учасників виступу. За умовленим сигналом, 23 червня в Арданове прибули на підмогу загони селян Іршави, Мідяниці та Сільця чисельністю близько 400 чоловік. Але в
Ардановому з'явились і військові частини: ескадрон кавалерії, піхотний батальйон та загін кулеметників, які оточили село і почали розправу над беззбройними жителями. У сутичці яка зав'язалася, було вбито 3 га поранено 30 селян. 40 активних учасників повстання було заарештовано, а решта жителів зігнана на церковну площу і побита палицями та прикладами. Багато селян переховувалось у лісі. Один із чеських службовців писав: «Арданове робило враження вимерлого села, крім кількох старих жінок, немае нікого». Те ж саме було і в інших сусідніх селах. Усіх активних учасників виступу було ув'язнено в берегівській тюрмі, а його керівників Петра і Олександра Варгу, Михайла Поповича і його дружину, Йосипа Гарлі
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця
- Довге
- Білки