Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В наступні роки боротьба трудящих Арданового за свої права проходить під керівництвом комуністичної організації, що виникла в 1921 році. На початку свого виникнення вона налічувала 6 членів, у 1924 році - 12. Найбільш активними з них були Й. Фельцан, В. Кобаль, В. Варга, В. Пекар, І. Лупак, М. Попович, С. Делеган.
Комуністи мали великии вплив на селян: вони провадили широку роз'яснювальну роботу, викривали антинародну політику буржуазного уряду, протестували проти підвищення цін тощо.
Напередодні виборів до чехословацького парламенту в 1924 році комуністи провели в селі великі збори, на яких викривали чеську буржуазію, що наживалась на перепродажу сільській бідноті кукурудзи, критикували податкову політику чеських властей. Про авторитет комуністів серед селян свідчить зокрема той факт, що на виборах до чехословацького парламенту у 1924 році, з усіх приналежних до 12 партій, комуністи одержали найбільшу кількість голосів - 338 із 5384.
У 30-х роках, під час економічної кризи, становище трудівників Арданового погіршало. Багато селян виїжджало на заробітки в західні області Чехословаччиии, де на кордоні з фашистською Німеччиною будувались військові укріплення.
У 30-х роках досить часто проходили голодні походи селян Арданового до нотарського управління та в м. Мукачеве. Учасники походів вимагали покращення свого становища, списання боргів тощо. У 30-х роках в селі проживало 1270 чол., налічувалось 269 дворів, за якими числилось 960 га землі. Якщо не рахувати наділів, що належали церковникам та куркулям, то на один селянський двір не припадало і 2 га орної землі.
За період чехословацького панування дещо поліпшився стан справ з розвитком освіти. З 1919 року в селі стала діяти початкова школа з українською мовою навчання, де працювало 3 вчителі; у 1939 році їх було вже 7. Хоч початкове навчання й було обов'язковим, не всі діти бідноти ходили в школу; більшість із них кілька років відвідувала один і той же клас.
Значну роботу серед населення проводила комуністична організація села, яка систематично поширювала комуністичну літературу, зокрема газети «Карпатська правда» та «Працююча молодь». Комуністи налагодили художню самодіяльність,
у селі регулярно відзначались революційні свята. Культурний рівень населення був низьким, у селі не було ніяких культурних установ.
15 березня 1939 року Арданове було окуповане військами хортистської Угорщини. Запанував фашистський режим терору і насильства. Патріотів, що виступали проти окупантів, зокрема І. Якиму, І. Соломку, І. Копина, О. Поповича, Г. Костака, І. Шанту, хортистські жандарми у квітні 1939 року кинули в концтабір, звідки їх після -жорстоких катувань відпустили під нагляд жандармерії.
Чистина селян постійно чинила окупантам опір -відмовлялась здавати продовольство, переховувала в лісах свою худобу. Немало молоді на знак протесту проти фашистської диктатури нелегально перейшло в Радянський Союз. Жителі села з радістю зустріли появу в районі Арданового партизанів під командуванням Д. Усти. Селяни повідомляли народних месників про дії фашистських військ, ділились з партизанами останнім шматком хліба.
Чистина арданівських селян була мобілізована в хортистську армію і відправлена на фронт. Та при першій же нагоді вони здавалися в полон. Майже всі вони, зокрема О. Мигович, О. Пекар, М. Митрин, М. Синетара, М. Герлій, М. Копин, І. Муска, В. Глухан, вступили до Чехословацького корпусу і громили фашистів пліч-о-пліч з воїнами Червоної Армії.
27 жовтня 1944 року село було визволене. До лав Червоної Армії добровільно вступило чимало жителів Арданового. Новостворений Народний комітет у складі Ю. Гаджеги, М. Фельцана, М. Лупака, В. Кобаля, А. Бідзілі та Ю. Плескача зразу ж після визволення села став здійснювати заходи по налагодженню мирного життя. Було стороно народну дружину, організовано земельну громаду. Відкриваються ткацький цех, завод по переробці слив.
Делегатами Першого з'їзду Народних комітетів у м. Мукачевому на загальних зборах села одноголосно були обрані Ю. Гаджега, М. Фельцан, М. Лупай та О. Попович, які за дорученням своїх земляків підписали Маніфест про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
У березні 1945 року селяни-бідняки Арданового одержали землю; з фондів 4-го Українського фронту бідняцьким господарствам було виділено посівшій матеріал. Земельна громада організувала зерноочисні пункти, допомагала безтягловим господарствам в обробітку землі. Велику допомогу було подано біднякам Іршавською МТС - селянські господарства забезпечувались добірним зерном та мінеральними добривами.
Діяльну роботу по налагодженню господарського життя проводила партійна організація села, яка у 1945 році налічувала 8 комуністів.
Арданове
Сторінка 3 з 5
та інших - по-звірячому замордовано. На село була накладена велика контрибуція. Подібне сталося і в селі Мідяниці. Комуністи мали великии вплив на селян: вони провадили широку роз'яснювальну роботу, викривали антинародну політику буржуазного уряду, протестували проти підвищення цін тощо.
Напередодні виборів до чехословацького парламенту в 1924 році комуністи провели в селі великі збори, на яких викривали чеську буржуазію, що наживалась на перепродажу сільській бідноті кукурудзи, критикували податкову політику чеських властей. Про авторитет комуністів серед селян свідчить зокрема той факт, що на виборах до чехословацького парламенту у 1924 році, з усіх приналежних до 12 партій, комуністи одержали найбільшу кількість голосів - 338 із 5384.
У 30-х роках, під час економічної кризи, становище трудівників Арданового погіршало. Багато селян виїжджало на заробітки в західні області Чехословаччиии, де на кордоні з фашистською Німеччиною будувались військові укріплення.
У 30-х роках досить часто проходили голодні походи селян Арданового до нотарського управління та в м. Мукачеве. Учасники походів вимагали покращення свого становища, списання боргів тощо. У 30-х роках в селі проживало 1270 чол., налічувалось 269 дворів, за якими числилось 960 га землі. Якщо не рахувати наділів, що належали церковникам та куркулям, то на один селянський двір не припадало і 2 га орної землі.
За період чехословацького панування дещо поліпшився стан справ з розвитком освіти. З 1919 року в селі стала діяти початкова школа з українською мовою навчання, де працювало 3 вчителі; у 1939 році їх було вже 7. Хоч початкове навчання й було обов'язковим, не всі діти бідноти ходили в школу; більшість із них кілька років відвідувала один і той же клас.
Значну роботу серед населення проводила комуністична організація села, яка систематично поширювала комуністичну літературу, зокрема газети «Карпатська правда» та «Працююча молодь». Комуністи налагодили художню самодіяльність,
у селі регулярно відзначались революційні свята. Культурний рівень населення був низьким, у селі не було ніяких культурних установ.
15 березня 1939 року Арданове було окуповане військами хортистської Угорщини. Запанував фашистський режим терору і насильства. Патріотів, що виступали проти окупантів, зокрема І. Якиму, І. Соломку, І. Копина, О. Поповича, Г. Костака, І. Шанту, хортистські жандарми у квітні 1939 року кинули в концтабір, звідки їх після -жорстоких катувань відпустили під нагляд жандармерії.
Чистина селян постійно чинила окупантам опір -відмовлялась здавати продовольство, переховувала в лісах свою худобу. Немало молоді на знак протесту проти фашистської диктатури нелегально перейшло в Радянський Союз. Жителі села з радістю зустріли появу в районі Арданового партизанів під командуванням Д. Усти. Селяни повідомляли народних месників про дії фашистських військ, ділились з партизанами останнім шматком хліба.
Чистина арданівських селян була мобілізована в хортистську армію і відправлена на фронт. Та при першій же нагоді вони здавалися в полон. Майже всі вони, зокрема О. Мигович, О. Пекар, М. Митрин, М. Синетара, М. Герлій, М. Копин, І. Муска, В. Глухан, вступили до Чехословацького корпусу і громили фашистів пліч-о-пліч з воїнами Червоної Армії.
27 жовтня 1944 року село було визволене. До лав Червоної Армії добровільно вступило чимало жителів Арданового. Новостворений Народний комітет у складі Ю. Гаджеги, М. Фельцана, М. Лупака, В. Кобаля, А. Бідзілі та Ю. Плескача зразу ж після визволення села став здійснювати заходи по налагодженню мирного життя. Було стороно народну дружину, організовано земельну громаду. Відкриваються ткацький цех, завод по переробці слив.
Делегатами Першого з'їзду Народних комітетів у м. Мукачевому на загальних зборах села одноголосно були обрані Ю. Гаджега, М. Фельцан, М. Лупай та О. Попович, які за дорученням своїх земляків підписали Маніфест про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
У березні 1945 року селяни-бідняки Арданового одержали землю; з фондів 4-го Українського фронту бідняцьким господарствам було виділено посівшій матеріал. Земельна громада організувала зерноочисні пункти, допомагала безтягловим господарствам в обробітку землі. Велику допомогу було подано біднякам Іршавською МТС - селянські господарства забезпечувались добірним зерном та мінеральними добривами.
Діяльну роботу по налагодженню господарського життя проводила партійна організація села, яка у 1945 році налічувала 8 комуністів.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця
- Довге
- Білки