Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
господарства сплачували податок по одному форинту на рік. Община відвозила врожай на склади домінії в Мукачевому. Селяни щороку повинні були виготовляти для пана 40 дубових бочок, ремонтувати будинок жупного управління в Береговому тощо. Селяни здавали пану дев'ятину з урожаю (муку, птицю, мед, масло, яйця тощо) на загальну суму 1 форинт 18 крейцерів з кожного кріпацького наділу. Зі згоди домінії дев'ятину з урожаю і панщину можна було замінити грішми. Один день роботи з тяглом оцінювався в 20 крейцерів, без тягла - 10 крейцерів. Обробіток 1 гольда виноградинка коштував 18 форинтів.
Внаслідок посилення феодального гніту до кінця XVIII століття Береги були перетворені в звичайне закріпачене село. На 1784 рік незакріпаченими тут були тільки 4 родини. «Від минулої слави міста,- зазначається в топографічному описі села за 1799 рік,- не залишилось навіть руїн». Внаслідок разючих злиднів та частих епідемій село поступово вимирало. З 1761 по 1799 pp. кількість населення Берегів зменшилась майже на одну чверть.
Селями безрезультатно домагалися звільнення від всєзростаючих повинностей. Згідно урбаріальних угод 1799 і 1814 pp. село сплачувало Шенборну за користування землею 520 форинтів (по 4 форинти і 40 крейцерів від кожного кріпацького твору)- Брім того, селяни обробляли виноградники Шенборна в Береговому, платили дев'ятпну з урожаю. Пан мав виключне право торгівлі горілкою, вином та ремісничими виробами, він міг судити селян, заборонити продаж у селі землі, обмежувати право вибору старости. Селянам заборонялось полювати і рибалити в навколишніх лісах та водах. У 1814 році Шенборн силою захопив ділянку общинної землі і поста пив там дві корчми. На першу чверть XIX століття населення Берегів дешо зросло. За переписом 1816 року, тут налічувалось 655 чоловік, які прожинали в 103 будинках. На той час у селі було 123 малоземельні кріпаки та 19 безземельних. На 1840 рік у селі проживало 26 родин дворян і заможних селян. Закріпачене населення Берегів не раз просило Шенборна звільнити їх від виконання повинностей шляхом викупу, але не діставало згоди.
Трудящі Берегів жваво відгукнулись на революцію 1848-1849 pp. в Угорщині і взяли в ній активну участь. Багато селян Берегів вступило до загонів національної гвардії. З великим піднесенням десятки селян 14 червня 1848 року в Мукачевому взяли участь у церемонії освячення прапора національної гвардії, під яким боролись проти тиранії Габсбургів.
Після революції селяни Берегів були звільнені від виконання панщини, плати за користування землею, вони одержали право розпоряджатись своєю особою і майном: був ліквідований домініальний суд. Та, як і раніше, селяни задихалися під безземелля. Мукачівська домінія Шенборна зосередила у своїх руках великі площі лісів, пасовиськ, сінокосів та виноградників. Вона і надалі зберегла за собою право на торгівлю спиртними напоями, через своїх корчмарів споювала і оббирала селян. Домінія Шенборна всіляко утискувала селян, вимагала через суд сплати податків.
Після заведення кадастру села на 1865 рік тут налічувалось 500 землеволодінь всього 6688 кадастральних гольдів землі. В селі слабо розвивались ремесло і домашні промисли. На 1852 рік тут було 18 ремісників і торговців, які сплачували 50 форинтів общинних податків та 2 форинти 12 крейцерів - торговій палаті.
Неухильно посилюється податковий гніт, зростає заборгованість селян банкам та держані. На 1875 рік жителі Берегів мали заборгованість лише по державному податку в 4543 форинти.
Розвиток товарно-грошових відносин в другій половині XIX століття супроводжувався розкладом селянського і поміщицького землеволодіння та створенням прошарку куркульсько-капіталістичних господарств. У 1870 році сільські багатії купили в Шенборна великий масив землі в Чорному Мочарі, а в 1884 році - велику Ділянку землі на межі з с. Квасовим. Втрачала землю значна частина бідноти, яка через відсутність джерел існування покидала село, емігруючи в інші країни. В шістдесятих роках XIX століття кількість жителів села майже не збільшилась, а з 1870 по 1881 рр. зменшилась з 1609 до 1400 чоловік.
Жорстока експлуатація, утиски з боку жупної адміністрації, все зростаючий податковий тягар викликали незадоволення бідноти. У 1867 році в зв'язку з великим селянським заворушенням в поблизькому селі Пацканьовому, у Берегах як запобіжний захід був установлений жандармський пост.
У 80-х. роках в селі почав розвиватись промисел по виробленню дерев'яного посуду - бочок, відер тощо. В 1877 році село викупило у Шенборна за 12 тис. форинтів право на торгівлю спиртними напоями. Для захисту від конкуренції великих землевласників та скупщиків у 1889 році селяни, які мали виноградники, об'єдналися в спілку виноградарів. На 1890
Береги
Сторінка 2 з 8
добитись. Після численних скарг на зловживання домінії в 1761 році було укладено нову угоду про повинності селян. Згідно угоди 133 кріпацьких Внаслідок посилення феодального гніту до кінця XVIII століття Береги були перетворені в звичайне закріпачене село. На 1784 рік незакріпаченими тут були тільки 4 родини. «Від минулої слави міста,- зазначається в топографічному описі села за 1799 рік,- не залишилось навіть руїн». Внаслідок разючих злиднів та частих епідемій село поступово вимирало. З 1761 по 1799 pp. кількість населення Берегів зменшилась майже на одну чверть.
Селями безрезультатно домагалися звільнення від всєзростаючих повинностей. Згідно урбаріальних угод 1799 і 1814 pp. село сплачувало Шенборну за користування землею 520 форинтів (по 4 форинти і 40 крейцерів від кожного кріпацького твору)- Брім того, селяни обробляли виноградники Шенборна в Береговому, платили дев'ятпну з урожаю. Пан мав виключне право торгівлі горілкою, вином та ремісничими виробами, він міг судити селян, заборонити продаж у селі землі, обмежувати право вибору старости. Селянам заборонялось полювати і рибалити в навколишніх лісах та водах. У 1814 році Шенборн силою захопив ділянку общинної землі і поста пив там дві корчми. На першу чверть XIX століття населення Берегів дешо зросло. За переписом 1816 року, тут налічувалось 655 чоловік, які прожинали в 103 будинках. На той час у селі було 123 малоземельні кріпаки та 19 безземельних. На 1840 рік у селі проживало 26 родин дворян і заможних селян. Закріпачене населення Берегів не раз просило Шенборна звільнити їх від виконання повинностей шляхом викупу, але не діставало згоди.
Трудящі Берегів жваво відгукнулись на революцію 1848-1849 pp. в Угорщині і взяли в ній активну участь. Багато селян Берегів вступило до загонів національної гвардії. З великим піднесенням десятки селян 14 червня 1848 року в Мукачевому взяли участь у церемонії освячення прапора національної гвардії, під яким боролись проти тиранії Габсбургів.
Після революції селяни Берегів були звільнені від виконання панщини, плати за користування землею, вони одержали право розпоряджатись своєю особою і майном: був ліквідований домініальний суд. Та, як і раніше, селяни задихалися під безземелля. Мукачівська домінія Шенборна зосередила у своїх руках великі площі лісів, пасовиськ, сінокосів та виноградників. Вона і надалі зберегла за собою право на торгівлю спиртними напоями, через своїх корчмарів споювала і оббирала селян. Домінія Шенборна всіляко утискувала селян, вимагала через суд сплати податків.
Після заведення кадастру села на 1865 рік тут налічувалось 500 землеволодінь всього 6688 кадастральних гольдів землі. В селі слабо розвивались ремесло і домашні промисли. На 1852 рік тут було 18 ремісників і торговців, які сплачували 50 форинтів общинних податків та 2 форинти 12 крейцерів - торговій палаті.
Неухильно посилюється податковий гніт, зростає заборгованість селян банкам та держані. На 1875 рік жителі Берегів мали заборгованість лише по державному податку в 4543 форинти.
Розвиток товарно-грошових відносин в другій половині XIX століття супроводжувався розкладом селянського і поміщицького землеволодіння та створенням прошарку куркульсько-капіталістичних господарств. У 1870 році сільські багатії купили в Шенборна великий масив землі в Чорному Мочарі, а в 1884 році - велику Ділянку землі на межі з с. Квасовим. Втрачала землю значна частина бідноти, яка через відсутність джерел існування покидала село, емігруючи в інші країни. В шістдесятих роках XIX століття кількість жителів села майже не збільшилась, а з 1870 по 1881 рр. зменшилась з 1609 до 1400 чоловік.
Жорстока експлуатація, утиски з боку жупної адміністрації, все зростаючий податковий тягар викликали незадоволення бідноти. У 1867 році в зв'язку з великим селянським заворушенням в поблизькому селі Пацканьовому, у Берегах як запобіжний захід був установлений жандармський пост.
У 80-х. роках в селі почав розвиватись промисел по виробленню дерев'яного посуду - бочок, відер тощо. В 1877 році село викупило у Шенборна за 12 тис. форинтів право на торгівлю спиртними напоями. Для захисту від конкуренції великих землевласників та скупщиків у 1889 році селяни, які мали виноградники, об'єдналися в спілку виноградарів. На 1890
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свобода
- Попове
- Оросієве
- Нове Село
- Нижні Ремети
- Мужієве
- Мочола
- Іванівка
- Заставне
- Добросілля
- Дідове
- Деренковець
- Геча
- Гать
- Гараздівка
- Вузлове
- Велика Бігань
- Бодолів
- Батрадь
- Косини
- Вари