Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В досить значних розмірах у Берегах з феодальних часів і аж до
встановлення Радянської влади зберігалась так звана общинна та сільська власність на рухомо і нерухоме майно. На 1882 рік у власності общини було 2496 кадастральних гольдів лісу, 31 - орної землі, 53 кадастральні гольди сінокосів і пасовиськ. Хоч ця власність не була поділеною, право розпоряджатись нею мала переважно заможна верхівка села. При виборах правління общини голоси селян не були рівні. Член общини мав тим більше прав, чим більше майна було у його володінні.
Що ж до сільської власності, то вона в 1893 році становила понад 20 тис. форинтів (це - переважно гроші в банках, племінна худоба, ліс тощо); розпоряджалось нею сільське управління на чолі з старостою, що теж складалося переважно з сільських багатіїв.
Сільська община хоч і відігравала певну роль у захисті селянських інтересів від сваволі управителів графа Шенборна, все ж не могла устояти перед натиском поміщика. У 1892 році, наприклад, з кадастру села Шенборн за допомогою старости і нотаря шляхом фальсифікації документів відібрав 1667 кадастральних гольдів землі Чорного Мочару.
Перепис населення 1900 року свідчить про значне соціальне розшарування селян Берегів. Із 1977 чол. усього населення до самодіяльного відносилось 1037 жителів, у т. ч. зайнятих у сільському господарстві було 921, в ремеслі - 54, в торгівлі - 17, на транспорті - 13. Близько 400 чол. самодіяльного сільськогосподарського населення жили з праці по найму.
На 1900 рік у селі було 342 будинки, у т. ч. із цегли - тільки 1, саману - 196, дерева - 15, інші - з дерева та саману. Черепицею було крито всього 5, дранкою - 184 і соломою - 153 хати.
Постійні утиски і кривди з боку жупної адміністрації та Шенборна, податковий тягар, безправ'я селян були причиною того, що революційні події 1905-1907 pp. в Росії мали тут значний відгомін. Збуджені чутками про революцію в Росії, селяни не пішли в панські маєтки на обробку виноградників, жваво обговорювали вимоги про повернення захоплених графом Шенборном лісів та земель Чорного Мочару.
Село Береги у 1865 році мало свою сільську бібліотеку, що налічувала всього 53 книги. У 1890 році при церковнопарафіяльній школі було 2 учителі, які навчали 190 учнів. У 1895 році кількість учнів досягла 343 чол., тут було запроваджено роздільне навчання хлопчиків і дівчат.
Перша світова війна призвела до різкого погіршення становища селян, особливо батраків. Зменшились заробітки, через велику дорожнечу майже нічого т можна було купити. 300 чоловіків, які були забрані в австро-угорську армію, залишили сім'ї без засобів існування. 40 жителів села загинули в окопах, залишивши сиріт та вдів.
Селяни Берегів з великим інтересом слідкували за історичними перетвореннями, які відбувалися в Росії. Окремі з них, як Косоні Пал, брали активну участь у захисті здобутків Жовтня в роки громадянської війни. Залишившись у Радянській Росії, Косоні Пал працював на ряді державних і господарських посад, брав активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських окупантів у роки Великої Вітчизняної війни. Нині майор Радянської Армії Пал Косоні - на пенсії, проживає у
м. Ростові. Колишні військовополонені, зокрема Йожеф Нодь, Бела Кун, повернувшись у село в 1918 році, з великим захопленням розповідали землякам про бачене. З перемогою соціалістичної революції в Угорщині вони взяли активну участь у революційних перетвореннях на селі. В Берегах створюється сільська організація соціалістичної партії Угорщини, яку очолює сільськогосподарський робітник Сегеді Іштван, організовується Рада робітників, солдатів і селян, до якої увійшли, зокрема, Іштван Валковц, Ференц Фюзеш, Шамуел Форкош, Пал Шіпош. Рада взяла в свої руки управління всіма справами села, вона організувала постачання і розподіл продовольства, розпоряджалась сільським майном, підтримувала внутрішній порядок, сприяла набору в Угорську Червону Армію.
Наприкінці квітня 1919 року у зв'язку з окупацією села військами боярської Румунії члени соціалістичної організації та Ради пішли в підпілля. Ряд жителів - Бела Фабіян, Бела Косоні продовжували боротьбу за Радянську владу на фронтах війни проти інтервенції в Угорщині. Окупанти ліквідували завоювання Радянської влади, розв'язали шалений білий терор. Окремі активісти соціалістичної партії були арештовані, а один з них - Г. П. Ковач - засуджений до страти. І тільки в зв'язку з відступом румунських і приходом чеських окупаційних військ у липні 1919 року цей вирок не був виконаний.
Під час чехословацького окупаційного режиму життя трудящих майже не полегшилось. На 1930 рік населення Берегів зросло до 2447 чоловік.
Як і раніше, найкраща земля залишалась у руках Шенборна та невеликої купки багатіїв. Досить сказати, що за статистикою 73 проц. усіх господарств володіли менше ніж 5 кадастральними гольдами землі. Для утримання
Береги
Сторінка 3 з 8
рік у селі вже діяв паровий вальцьовий млин, в куркульських та поміщицьких господарствах було 6 молотарок.В досить значних розмірах у Берегах з феодальних часів і аж до
Що ж до сільської власності, то вона в 1893 році становила понад 20 тис. форинтів (це - переважно гроші в банках, племінна худоба, ліс тощо); розпоряджалось нею сільське управління на чолі з старостою, що теж складалося переважно з сільських багатіїв.
Сільська община хоч і відігравала певну роль у захисті селянських інтересів від сваволі управителів графа Шенборна, все ж не могла устояти перед натиском поміщика. У 1892 році, наприклад, з кадастру села Шенборн за допомогою старости і нотаря шляхом фальсифікації документів відібрав 1667 кадастральних гольдів землі Чорного Мочару.
Перепис населення 1900 року свідчить про значне соціальне розшарування селян Берегів. Із 1977 чол. усього населення до самодіяльного відносилось 1037 жителів, у т. ч. зайнятих у сільському господарстві було 921, в ремеслі - 54, в торгівлі - 17, на транспорті - 13. Близько 400 чол. самодіяльного сільськогосподарського населення жили з праці по найму.
На 1900 рік у селі було 342 будинки, у т. ч. із цегли - тільки 1, саману - 196, дерева - 15, інші - з дерева та саману. Черепицею було крито всього 5, дранкою - 184 і соломою - 153 хати.
Постійні утиски і кривди з боку жупної адміністрації та Шенборна, податковий тягар, безправ'я селян були причиною того, що революційні події 1905-1907 pp. в Росії мали тут значний відгомін. Збуджені чутками про революцію в Росії, селяни не пішли в панські маєтки на обробку виноградників, жваво обговорювали вимоги про повернення захоплених графом Шенборном лісів та земель Чорного Мочару.
Село Береги у 1865 році мало свою сільську бібліотеку, що налічувала всього 53 книги. У 1890 році при церковнопарафіяльній школі було 2 учителі, які навчали 190 учнів. У 1895 році кількість учнів досягла 343 чол., тут було запроваджено роздільне навчання хлопчиків і дівчат.
Перша світова війна призвела до різкого погіршення становища селян, особливо батраків. Зменшились заробітки, через велику дорожнечу майже нічого т можна було купити. 300 чоловіків, які були забрані в австро-угорську армію, залишили сім'ї без засобів існування. 40 жителів села загинули в окопах, залишивши сиріт та вдів.
Селяни Берегів з великим інтересом слідкували за історичними перетвореннями, які відбувалися в Росії. Окремі з них, як Косоні Пал, брали активну участь у захисті здобутків Жовтня в роки громадянської війни. Залишившись у Радянській Росії, Косоні Пал працював на ряді державних і господарських посад, брав активну участь у боротьбі проти німецько-фашистських окупантів у роки Великої Вітчизняної війни. Нині майор Радянської Армії Пал Косоні - на пенсії, проживає у
м. Ростові. Колишні військовополонені, зокрема Йожеф Нодь, Бела Кун, повернувшись у село в 1918 році, з великим захопленням розповідали землякам про бачене. З перемогою соціалістичної революції в Угорщині вони взяли активну участь у революційних перетвореннях на селі. В Берегах створюється сільська організація соціалістичної партії Угорщини, яку очолює сільськогосподарський робітник Сегеді Іштван, організовується Рада робітників, солдатів і селян, до якої увійшли, зокрема, Іштван Валковц, Ференц Фюзеш, Шамуел Форкош, Пал Шіпош. Рада взяла в свої руки управління всіма справами села, вона організувала постачання і розподіл продовольства, розпоряджалась сільським майном, підтримувала внутрішній порядок, сприяла набору в Угорську Червону Армію.
Наприкінці квітня 1919 року у зв'язку з окупацією села військами боярської Румунії члени соціалістичної організації та Ради пішли в підпілля. Ряд жителів - Бела Фабіян, Бела Косоні продовжували боротьбу за Радянську владу на фронтах війни проти інтервенції в Угорщині. Окупанти ліквідували завоювання Радянської влади, розв'язали шалений білий терор. Окремі активісти соціалістичної партії були арештовані, а один з них - Г. П. Ковач - засуджений до страти. І тільки в зв'язку з відступом румунських і приходом чеських окупаційних військ у липні 1919 року цей вирок не був виконаний.
Під час чехословацького окупаційного режиму життя трудящих майже не полегшилось. На 1930 рік населення Берегів зросло до 2447 чоловік.
Як і раніше, найкраща земля залишалась у руках Шенборна та невеликої купки багатіїв. Досить сказати, що за статистикою 73 проц. усіх господарств володіли менше ніж 5 кадастральними гольдами землі. Для утримання
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свобода
- Попове
- Оросієве
- Нове Село
- Нижні Ремети
- Мужієве
- Мочола
- Іванівка
- Заставне
- Добросілля
- Дідове
- Деренковець
- Геча
- Гать
- Гараздівка
- Вузлове
- Велика Бігань
- Бодолів
- Батрадь
- Косини
- Вари