Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На 1873 рік у селі було 728 дворів, 3633 жителі, яким належав 10 341 гольд землі, в т. ч. 2040 гольдів орної.
Населення Білок, як і раніше, було змішаним, у 1881 році тут проживало понад 2900 українців, 628 євреїв, 100 угорців, 19 німців, 15 словаків.
Сільським багатіям належали майже всі кращі землі. Так, Мор Фрідман мав 127 гольдів орної землі, 50 гольдів луків, 53 - пасовиськ, 6 - лісу, а всього - понад 240 гольдів землі; Лейба Вольцович володів 36 гольдами орної землі, 33 - луків, 36 - пасовиськ, а всього - понад 111 гольдами кращої землі. В той же час абсолютна більшість селян володіла 1-2 гольдами землі або була зовсім безземельною.
Доведені до відчаю, обплутані боргами селяни нерідко вирушали в пошуках щастя до Бельгії, Франції та далекої Америки. Багато з них повмирало в дорозі чи на виснажливих роботах. Та голод щороку гнав на заробітки нові сотні білківських селян. Лише в 1900 році з Білок виїхало 450 селян. В одну Америку з села вибуло 265 чоловік.
Ми тільки злидні, а й темрява та неосвіченість гнітили селян. Перша державна шко. і а на 2 класи була відкрита в Білках лише 1875 року. Проте цю школу могло відвідувати не більше 80 дітей, тобто менше восьмої частини дітей шкільного віку. На початку XX століття на присілках було відкрито ще 5 однокласних шкіл, в яких малограмотні дяки навчали читати по-угорськи і молитись. Проте більшість дітей не могла відвідувати і цих шкіл. Близько 90 проц. дорослого населення Білок залишалось неписьменним.
Ні про яку медичну допомогу не могло бути й мови.
Звістка про першу російську революцію 1905-1907 pp. сколихнула селян Білок. Кривавими були «вибори» 15 січня 1906 року, коли, всупереч волі селян,
по зфальшованому сільськими багатіями протоколу на посаду сільського старости було «переобрано» ненависного куркуля Шандора Орбана. Це зухвальство викликало обурення селян, які стали вимагати обрання свого кандидата - Юрка Горзова. Викликані окружним начальником жандарми відкрили по селянах вогонь: 13 чол. було вбито, понад 30 - тяжко поранено, 13 чол.- кинуто у в'язницю за «організацію бунту». Жорстока розправа над беззахисними селянами сколихнула всю округу. Судовий процес у Береговому затягнувся на цілих п'ять місяців; врешті судді змушені були визнані винними карателів. Показове рішення буржуазного суду - сільський нотар був оштрафований на 1000 крон, окружний начальник жандармерії - на 400 крон. Та щоб селяни не відчували себе переможцями, «бунтівники» були засуджені на різні строки тюремною ув'язнення.
Ще довго після цього не стихали заворушення селян. Уніатський піп Романець в 1907 році доносив окружній жандармерії «про відновлення революційних заворушень селян Білок».
Політичне безправ я та національне гноблення лише завершували собою картину злиднів і поневірянь білківських селян. Особливо погіршало їх становище в роки першої світової імперіалістичної війни. Угорський чиновник писав про результат обстеження, проведеного в Білках: «...Кількість сімей, що не мають майна, живуть здебільшого з воєнної допомоги і не мають жодного продовольства, складає 60-70 процентів...». Далі він зазначав, що «в дуже багатьох хатах зовсім не було хліба і борошна, і весь запас продовольства складався з 5-6 кг поганенької картоплі, яку, зваривши, їли з лушпинням», що «особливо серед дітей лютували епідемії дизентерії, тифу». Чиновник писав далі, що жителі таких сіл, як Білки «...і в мирний час, навіть після хорошого врожаю, купували багато тисяч центнерів ккурудзи, бо власний врожай ніколи не був достатнім».
Та й звідки йому бути достатнім, коли в розпорядженні селянина був лито клаптик пісної гірської землі, а лопата й мотика - єдиними «машинами» для його обробітку.
Перша світова війна, мобілізація в армію, реквізиції для фронту коней, рогатої худоби, фуражу і зерна поставили більшість білківських селян на грань голодної смерті.
Першими пропагандистами ленінських ідей в Білках були колишні військовополонені, які поверталися в рідне село, пройшовши школу революційної боротьби в Росії. Чимало з них, зокрема Петро Семак, Юрій Зовдун, Олекса Бажів, Петро і Микола Горзови захищали владу Рад в лавах інтернаціональних частин Червоної Армії. За їх участю наприкінці 1918 року в Білках відбувся великий виступ селян.
Трудівники села виступали активними поборниками возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. На Хустському народному з'їзді 21 січня 1919 року делегати
Білок Юрій Попович, Василь Біров, Михайло Сенинець, Денис Горзов приєднали свої голоси до вимог за возз'єднання Закарпаття з Україною.
Білки
Сторінка 2 з 6
общини, і то, мабуть, чи не засіювана на спільній управі поля». Населення Білок, як і раніше, було змішаним, у 1881 році тут проживало понад 2900 українців, 628 євреїв, 100 угорців, 19 німців, 15 словаків.
Сільським багатіям належали майже всі кращі землі. Так, Мор Фрідман мав 127 гольдів орної землі, 50 гольдів луків, 53 - пасовиськ, 6 - лісу, а всього - понад 240 гольдів землі; Лейба Вольцович володів 36 гольдами орної землі, 33 - луків, 36 - пасовиськ, а всього - понад 111 гольдами кращої землі. В той же час абсолютна більшість селян володіла 1-2 гольдами землі або була зовсім безземельною.
Доведені до відчаю, обплутані боргами селяни нерідко вирушали в пошуках щастя до Бельгії, Франції та далекої Америки. Багато з них повмирало в дорозі чи на виснажливих роботах. Та голод щороку гнав на заробітки нові сотні білківських селян. Лише в 1900 році з Білок виїхало 450 селян. В одну Америку з села вибуло 265 чоловік.
Ми тільки злидні, а й темрява та неосвіченість гнітили селян. Перша державна шко. і а на 2 класи була відкрита в Білках лише 1875 року. Проте цю школу могло відвідувати не більше 80 дітей, тобто менше восьмої частини дітей шкільного віку. На початку XX століття на присілках було відкрито ще 5 однокласних шкіл, в яких малограмотні дяки навчали читати по-угорськи і молитись. Проте більшість дітей не могла відвідувати і цих шкіл. Близько 90 проц. дорослого населення Білок залишалось неписьменним.
Ні про яку медичну допомогу не могло бути й мови.
Звістка про першу російську революцію 1905-1907 pp. сколихнула селян Білок. Кривавими були «вибори» 15 січня 1906 року, коли, всупереч волі селян,
по зфальшованому сільськими багатіями протоколу на посаду сільського старости було «переобрано» ненависного куркуля Шандора Орбана. Це зухвальство викликало обурення селян, які стали вимагати обрання свого кандидата - Юрка Горзова. Викликані окружним начальником жандарми відкрили по селянах вогонь: 13 чол. було вбито, понад 30 - тяжко поранено, 13 чол.- кинуто у в'язницю за «організацію бунту». Жорстока розправа над беззахисними селянами сколихнула всю округу. Судовий процес у Береговому затягнувся на цілих п'ять місяців; врешті судді змушені були визнані винними карателів. Показове рішення буржуазного суду - сільський нотар був оштрафований на 1000 крон, окружний начальник жандармерії - на 400 крон. Та щоб селяни не відчували себе переможцями, «бунтівники» були засуджені на різні строки тюремною ув'язнення.
Ще довго після цього не стихали заворушення селян. Уніатський піп Романець в 1907 році доносив окружній жандармерії «про відновлення революційних заворушень селян Білок».
Політичне безправ я та національне гноблення лише завершували собою картину злиднів і поневірянь білківських селян. Особливо погіршало їх становище в роки першої світової імперіалістичної війни. Угорський чиновник писав про результат обстеження, проведеного в Білках: «...Кількість сімей, що не мають майна, живуть здебільшого з воєнної допомоги і не мають жодного продовольства, складає 60-70 процентів...». Далі він зазначав, що «в дуже багатьох хатах зовсім не було хліба і борошна, і весь запас продовольства складався з 5-6 кг поганенької картоплі, яку, зваривши, їли з лушпинням», що «особливо серед дітей лютували епідемії дизентерії, тифу». Чиновник писав далі, що жителі таких сіл, як Білки «...і в мирний час, навіть після хорошого врожаю, купували багато тисяч центнерів ккурудзи, бо власний врожай ніколи не був достатнім».
Та й звідки йому бути достатнім, коли в розпорядженні селянина був лито клаптик пісної гірської землі, а лопата й мотика - єдиними «машинами» для його обробітку.
Перша світова війна, мобілізація в армію, реквізиції для фронту коней, рогатої худоби, фуражу і зерна поставили більшість білківських селян на грань голодної смерті.
Першими пропагандистами ленінських ідей в Білках були колишні військовополонені, які поверталися в рідне село, пройшовши школу революційної боротьби в Росії. Чимало з них, зокрема Петро Семак, Юрій Зовдун, Олекса Бажів, Петро і Микола Горзови захищали владу Рад в лавах інтернаціональних частин Червоної Армії. За їх участю наприкінці 1918 року в Білках відбувся великий виступ селян.
Трудівники села виступали активними поборниками возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. На Хустському народному з'їзді 21 січня 1919 року делегати
Білок Юрій Попович, Василь Біров, Михайло Сенинець, Денис Горзов приєднали свої голоси до вимог за возз'єднання Закарпаття з Україною.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця
- Довге