Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У Білках, як і по всьому Закарпатті, дедалі посилювалася чехізація українського населення. В тогочасній пресі відзначалося: «...чеські школи стало закладаються не лише по містах, але й по таких селах, де нема лиш жодної дитини (розуміється - чеської національності - прим, ред.), як приміром в Білках, тоді коли на одного українського вчителя припадає 200-250 дітей, тоді, коли на Верховині на кожнім другім селі немає школи. Третина наших дітей зістається аналфабетами, бо українського вчителя наганяють, а замість того закладають чеські школи і там, де село, крім пограничного сторожа, чехів і не бачить».
15 березня 1939 року угорські фашистські окупанти вступили в Білки. Настали чорні дні неволі. У селі встановився режим терору і насильства. Особливо переслідуються комуністи. Та вже в 1940 році підпільники організували маївку, випустили антифашистську листівку, по всьому селу вивісили лозунги: «Прийде час розплати, кати!», «Хай живе Червона Армія!». В Білки прибули карателі, розпочалися арешти, катування.
Десятки селян вступили до партизанських загонів, які діяли в навколишнії, лісах. Близько ста юнаків та дівчат нелегально перейшли в CPСP. Багато з них, зокрема Іван Пальчей, Іван Митровці, Василь Палатош, вступили до лав Червоної Армії та Чехословацького корпусу.
За час угорсько-німецької фашистської окупації 1720 чол., у т. ч. майже все єврейське населення Білок, було закатовано в концтаборах.
25 жовтня 1944 року трудящі Білок зустрічали хлібом-сіллю Червону Армію-визволительку. У той незабутній день відбувся тисячний мітинг селян, які сердечно вітали воїнів. Командира військової частини майора Д. Є. Белкіна було проголошено почесним громадянином Білок.
Вже в першi дні визволення 126 громадян села вступили добровольцями до лав Червоної Армії. В боях з фашизмом смертю героїв загинули: Василь Ігнатко, Юрій Офсак, Петро Штефаньо, Василь Синяк, Василь Зейкан, Василь Звонар, Петро Білинець, Денис Соловка та інші. Імена 18 полеглих героїв викарбувані золотом на пам'ятнику борцям за визволення, спорудженому у 1965 році в дні святкування 20-річчя визволення Закарпаття Радянською Армією.
Ще лунала гарматна канонад, а в Білках уже налагоджувалось мирне життя - без панів і окупантів. Відновила діяльність сільська комуністична організація. Вже 26 жовтня комуністи провели вибори сільського Народного комітету, до складу якого ввійшли активісти комуністичної організації - Петро Ігнатко, Юрій Семак, Іван Данканич, Василь Жупан, Іван Пальчей та Іван Фірцак, які 26 листопада на І з'їзді Народних комітетів у Мукачевому голосували за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. З перших днів свого існування Народний комітет розгортає роботу по організації допомоги Червоній Армії та покращанню життєвих умов бідноти. Особливу увагу було звернуто на матеріальну підтримку родин добровольців - вони одержали паливо, насіння для посіву, продовольство, грошову допомогу.
Було взято на облік і розподілено між селянами поміщицькі та куркульські землі. Земельні наділи одержали 560 білківських селянських господарств. Комуністи через Народний комітет потурбувались, щоб ці наділи були засіяні. В цьому допомогла Червона Армія, яка подарувала селу два вагони пшениці. І пізніше трудящі Білок не раз одержували від командування Червоної Армії та уряду Радянської України продовольство, матеріали і товари.
Вже 17 грудня 1944 року в Білках, крім 5 початкових, стала діяти середня школа. Дещо згодом була відкрита вечірня середня школа для підлітків та в присілку Ковбасові - 8-річна школа. Комуністи організовували роботу культармійців, які навчили читати і писати понад 1000 чол. дорослого населення села.
Проте достаток приходив повільно у хати бідняків. Одноосібне господарство не могло задовольнити потреб трудівників; у селі заговорили про колгоспи. За пропозицією комуністів була створена ініціативна група по організації колгоспу.
У березні 1948 року було створено перший білківський колгосп - «За нове життя». Якщо на початку створення в ньому налічувалося всього 18 бідняцьких господарств, то вже протягом року в сільськогосподарську артіль вступило понад 300 господарств. Того року було створено другий колгосп - ім. Радянської Конституції, в складі близько 400 селянських господарств. До весни 1949 року в Білках було повністю завершено суцільну колективізацію. Об'єднання обох артілей в одну - колгосп «За нове життя», сприяло його дальшому розвитку: вже наприкінці 1952 року пік став мільйонером. Велику роботу по зміцненню господарства артілі проводить партійна організація Білок, зокрема комуністи В. Коровський, С. Фірцак, В. Потушняк.
Завдяки самовідданій праці колгоспників, артіль стала одним з найрозвинутіших багатогалузевих господарств району. На 1968 рік колгосп «За нове
Білки
Сторінка 4 з 6
початкова школи з українською мовою викладання. Крім того, в Білках при горожаиській школі були класи з чеською мовою викладання та чеська початкова школа з 8 вчителями. 15 березня 1939 року угорські фашистські окупанти вступили в Білки. Настали чорні дні неволі. У селі встановився режим терору і насильства. Особливо переслідуються комуністи. Та вже в 1940 році підпільники організували маївку, випустили антифашистську листівку, по всьому селу вивісили лозунги: «Прийде час розплати, кати!», «Хай живе Червона Армія!». В Білки прибули карателі, розпочалися арешти, катування.
Десятки селян вступили до партизанських загонів, які діяли в навколишнії, лісах. Близько ста юнаків та дівчат нелегально перейшли в CPСP. Багато з них, зокрема Іван Пальчей, Іван Митровці, Василь Палатош, вступили до лав Червоної Армії та Чехословацького корпусу.
За час угорсько-німецької фашистської окупації 1720 чол., у т. ч. майже все єврейське населення Білок, було закатовано в концтаборах.
25 жовтня 1944 року трудящі Білок зустрічали хлібом-сіллю Червону Армію-визволительку. У той незабутній день відбувся тисячний мітинг селян, які сердечно вітали воїнів. Командира військової частини майора Д. Є. Белкіна було проголошено почесним громадянином Білок.
Вже в першi дні визволення 126 громадян села вступили добровольцями до лав Червоної Армії. В боях з фашизмом смертю героїв загинули: Василь Ігнатко, Юрій Офсак, Петро Штефаньо, Василь Синяк, Василь Зейкан, Василь Звонар, Петро Білинець, Денис Соловка та інші. Імена 18 полеглих героїв викарбувані золотом на пам'ятнику борцям за визволення, спорудженому у 1965 році в дні святкування 20-річчя визволення Закарпаття Радянською Армією.
Ще лунала гарматна канонад, а в Білках уже налагоджувалось мирне життя - без панів і окупантів. Відновила діяльність сільська комуністична організація. Вже 26 жовтня комуністи провели вибори сільського Народного комітету, до складу якого ввійшли активісти комуністичної організації - Петро Ігнатко, Юрій Семак, Іван Данканич, Василь Жупан, Іван Пальчей та Іван Фірцак, які 26 листопада на І з'їзді Народних комітетів у Мукачевому голосували за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. З перших днів свого існування Народний комітет розгортає роботу по організації допомоги Червоній Армії та покращанню життєвих умов бідноти. Особливу увагу було звернуто на матеріальну підтримку родин добровольців - вони одержали паливо, насіння для посіву, продовольство, грошову допомогу.
Було взято на облік і розподілено між селянами поміщицькі та куркульські землі. Земельні наділи одержали 560 білківських селянських господарств. Комуністи через Народний комітет потурбувались, щоб ці наділи були засіяні. В цьому допомогла Червона Армія, яка подарувала селу два вагони пшениці. І пізніше трудящі Білок не раз одержували від командування Червоної Армії та уряду Радянської України продовольство, матеріали і товари.
Вже 17 грудня 1944 року в Білках, крім 5 початкових, стала діяти середня школа. Дещо згодом була відкрита вечірня середня школа для підлітків та в присілку Ковбасові - 8-річна школа. Комуністи організовували роботу культармійців, які навчили читати і писати понад 1000 чол. дорослого населення села.
Проте достаток приходив повільно у хати бідняків. Одноосібне господарство не могло задовольнити потреб трудівників; у селі заговорили про колгоспи. За пропозицією комуністів була створена ініціативна група по організації колгоспу.
У березні 1948 року було створено перший білківський колгосп - «За нове життя». Якщо на початку створення в ньому налічувалося всього 18 бідняцьких господарств, то вже протягом року в сільськогосподарську артіль вступило понад 300 господарств. Того року було створено другий колгосп - ім. Радянської Конституції, в складі близько 400 селянських господарств. До весни 1949 року в Білках було повністю завершено суцільну колективізацію. Об'єднання обох артілей в одну - колгосп «За нове життя», сприяло його дальшому розвитку: вже наприкінці 1952 року пік став мільйонером. Велику роботу по зміцненню господарства артілі проводить партійна організація Білок, зокрема комуністи В. Коровський, С. Фірцак, В. Потушняк.
Завдяки самовідданій праці колгоспників, артіль стала одним з найрозвинутіших багатогалузевих господарств району. На 1968 рік колгосп «За нове
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця
- Довге