Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Чинадієве

Сторінка 2 з 7
осушувальних роботах тощо. В 1827 році селяни Чинадієвого відробили вже 3587 днів. В цьому ж році їх примусили відробити 74 штрафні дні. Кількість землі у володінні селян­ських господарств в цей час зменшилась в
середньому до 1/4 наділу. Зросли і державні податки. Крім «такси» по 1 форинту з господарства, село в 1828 році сплатило податок з зернових посівів - 62 форинти і сінокосів - 132 форинти.
До половини XIX століття Чинадієве зросло, збільшилось і його населення як за рахунок власного приросту, так і за рахунок переселенців з інших місцевос­ті, і в 1837 році досягло 605 чоловік. З них українців було 590.
Важкий соціальний та духовний гніт, який терпіли закріпачені селяни Чинадієвого, став поштовхом до активної участі їх в революції 1848-1849 pp. Разом з селянами Оросієвого, вони вимагали наділення їх землею, політичних прав, сво­боди господарювання. Багато колишніх кріпаків Чинадієвого і серед них Юрій Ру­син, Василь Бірчак і ряд інших пішли добровольцями в армію Кошута.
Хоч революція 1848-1849 pp. не дала селянам очікуваного покращання життя, вона сприяла росту їх національного самоусвідомлення. Позитивну роль в цьому відіграла і діяльність виходця з села відомого закарпатського історика Івана Дулишковича. Священик за освітою, він у 1874-1877 pp. видав з допомогою письмен­ника Олександра Павловича кілька книг російською мовою; серед них велику істо­ричну працю в трьох випусках - «Исторические черты угрорусских». В цій праці, полемізуючи з угорськими і німецькими істориками, він одним з перших доводив, що руське населення Угорщини за своїм походженням є корінними жителями Закарпаття і становить етнографічну вітку українського народу.
Поглиблення капіталістичних відносин після революції позначилось і на Чинадієвому. Змінився і став більш строкатим національний склад його жителів. В 1900 році тут проживало 1472 чоловіки, з них українців – 1103. Іншим став і соціаль­нії її склад. З 527 чоловік самодіяльного населення 68 проц. було зайнято в сіль­ському гоподарстві. Інші - в ремеслі, на транспорті, службовці, робітники. Змі­нилась і класова структура населення, зайнятого в сільському господарстві. З 86 господарств 51 були середняцькі і частково куркульські, а 35 – малоземельні. В сіль­ському господарстві працювало 43 чоловіки дворової челяді і 181 чоловік сільсько­господарських робітників. Біднота жила в дерев'яних курних халупах, критих соломою і дранкою. З 210 будинків села в 1900 році було 14 з глини, 173 дерев'яні, 93 криті дранкою і 116 соломою. А граф Шенборн за селом побудував у 1890 році розкішний мисливський замок в стилі середньовічних рицарських замків з баштами. Нині там відкрито санаторій «Карпати».
Внаслідок швидкої класової диференціації селяни втрачали і ту землю, яка була в них з часів кріпацтва. Шукаючи кращої долі, багато селян емігрували, пере­важно до Америки. З 1870 по 1920 рік з Чинадієвого виїхали в інші країни 120 чоловік.
Частина трудівників села працювала на дрібних місцевих підприємствах - у млині, на побудованому в 1892 році фанерному заводі, на залізниці Ужгород -  Львів та будівництві станції в Чинадієвому, на сірниковій фабриці «Вулкан», що почала діяти з 1903 року та в економії Шенборна.
Дуже повільно розвивалась в селі освіта. З 105 дітей шкільного віку лише половина відвідувала початкову школу, в якій працював один учитель. В 1910 році в селі відкрили бібліотеку, яка нараховувала 150 книг.
Тяжкий слід в історії села залишила перша світова війна. Чоловіків забрали в угорську армію. Залишені без годувальників сім'ї голодували. Після війни зосталося понад 50 вдів і сиріт. Власті переслідували все, що нагадувало селянам про їх єдність російським і українським народами. В школі була впроваджена угорська мова навчання. На угорську мову переведена була навіть церковна служба і забо­ронено відзначати свята по-православному, руському календарю. Все це викли­кало жагучу ненависть українського населення до поневолювачів, прагнення покінчити з гнітом. Перебування у Чинадієвому в жовтні 1914 року російських військ, що наступали тоді долиною річки Латориці, посилило прагнення жителів Чинадієвого до возз'єднання з українським і російським народами.
Революційно-визвольні настрої ще більше посилились після Великої Жовтне­вої соціалістичної революції, коли з Східного фронту почали повертатись додолу солдати, а з Радянської Росії - військовополонені. Революційну агітацію в селі вели Василь Желізняк, Йосип Удут, Андрій Петричко. Трудящі села їх обрали своїми делегатами на Всезакарпатський з'їзд (21. 1.1919) в Хуст з наказом домагатись возз'єд­нання Закарпаття з Радянською Україною. Пішки делегати добирались до Хусту, де разом з іншими делегатами вимагали возз'єднання Закарпаття.
22 березня 1919 року в Чинадієвому встановлено Радянську владу. Вперте селяни-бідняки і робітники обрали свою Раду в складі 10 чоловік. Головою її став активіст Василь Желізняк. Рада почала провадити набір добровольців в Русин­ську Червону дивізію. Та вже в кінці квітня 1919 року Закарпаття


Дивиться також інші населені пункти району:

Cучасна карта - Чинадієве