Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Чинадієве

Сторінка 4 з 7
барельєфом О. С. Пушкіна. Але все це чеські власті дозволили реакційним русофільським елементам з т. зв. товариства ім. Духновича, що верховодили в школі і, спекулюючи на народній любові, до російського народу і його культури, намагались натравити трудящих Чинадієвого проти Радянського
Союзу і комуністів, прищепити їм шовінізм і від­вернути від класової боротьби.
Угорська фашистська окупація Чинадієвого принесла трудящим ще більші страждання. Зменшилась заробітна плата. Введено нормований розподіл товарів. Селян обклали численними податками і реквізиціями. Сім'ї, з яких чоловіків було забра по в фашистську армію, не отримували ніякої допомоги, хоч їм загрожував
голод.
Окупанти відмінили виборність сільського представництва, призначили нового нотаря, розв'язали шалений терор. Крім жандармського відділення, в селі почав діяти слідчий центр, який перетворив старовинний палац в тюрму, де катували
антифашистів. Один з заарештованих І. І. Ряшко про це свідчив, що 10 діб допитували по дням і ночам і піддавали страшним мукам. Близько 200 чоловіків і жінок забрали окупанти у військові трудові табори і погнали на роботу, де через каторжні умови та хвороби багато покалічилось та повмирало. Понад сорок кому­ністів і їх дружин відправили до концтаборів та у в'язниці.
Та трудящі Чинадієвого не скорились. Протестуючи проти угорсько-німецької окупації, з села нелегально перейшли до Радянського Союзу близько 160 чоловік, які пізніше добровільно вступили до лав Червоної Армії і Чехословацького корпусу. Серед них: Ю. Скринець, М. Плеша, І. Гарагонич, С. Гарагонич і інші. Мо­лодь Чинадієвого саботувала призов в угорську армію і в загони «Левенте», за що в червні 1942 року В. Скиба, І. Турянчик, М. Шемпіеї, В. Симчина були засуджені до різних строків тюремного ув'язнення і штрафів. Не зважаючи на терор, трудящі саботували сплату податків та реквізицій і у 1943 році сплатили лише 2-6 проц. різних податків.
Рух опору очолила комуністична організація. Комуністи розповсюджували антифашистські листівки, допомагали молоді нелегально переходити до Радянського Союзу тощо.
Восени 1944 року в районі Чинадієвого розгорнулась партизанська боротьба. 24 чоловіки з села пішли в партизани, серед них були І. Сабо, І. Коневич, В. Ха­лявка, Ю. Русин, В. Попович і інші. 8 жовтня за допомогою підпільника начальника станції Чинадієве І. М. Кручаниці та своїх зв'язківців І. О. Олександровича і М. М. Турянчика партизани забрали з ешелону 2100 ручних гранат. 23 жовтня вони розгорнули бої проти військових частин ворога в селі Ряпідь і на околиці іх Чинадієвого.
Відступаючи в паніці, ворог заподіяв чималої шкоди: були зірвані мости, будови і споруди залізничної станції, вивезене обладнання з лісопильного заводу, пошкоджено приміщення школи. Загальна сума збитків, заподіяних селу, стано­вила 2219 тис. пенгів.
26 жовтня 1944 року радо зустрічали жителі Чинадієвого Червону Армію. Ю. Гога і Ю. Решетар підняли червоний прапор з серпом і молотом, Г. Решетар, М. Плеша, Ю. Плетяк вивісили через шлях лозунг «Хай живе братній російський народ! Хай живе СРСР!». «Ми були переконані,- казали вони, вітаючи радянських воїнів, - що ви прийдете нам на допомогу, що ви нас визволите від угорсько-німецьких загарбників». В перші дні після визволення до Червоної Армії добровільно вступило близько 60 чоловік. На загальних зборах жителі села обрали сільський Народний комітет, який очолив М. Білей. Серед народних обранців було 13 кому­ністів. Народний комітет створив загін міліції, взяв під охорону все майно села, організував роботи по відбудові мостів та ремонту доріг, постачав госпіталям про­довольство тощо.
На лісопильному заводі та інших підприємствах виникли робітничі комітети, які взяли керівництво підприємствами в свої руки. Народний комітет розподілив 200 га орних земель та сінокосів, які належали фірмі «Латориці» та прислужникам окупантів між малоземельними і безземельними селянами, головним чином між сім'ями партизанів і добровольців. «Я безмежно радий,- писав в газету Іван Деметр,- що Народна Рада Закарпатської України повертає нам землю... Я йду до Червоної Армії, щоб воювати за нашу землю».
В серпні 1945 року Рада націоналізувала про­мислові підприємства: лісопильний завод, сірникову фабрику «Вулкан», гуральню, пекарню і каменоломню. Будинки фашистських прислужни­ків, що повтікали, і репресованих були передані тим, хто не мав житла і багатодітним сім'ям. Багато сімей одержали ділянки і безплатний будівельний матеріал для спорудження жител. Не забезпечепим сім'ям Народний комітет подав допомогу продовольством, паливом. Велику мате­ріальну допомогу населення одержало від 4 Українського фронту - 625 цнт зерна, 25 цнт цук­

Дивиться також інші населені пункти району:

Cучасна карта - Чинадієве