Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В селі швидко здійснювалися соціально-економічні перетворення. Першим заходом Народного комітету була конфіскація поміщицької землі. Селяни одержали понад 3400 га угідь. Колишні батраки та безземельні селяни дістали по 1,5 га на душу населення. Крім того, комітет розподілив між селянами понад 140 голів великої рогатої худоби, що належали баронесі Загер. У 1946 році Народний комітет з ініціативи комуністів провів ремонт школи, вжив заходів до поліпшення роботи споживчої кооперації.
Партійна організація, яка вийшла з підпілля, стала організатором і натхненником діяльності Народного комітету. У 1948 році вона створила ініціативну групу з 9 чоловік, яка очолила багато ділянок робот в селі. Зокрема, під її керівництвом у 1948 році відкрито лікарню на 15 ліжок, розширено торговельну мережу, поліпшено роботу клубу і хати-читальні.
Комуністи провели широку роз'яснювальну роботу по залученню селян до колективного господарювання. Ініціативу комуністів підтримала біднота. Восени того ж року 34 бідняцькі господарства об'єдналися в сільськогосподарську артіль «Пам'ять Ілліча». В 1949 році до неї вступило ще 47 бідняцьких і середняцьких господарств, а на кінець 1950 року 790 селянських дворів повністю усуспільнили свою землю, робочу худобу та сільськогосподарський реманент і стали членами колгоспу.
Виконуючи рішення вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року, правління колгоспу і парторга пізлція намітили ряд заходів, спрямованих на збільшений сільськогосподарського виробництва. Особлива увага була звернута на посилення матеріальної заінтересованості колгоспників у результатах своєї праці. Це дало позитивні наслідки уже в 1955 році. Успішно було виконано план росту поголів'я великої рогатої худоби та овець. Надій молока на фуражну корову доведено до 1600 кг при плані 1300 кілограмів.
Значних успіхів домігся колгосп «Пам'ять Ілліча» в 1957 році. Кукурудзи було зібрано 76,5 цнт в качанах з кожного та (при плані 55 цнт), картоплі по 190,3 цнт (при плані 165 цнт з га). Ще кращих наслідків домоглися ланки М. Маги (по 226,5 цнт картоплі з га) і Г. Білей (по 210,4 цнт картоплі з га). Доярка Г. Демчиля надоїла на фуражну корову по 2600 кг (при плані 2150 кг). Сумлінна праця передовиків колгоспного виробництва дістала високу оцінку партії і уряду. 20 передовиків колгоспного виробництва були нагороджені орденами й медалями. Ордена Леніна удостоєно голову колгоспу І. І. Титинця, ордена Трудового Червоного Прапора - бригадира М. О. Григу і ланкових М. В. Василенко та М. Д. Коваль.
Озброєні рішеннями XX і XXI з'їздів КПРС, колгоспники Керецьок активно підключились у соціалістичне змагання за дострокове виконання семирічного плану, спрямували всю свою енергію на підвищення врожайності сільськогосподарських культур. В останньому році семирічки колгосп зібрав по 195 цнт картоплі з 1 га, а ланки М. В. Василенко і М. Ф. Дукай одержали ще вищі врожаї.
Комуністка М. В. Василенко працює ланковою з 1952 року. Середній урожай картоплі в її ланці в роки семирічки становив 230-250 цнт з 1 га. За ці досягнення Василенко була чотири рази учасником Виставки досягнень народногогосподарства СРСР й дістала нагороду - медаль «За трудову доблесть». До Радянської влади Василенко та її сім'я жили у надзвичайно тяжких умовах. В їх невеличкій хатинці часто не вистачало навіть кукурудзяного хліба. Докорінно змінилося життя Марії Василенко за останні два десятиліття. У 1959 році вона побудувала гарний будинок міського типу. Дві кімнати тут прикрашені новими меблями, є радіоприймач і телевізор.
Різко зросло за семирічку поголів'я худоби в колгоспі: овець - з 300 голів до 5486, великої рогатої худоби- з 100 до 840. Над збільшенням поголів'я овець у колгоспі багато працює старий вівчар І. Г. Сакаль. Рік у рік він вирощує високопродуктивний молодняк ягнят, від закріпленої за ним отари одержує першосортну вовну й виготовляє добру бринзу, за що його нагороджено орденом «Знак Пошани».
Такими ж відданими своїй справі є й інші 6 вівчарів групи Сакадя, Восени 1961 року старий вівчар Михайло Грига звернувся до сина Михайла, теж вівчаря, з такими словами: «Тут, де є наш гуртожиток, колись була колиба, стара, закурена. Сорок років із стрийком тут вівчарили. Ледве дочекаємось, бувало, коли жінки принесуть муки і солі, свіжого кукурудзяного хліба. Не ті часи були, що зараз. Нудьга і злигодні панували тоді. Знаєш, сину, наступної весни я вже тут не буду з тобою. Роки дають себе знати - дев'ятий десяток розміняв. Отари залишаю на тебе. Віриться, що не зганьбиш наш вівчарський рід». З того часу минув сьомий рік. Не помилився старий. Михайло Грига-молодший з честю продовжує батькову справу. В 1967 році
Керецьки
Сторінка 4 з 6
В останніх числах жовтня 1944 року у Керецьках було створено Народний комітет із 9 чол., навколо якого згуртувалися всі трудівники села. Очолив його комуніст Дмитро Голованич. Найактивнішими членами комітету були Г. Пецко, М. Марфинець, Л. Ломачок, Л. Стеблей, М. Грига та інші. В селі швидко здійснювалися соціально-економічні перетворення. Першим заходом Народного комітету була конфіскація поміщицької землі. Селяни одержали понад 3400 га угідь. Колишні батраки та безземельні селяни дістали по 1,5 га на душу населення. Крім того, комітет розподілив між селянами понад 140 голів великої рогатої худоби, що належали баронесі Загер. У 1946 році Народний комітет з ініціативи комуністів провів ремонт школи, вжив заходів до поліпшення роботи споживчої кооперації.
Партійна організація, яка вийшла з підпілля, стала організатором і натхненником діяльності Народного комітету. У 1948 році вона створила ініціативну групу з 9 чоловік, яка очолила багато ділянок робот в селі. Зокрема, під її керівництвом у 1948 році відкрито лікарню на 15 ліжок, розширено торговельну мережу, поліпшено роботу клубу і хати-читальні.
Комуністи провели широку роз'яснювальну роботу по залученню селян до колективного господарювання. Ініціативу комуністів підтримала біднота. Восени того ж року 34 бідняцькі господарства об'єдналися в сільськогосподарську артіль «Пам'ять Ілліча». В 1949 році до неї вступило ще 47 бідняцьких і середняцьких господарств, а на кінець 1950 року 790 селянських дворів повністю усуспільнили свою землю, робочу худобу та сільськогосподарський реманент і стали членами колгоспу.
Виконуючи рішення вересневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року, правління колгоспу і парторга пізлція намітили ряд заходів, спрямованих на збільшений сільськогосподарського виробництва. Особлива увага була звернута на посилення матеріальної заінтересованості колгоспників у результатах своєї праці. Це дало позитивні наслідки уже в 1955 році. Успішно було виконано план росту поголів'я великої рогатої худоби та овець. Надій молока на фуражну корову доведено до 1600 кг при плані 1300 кілограмів.
Значних успіхів домігся колгосп «Пам'ять Ілліча» в 1957 році. Кукурудзи було зібрано 76,5 цнт в качанах з кожного та (при плані 55 цнт), картоплі по 190,3 цнт (при плані 165 цнт з га). Ще кращих наслідків домоглися ланки М. Маги (по 226,5 цнт картоплі з га) і Г. Білей (по 210,4 цнт картоплі з га). Доярка Г. Демчиля надоїла на фуражну корову по 2600 кг (при плані 2150 кг). Сумлінна праця передовиків колгоспного виробництва дістала високу оцінку партії і уряду. 20 передовиків колгоспного виробництва були нагороджені орденами й медалями. Ордена Леніна удостоєно голову колгоспу І. І. Титинця, ордена Трудового Червоного Прапора - бригадира М. О. Григу і ланкових М. В. Василенко та М. Д. Коваль.
Озброєні рішеннями XX і XXI з'їздів КПРС, колгоспники Керецьок активно підключились у соціалістичне змагання за дострокове виконання семирічного плану, спрямували всю свою енергію на підвищення врожайності сільськогосподарських культур. В останньому році семирічки колгосп зібрав по 195 цнт картоплі з 1 га, а ланки М. В. Василенко і М. Ф. Дукай одержали ще вищі врожаї.
Комуністка М. В. Василенко працює ланковою з 1952 року. Середній урожай картоплі в її ланці в роки семирічки становив 230-250 цнт з 1 га. За ці досягнення Василенко була чотири рази учасником Виставки досягнень народногогосподарства СРСР й дістала нагороду - медаль «За трудову доблесть». До Радянської влади Василенко та її сім'я жили у надзвичайно тяжких умовах. В їх невеличкій хатинці часто не вистачало навіть кукурудзяного хліба. Докорінно змінилося життя Марії Василенко за останні два десятиліття. У 1959 році вона побудувала гарний будинок міського типу. Дві кімнати тут прикрашені новими меблями, є радіоприймач і телевізор.
Різко зросло за семирічку поголів'я худоби в колгоспі: овець - з 300 голів до 5486, великої рогатої худоби- з 100 до 840. Над збільшенням поголів'я овець у колгоспі багато працює старий вівчар І. Г. Сакаль. Рік у рік він вирощує високопродуктивний молодняк ягнят, від закріпленої за ним отари одержує першосортну вовну й виготовляє добру бринзу, за що його нагороджено орденом «Знак Пошани».
Такими ж відданими своїй справі є й інші 6 вівчарів групи Сакадя, Восени 1961 року старий вівчар Михайло Грига звернувся до сина Михайла, теж вівчаря, з такими словами: «Тут, де є наш гуртожиток, колись була колиба, стара, закурена. Сорок років із стрийком тут вівчарили. Ледве дочекаємось, бувало, коли жінки принесуть муки і солі, свіжого кукурудзяного хліба. Не ті часи були, що зараз. Нудьга і злигодні панували тоді. Знаєш, сину, наступної весни я вже тут не буду з тобою. Роки дають себе знати - дев'ятий десяток розміняв. Отари залишаю на тебе. Віриться, що не зганьбиш наш вівчарський рід». З того часу минув сьомий рік. Не помилився старий. Михайло Грига-молодший з честю продовжує батькову справу. В 1967 році
Дивиться також інші населені пункти району: