Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
бринзу.
Парторганізація й правління колгоспу останнім часом велику увагу приділяють розвитку садівництва, як найбільш перспективної галузі економіки в гірських районах. За рахунок розкорчованих земель та інших ділянок в 1953 році розпочато закладання садів. У 1956 році було створено свій плодорозсадник на площі 8 га, який уже в 1958 році дав саджанці, що були краще пристосовані до
гірських умов. У посадці і вирощуванні саду значну роль відіграв агроном - ветеран колгоспу Ю. Ю. Білас.
1966 рік був новим значним кроком колгоспу у боротьбі за високі врожаї. Зернових вирощено по 25,8 цнт, картоплі - по 264 цнт з 1 га. Досягнення колгоспників і цього разу були відзначені високими урядовими нагородами. Орден Трудового Червоного Прапора вручено ланковій Г. І. Куц, «Знак Пошани» - голові правління І. І. Гелетичу і чабану І. Г. Сакалю. За успіхи в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня колгосп «Пам'ять Ілліча» відзначено Червоним прапором Свалявського РК КП України, райвиконкому і райкому профспілки спеціалістів сільського господарства.
Велику роль у колгоспному виробництві відіграє молодь. Комсомольська організація колгоспу нараховує 130 юнаків та дівчат. Комсомольці працюють у всіх галузях виробництва. На фермі великої рогатої худоби, наприклад, працює дояркою М. М. Федикович, яка, так само як і її сестра Ганна, надоїла по 2500 кг молока від кожної корови. Сестри не тільки старанно працюють, але й успішно навчаються у школі сільської молоді. Г. Грига очолює рільничу ланку, яка складаються з 27 чол. В 1967 році ця ланка зібрала по 240 цнт картоплі з га. Більшість дівчат разом з ланковою навчаються у вечірній школі та комсомольському політгуртку.
У жовтні 1967 року в газеті «Ленінський шлях» було надруковано звернення комсомольців колгоспу «Пам'ять Ілліча» до юнаків і дівчат Закарпаття. В ньому, зокрема, говорилося: «Хай же до золотого ювілею Батьківщини наші села і міста підійдуть красивими, чистими і в святковому вбранні. В цьому році нами вже зведено монумент вождю снігового пролетаріату В. І. Леніну, пстановлено обеліск тим, хто віддав chc, життя за наше щасливе сьогодні. Ніжно шелестить листя кленів і тополь у сквері, закладеному на честь п'ятдесятиріччя. Спорудження Будинку культури, дитячого садка, фельдшерсько-акушерського пункту, прокладка тротуарів, розбивка скверів, привабливе оформлення магазинів - ці та багато інших справ здійснені руками молоді... Закликаємо всіх включитися у змагання за благоустрій і святкове оформлення рідних міст і сіл.
Хай ще барвистішим і красивішим етапе наше орденоносне Закарпаття».
І воно на очах у кожного стає красивішим і привабливішим.
Швидко змінюється вигляд і села Керецьок. За останні два десятиліття тут побудовано понад 700 нових будинків, що становить близько 90 проц. загальної кількості жител. Окремі
вулиці стали невпізнанними. Наприклад, на сучасній вулиці Перемоги до встановлення Радянської влади було 65 старих дерев'яних хат, покритих соломою і дранкою. Зараз на цій широкій, просторій, покритій асфальтом вулиці стоїть понад 200 нових цегляних будинків під черепицею, шифером та залізом. Якщо колись у селі ніхто не мав уяви про електричне світло й радіо, то зараз у всіх будинках сяють електричні вогні, лунає голос диктора. Багато жителів мають телевізори, холодильники, пральні машини.
Найкрасивіша частина села - вулиця Леніна. Раніше в центрі села можна було помітити чотири корчми, віллу священика, нотарську управу. Біля них сиротливо тулилися чотири десятки дерев'яних хатинок бідноти. Зараз тут побудовано клуб, лікарню, двоповерхову середню школу, двоповерховий будинок Правління колгоспу, нові торговельні приміщення, ощадну касу, бібліотеку, відділення зв'язку та понад 200 житлових будинків.
У Керецьках працює дитячий тубсанаторій «Човен», відкритий у 1947 році на базі маєтку баронеси Загер. З року в рік розширюється його база. Тут збудовано триповерховий спальний корпус, двоповерховий будинок школи, клуб, лабораторію, їдальню тощо. Якщо на початку його існування в ньому перебувало 25 дітей, то зараз їх кількість зросла до 350.
В санаторії діти не тільки лікуються, але й мають усі умови для успішного навчання.
Крім санаторію «Човен», на території Керецьківської сільради є дільничпа лікарня, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека. Щороку на медичне обслуговування в Керецьках і Березниках відпускається близько 60 тис. крб., не рахуючи утримання і лікування хворих цих сіл у районній лікарні.
Істотні зміни сталися в Керецьках у розвитку народної освіти. Нині серед жителів села немає неписьменного або малописьменного. З 1945 року тут
Керецьки
Сторінка 5 з 6
він одержав від кожних ста вівцематок по 108 ягнят, настриг від кожної вівці по 2,7 кг першосортної вовни. Росте у Михайла син, теж Михайло, неабиякий помічник батькові. Вісімнадцятирічний комсомолець, полюбивши професію вівчаря, самостійно доїть овець, виготовляє, як і батько, смачну Парторганізація й правління колгоспу останнім часом велику увагу приділяють розвитку садівництва, як найбільш перспективної галузі економіки в гірських районах. За рахунок розкорчованих земель та інших ділянок в 1953 році розпочато закладання садів. У 1956 році було створено свій плодорозсадник на площі 8 га, який уже в 1958 році дав саджанці, що були краще пристосовані до
гірських умов. У посадці і вирощуванні саду значну роль відіграв агроном - ветеран колгоспу Ю. Ю. Білас.
1966 рік був новим значним кроком колгоспу у боротьбі за високі врожаї. Зернових вирощено по 25,8 цнт, картоплі - по 264 цнт з 1 га. Досягнення колгоспників і цього разу були відзначені високими урядовими нагородами. Орден Трудового Червоного Прапора вручено ланковій Г. І. Куц, «Знак Пошани» - голові правління І. І. Гелетичу і чабану І. Г. Сакалю. За успіхи в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня колгосп «Пам'ять Ілліча» відзначено Червоним прапором Свалявського РК КП України, райвиконкому і райкому профспілки спеціалістів сільського господарства.
Велику роль у колгоспному виробництві відіграє молодь. Комсомольська організація колгоспу нараховує 130 юнаків та дівчат. Комсомольці працюють у всіх галузях виробництва. На фермі великої рогатої худоби, наприклад, працює дояркою М. М. Федикович, яка, так само як і її сестра Ганна, надоїла по 2500 кг молока від кожної корови. Сестри не тільки старанно працюють, але й успішно навчаються у школі сільської молоді. Г. Грига очолює рільничу ланку, яка складаються з 27 чол. В 1967 році ця ланка зібрала по 240 цнт картоплі з га. Більшість дівчат разом з ланковою навчаються у вечірній школі та комсомольському політгуртку.
У жовтні 1967 року в газеті «Ленінський шлях» було надруковано звернення комсомольців колгоспу «Пам'ять Ілліча» до юнаків і дівчат Закарпаття. В ньому, зокрема, говорилося: «Хай же до золотого ювілею Батьківщини наші села і міста підійдуть красивими, чистими і в святковому вбранні. В цьому році нами вже зведено монумент вождю снігового пролетаріату В. І. Леніну, пстановлено обеліск тим, хто віддав chc, життя за наше щасливе сьогодні. Ніжно шелестить листя кленів і тополь у сквері, закладеному на честь п'ятдесятиріччя. Спорудження Будинку культури, дитячого садка, фельдшерсько-акушерського пункту, прокладка тротуарів, розбивка скверів, привабливе оформлення магазинів - ці та багато інших справ здійснені руками молоді... Закликаємо всіх включитися у змагання за благоустрій і святкове оформлення рідних міст і сіл.
Хай ще барвистішим і красивішим етапе наше орденоносне Закарпаття».
І воно на очах у кожного стає красивішим і привабливішим.
Швидко змінюється вигляд і села Керецьок. За останні два десятиліття тут побудовано понад 700 нових будинків, що становить близько 90 проц. загальної кількості жител. Окремі
вулиці стали невпізнанними. Наприклад, на сучасній вулиці Перемоги до встановлення Радянської влади було 65 старих дерев'яних хат, покритих соломою і дранкою. Зараз на цій широкій, просторій, покритій асфальтом вулиці стоїть понад 200 нових цегляних будинків під черепицею, шифером та залізом. Якщо колись у селі ніхто не мав уяви про електричне світло й радіо, то зараз у всіх будинках сяють електричні вогні, лунає голос диктора. Багато жителів мають телевізори, холодильники, пральні машини.
Найкрасивіша частина села - вулиця Леніна. Раніше в центрі села можна було помітити чотири корчми, віллу священика, нотарську управу. Біля них сиротливо тулилися чотири десятки дерев'яних хатинок бідноти. Зараз тут побудовано клуб, лікарню, двоповерхову середню школу, двоповерховий будинок Правління колгоспу, нові торговельні приміщення, ощадну касу, бібліотеку, відділення зв'язку та понад 200 житлових будинків.
У Керецьках працює дитячий тубсанаторій «Човен», відкритий у 1947 році на базі маєтку баронеси Загер. З року в рік розширюється його база. Тут збудовано триповерховий спальний корпус, двоповерховий будинок школи, клуб, лабораторію, їдальню тощо. Якщо на початку його існування в ньому перебувало 25 дітей, то зараз їх кількість зросла до 350.
В санаторії діти не тільки лікуються, але й мають усі умови для успішного навчання.
Крім санаторію «Човен», на території Керецьківської сільради є дільничпа лікарня, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека. Щороку на медичне обслуговування в Керецьках і Березниках відпускається близько 60 тис. крб., не рахуючи утримання і лікування хворих цих сіл у районній лікарні.
Істотні зміни сталися в Керецьках у розвитку народної освіти. Нині серед жителів села немає неписьменного або малописьменного. З 1945 року тут
Дивиться також інші населені пункти району: