Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
жителі села фактично були позбавлені медичної допомоги - її можна було одержати платно лише за 40 км від Ільниці - в Береговому або Мукачевому. Високою була дитяча смертність. В 1932 році, наприклад, за 8 місяців народилось 184 дітей, а померло (віком до двох років) - 37. Показовий такий факт: в липні 1936 року у селянина-бідняка Івана Жидика захворів шестирічний син Василь. Із 23 по 30 липня він перебував у мукачівській лікарні. Дитину не вилікували і 1 вересня при смерті знову поклали в лікарню, де вона 6 вересня померла. Вже 11 вересня нотарське управління надіслало вбитим горем батькам платіжні вимоги за «лікування» на суму 298 крон. Батьки були неспроможні заплатити таку нелику суму; 22 вересня 1936 року на аукціоні за цей борг було продано все їхнє
майно.
Занедбаною була справа освіти трудящих Ільниці. У 1924 році на 900 дітей в селі було всього шість класних приміщень. Іршавський окружний начальник, характеризуючи Ільницьку школу, писав у листі: «Сьогоднішня будова школи невідповідна призначенню, запущена. Дах згнив...». На 1938 рік у селі діяли вже 2 державні школи: одна з українською мовою навчання, друга - з чеською, в яких працювало 20 вчителів. У той же час у селі було 4200 українців, а чехів - усього 45.
15 березня 1939 року Ільниця була окупована військами фашистської Угорщини. Хортисти заборонили діяльність всіх прогресивних організацій, запанував режим терору і грабунків. Комуністи села змушені були піти в підпілля, але своєї діяльності не припинили. Вони провадили антифашистську агітацію, підтримували тісний зв'язок із партизанським загоном Д. Усти - І. Прищепи.
Немало жителів Ільииці, незважаючи на смертельну небезпеку, допомагали партизанам продовольством. Зокрема, Георгія Романа та його сина було кинути за це до іршавської в'язниці.
Окупанти вбили в таборах смерті 175 жителів Ільниці, 156 мучили в т. зв. трудових загонах.
24 жовтня 1944 року Ільницю визволили частини 17 гвардійського стрілецького корпусу Червоної Армії. Комуністи села, що вийшли з підпілля, відновили діяльність партійної організації, секретарем якої було обрано В. А. Урсту. З перших же днів після вигнання окупантів розгортає роботу Народний комітет, який очолив В. А. Урста. Організовується допомога Червоній Армії в розгромі ворогу зокрема збираються внески у фонд армії, із села добровільцями на фронт пішли 82 чоловіки Немало з них полягли у боях з фашизмом смертю героїв. На їх вшанування в центрі села споруджено пам'ятник.
Народний комітет і комуністи очолили рух селян Ільниці за возз'єднання з Радянською Україною. У листопаді 1944 р. делегати від Ільниці Василь Урста, Юрій Роман, Юрій Бойко та Федір Метровці на І з'їзді Народних комітетів Закарпаття, виконуючи наказ односельчан, проголосували за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. Заходи нової влади викликали люту ненависть вороже настроєної куркульської частини села, яка гуртувалась навколо уніатської церкви. Ворожа діяльність уніатського священика та його «активу» призвела до того, що в перші ж роки після визволення остаточно розірвали з унією всі віруючі. На першотравневу демонстрацію з Ільниці в Іршаву пішло 3500 чол., тобто все село. Такої згуртованості і політичного піднесення не знала історія села.
На початку 1945 року Червона Армія, допомагаючи бідноті Ільниці, виділила 35 т зерна, а навесні - посівний матеріал. За ініціативою комуністів навесні 1945 року в селі створюється п'ять земельних громад, які очолили сільські комуністи. Земельні громади надавали бідноті допомогу тяглом, насінням, було поділено серед бідноти 547 га орних земель та сінокосів. Душею всіх революційних перетворень стала партійна організація села, що налічувала на 1945 рік 11 комуністів.
У рішенні партійних зборів від 5 січня 1945 року записано: «Землю розділити тільки добровольцям, безземельним і малоземельним. Виділити безкоштовно паливних дров і будівельних матеріалів сім'ям добровольців і тих, що фашисти вислали в табори, виявити заборгованість фірми по добуванню вугілля робітникам».
У січні 1945 року за ініціативою парторганізації було налагоджено видобування бурого вугілля на закинутих розробках. У березні місяці 1945 року вручну було добуто перших 80 т вугілля, а до кінця року - 780 тонн. На той час на шахті налічувалось 27 робітників. Тоді ж почалось будівництво шахти № 2.
У березні 1945 року було створено споживчу кооперацію, яка відкрила спої крамниці і почала торгівлю виділеними їй товарами. Відкрились хата-читальня, клуб.
Ільниця
Сторінка 3 з 5
На 1938 рік в Ільниці налічувалось понад 150 безробітних та 40 бідняків, які не могли самі прохарчуватися і жебракували. майно.
Занедбаною була справа освіти трудящих Ільниці. У 1924 році на 900 дітей в селі було всього шість класних приміщень. Іршавський окружний начальник, характеризуючи Ільницьку школу, писав у листі: «Сьогоднішня будова школи невідповідна призначенню, запущена. Дах згнив...». На 1938 рік у селі діяли вже 2 державні школи: одна з українською мовою навчання, друга - з чеською, в яких працювало 20 вчителів. У той же час у селі було 4200 українців, а чехів - усього 45.
15 березня 1939 року Ільниця була окупована військами фашистської Угорщини. Хортисти заборонили діяльність всіх прогресивних організацій, запанував режим терору і грабунків. Комуністи села змушені були піти в підпілля, але своєї діяльності не припинили. Вони провадили антифашистську агітацію, підтримували тісний зв'язок із партизанським загоном Д. Усти - І. Прищепи.
Немало жителів Ільииці, незважаючи на смертельну небезпеку, допомагали партизанам продовольством. Зокрема, Георгія Романа та його сина було кинути за це до іршавської в'язниці.
Окупанти вбили в таборах смерті 175 жителів Ільниці, 156 мучили в т. зв. трудових загонах.
24 жовтня 1944 року Ільницю визволили частини 17 гвардійського стрілецького корпусу Червоної Армії. Комуністи села, що вийшли з підпілля, відновили діяльність партійної організації, секретарем якої було обрано В. А. Урсту. З перших же днів після вигнання окупантів розгортає роботу Народний комітет, який очолив В. А. Урста. Організовується допомога Червоній Армії в розгромі ворогу зокрема збираються внески у фонд армії, із села добровільцями на фронт пішли 82 чоловіки Немало з них полягли у боях з фашизмом смертю героїв. На їх вшанування в центрі села споруджено пам'ятник.
Народний комітет і комуністи очолили рух селян Ільниці за возз'єднання з Радянською Україною. У листопаді 1944 р. делегати від Ільниці Василь Урста, Юрій Роман, Юрій Бойко та Федір Метровці на І з'їзді Народних комітетів Закарпаття, виконуючи наказ односельчан, проголосували за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною. Заходи нової влади викликали люту ненависть вороже настроєної куркульської частини села, яка гуртувалась навколо уніатської церкви. Ворожа діяльність уніатського священика та його «активу» призвела до того, що в перші ж роки після визволення остаточно розірвали з унією всі віруючі. На першотравневу демонстрацію з Ільниці в Іршаву пішло 3500 чол., тобто все село. Такої згуртованості і політичного піднесення не знала історія села.
На початку 1945 року Червона Армія, допомагаючи бідноті Ільниці, виділила 35 т зерна, а навесні - посівний матеріал. За ініціативою комуністів навесні 1945 року в селі створюється п'ять земельних громад, які очолили сільські комуністи. Земельні громади надавали бідноті допомогу тяглом, насінням, було поділено серед бідноти 547 га орних земель та сінокосів. Душею всіх революційних перетворень стала партійна організація села, що налічувала на 1945 рік 11 комуністів.
У рішенні партійних зборів від 5 січня 1945 року записано: «Землю розділити тільки добровольцям, безземельним і малоземельним. Виділити безкоштовно паливних дров і будівельних матеріалів сім'ям добровольців і тих, що фашисти вислали в табори, виявити заборгованість фірми по добуванню вугілля робітникам».
У січні 1945 року за ініціативою парторганізації було налагоджено видобування бурого вугілля на закинутих розробках. У березні місяці 1945 року вручну було добуто перших 80 т вугілля, а до кінця року - 780 тонн. На той час на шахті налічувалось 27 робітників. Тоді ж почалось будівництво шахти № 2.
У березні 1945 року було створено споживчу кооперацію, яка відкрила спої крамниці і почала торгівлю виділеними їй товарами. Відкрились хата-читальня, клуб.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід