Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Акціонерне товариство «Клотільда» в 1900 році мало основний капітал в 2,4 млн., а напередодні першої світової війни - в 5 млн. форинтів, воно входило до складу аветро-угорського хімічного картеля. Хоч воно і називалося «Першим угорським акціонерним товариством хімічної промисловості» та було зв'язане з угорськими банками, але фактично через ці банки контролювалось іноземним капіталом. При хімічному заводі було побудовано цегельню та лісопилку на 4 рамочні пили. Внаслідок хижацької експлуатації букові ліси в околиці Великого Бичкова були винищені протягом кількох десятиріч.
Умови праці на заводі були винятково тяжкими. Робітники працювали по 14-16 годин на добу, а одержували мізерну зарплату: від 40 до 60 крейцерів. Найменшою була жіноча та дитяча праця. Наприкінці XIX - початку XX століття більшість робітничої та селянської молоді лишалась неписьменною. Так, наприклад, у 1900 році з 5294 жителів читати вміли тільки 1542. Однією з найбільш поширених форм боротьби робітників Великого Бичкова проти соціального та національного гніту були страйки. Очолювала боротьбу соціал-демократична група, створена у 1897 році. Під її керівництвом уже в 1902 році було проведено маївку, а в 1907 році - зроблено спробу організувати перший на заводі страйк. У 1911 році робітники лісохімічного заводу «Клотільда» домагались створення своєї робітничої організації, збільшення заробітної плати і скорочення робочого дня. Організаторами і керівниками цього страйку були Іван Локота, Микола Сидоряк, Павло Гутира, Людвиг Фегер, Бела Штремпель та ін. Це був перший страйк великобичківських робітників, який мав певний успіх (підвищення зарплати), хоча й був врешті-решт придушений жандармами.
Боротьба великобичківських трудящих набирає більш організованих і наступальних форм після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії, що викликала нову хвилю революційного піднесення. В грудні 1918 року трудящі Великого Бичкова за прикладом своїх братів у Росії створюють на заводі фірми «Клотільда» робітничу Раду з кращих представників трудящих. Окупація Великою Бичкова військами боярської Румунії не дала змоги в березні-квітні 1919 року встановити в селі Радянську владу. В загони Червоної Армії Радянської Угорщини села пішли Микола Сидоряк, Йосип Дедерчук, Бела Штремпель та інші.
На той час із Росії повернулися колишні військовополонені Іван Локота та Матвій Руснак. На початку 1920 року за їх ініціативою на лісохімзаводі створено організацію Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі (МСП). Під її керівнпіпвом влітку 1920 року в селі відбулася велика політична демонстрація - в ній взяло участь кілька тисяч робітників, лісорубів та селян. Демонстрація проходила під лозунгами: «Хай живе Радянська Росія!», «Хай живе Ленін!», «Хай живе диктатура пролетаріату!». Демонстранти вимагали виводу із Закарпаття іноземних окупантів і возз'єднання з Радянською Україною.
У серпні 1920 року на загальних зборах робітників заводу було остаточно оформлено профспілкову організацію. В грудні 1920 року робітники села були учасниками страйку солідарності з чеськими трудящими. Великобичківська організація МСП боролася за єдність комуністичного руху; в 1921 році вона ввійшла до складу Компартії Чехословаччини. Керівниками місцевої комуністичної організації, що налічувала на той час понад 100 чол., були Іван Локота, Микола Сидоряк, Матвій Руснак.
З того часу боротьба великобичківських трудящих розгорталася під керівництвом комуністів. Особливо загострилася вона в період економічної кризи 1921 - 1923 pp. в Чехословаччині, про що, зокрема, свідчить багатолюдна демонстрація 1 Травня 1921 року.
Великобичківська організація КПЧ часто зазнавала переслідування і терористичних актів з боку жандармерії і окружних властей. Та це не спиняло діяльності комуністів. У 1922 році вони організували нову демонстрацію трудящих у день 1 Травня, в якій взяло участь 2 тис. чол., а також збори за участю З тис. чоловік. На виборах до сільського представництва в жовтні 1923 року комуністи Великого Бичкова одержали 1007 голосів.
В 20-30-х роках Ведикобичківський хімзавод «Клотільда» був підпорядкований чеському «Уніо-банку». На той час завод виробляв метиловий спирт, оцет, ацетон, октан та іншу продукцію, яка використовувалася не тільки в Чехословаччині, але й вивозилася до Англії, Німеччини та інших країн.
У 1924 році акціонери тимчасово закрили завод, мотивуючи тим, що незла кому збувати продукцію. Насправді ж вони проводили модернізацію заводу, внаслідок чого було викинуто на вулицю багато сотень робітників. З
Великий Бичків
Сторінка 2 з 8
хімзавод щороку переробляв 180 тис. погонних метрів букового дерева, виробляв 2005 вагонів різноманітних хімвиробів. В середньому щорічно випускалось 35 тис. цнт глауберової солі, 2 тис. цнт селітрової кислоти. Продукція підприємства експортувалася до різних країн Європи, в Галичину, Буковину та Росію. Акціонерне товариство «Клотільда» в 1900 році мало основний капітал в 2,4 млн., а напередодні першої світової війни - в 5 млн. форинтів, воно входило до складу аветро-угорського хімічного картеля. Хоч воно і називалося «Першим угорським акціонерним товариством хімічної промисловості» та було зв'язане з угорськими банками, але фактично через ці банки контролювалось іноземним капіталом. При хімічному заводі було побудовано цегельню та лісопилку на 4 рамочні пили. Внаслідок хижацької експлуатації букові ліси в околиці Великого Бичкова були винищені протягом кількох десятиріч.
Умови праці на заводі були винятково тяжкими. Робітники працювали по 14-16 годин на добу, а одержували мізерну зарплату: від 40 до 60 крейцерів. Найменшою була жіноча та дитяча праця. Наприкінці XIX - початку XX століття більшість робітничої та селянської молоді лишалась неписьменною. Так, наприклад, у 1900 році з 5294 жителів читати вміли тільки 1542. Однією з найбільш поширених форм боротьби робітників Великого Бичкова проти соціального та національного гніту були страйки. Очолювала боротьбу соціал-демократична група, створена у 1897 році. Під її керівництвом уже в 1902 році було проведено маївку, а в 1907 році - зроблено спробу організувати перший на заводі страйк. У 1911 році робітники лісохімічного заводу «Клотільда» домагались створення своєї робітничої організації, збільшення заробітної плати і скорочення робочого дня. Організаторами і керівниками цього страйку були Іван Локота, Микола Сидоряк, Павло Гутира, Людвиг Фегер, Бела Штремпель та ін. Це був перший страйк великобичківських робітників, який мав певний успіх (підвищення зарплати), хоча й був врешті-решт придушений жандармами.
Боротьба великобичківських трудящих набирає більш організованих і наступальних форм після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії, що викликала нову хвилю революційного піднесення. В грудні 1918 року трудящі Великого Бичкова за прикладом своїх братів у Росії створюють на заводі фірми «Клотільда» робітничу Раду з кращих представників трудящих. Окупація Великою Бичкова військами боярської Румунії не дала змоги в березні-квітні 1919 року встановити в селі Радянську владу. В загони Червоної Армії Радянської Угорщини села пішли Микола Сидоряк, Йосип Дедерчук, Бела Штремпель та інші.
На той час із Росії повернулися колишні військовополонені Іван Локота та Матвій Руснак. На початку 1920 року за їх ініціативою на лісохімзаводі створено організацію Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі (МСП). Під її керівнпіпвом влітку 1920 року в селі відбулася велика політична демонстрація - в ній взяло участь кілька тисяч робітників, лісорубів та селян. Демонстрація проходила під лозунгами: «Хай живе Радянська Росія!», «Хай живе Ленін!», «Хай живе диктатура пролетаріату!». Демонстранти вимагали виводу із Закарпаття іноземних окупантів і возз'єднання з Радянською Україною.
У серпні 1920 року на загальних зборах робітників заводу було остаточно оформлено профспілкову організацію. В грудні 1920 року робітники села були учасниками страйку солідарності з чеськими трудящими. Великобичківська організація МСП боролася за єдність комуністичного руху; в 1921 році вона ввійшла до складу Компартії Чехословаччини. Керівниками місцевої комуністичної організації, що налічувала на той час понад 100 чол., були Іван Локота, Микола Сидоряк, Матвій Руснак.
З того часу боротьба великобичківських трудящих розгорталася під керівництвом комуністів. Особливо загострилася вона в період економічної кризи 1921 - 1923 pp. в Чехословаччині, про що, зокрема, свідчить багатолюдна демонстрація 1 Травня 1921 року.
Великобичківська організація КПЧ часто зазнавала переслідування і терористичних актів з боку жандармерії і окружних властей. Та це не спиняло діяльності комуністів. У 1922 році вони організували нову демонстрацію трудящих у день 1 Травня, в якій взяло участь 2 тис. чол., а також збори за участю З тис. чоловік. На виборах до сільського представництва в жовтні 1923 року комуністи Великого Бичкова одержали 1007 голосів.
В 20-30-х роках Ведикобичківський хімзавод «Клотільда» був підпорядкований чеському «Уніо-банку». На той час завод виробляв метиловий спирт, оцет, ацетон, октан та іншу продукцію, яка використовувалася не тільки в Чехословаччині, але й вивозилася до Англії, Німеччини та інших країн.
У 1924 році акціонери тимчасово закрили завод, мотивуючи тим, що незла кому збувати продукцію. Насправді ж вони проводили модернізацію заводу, внаслідок чого було викинуто на вулицю багато сотень робітників. З
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня
- Кобилецька Поляна