Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Боротьба трудящих, керованих комуністами, тривала. Великі Першотравневі демонстрації відбулися у Великому Бичкові у 1925-27 роках. Трудящі села
активно протестували проти агресивних намірів імперіалістів щодо Радянського Союзу. виступали за возз'єднання з Радянською Україною.
В травні 1926 року на хімзаводі стався великий вибух. Внаслідок нещасного випадку робітники Семен Рус, Юрій Вовчук та Федір Калинський загинули, а 5 чоловік було поранено. З цього приводу газета «Карпатська правда» писала: «Требуємо строгого слідства і покарання виновних, бо далі вже не можна терпіти, щоби голод на хосен ненаситних капіталістів з дня на день з рядів робітників брав свої жертви».
Наскільки великим був авторитет комуністів села, свідчить хоча б те, що в лютому 1926 року сільське представництво на їх пропозицію прийняло резолюцію з вимогою юридичного визнання СРСР і рішення про перейменування однієї з вулиць на вулицю ім. В. І. Леніна. Про це ж свідчить і обрання до чехословацького парламенту та сенату керівників великобичківських комуністів Миколи Сидорика та Івана Локоти. Незважаючи на парламентську «недоторканість», їх неодноразово заарештовували і кидали до в'язниці. Так було, зокрема, в середині квітня 1927 року, коли жандарми заарештували Сидоряка та Локоту, щоб зірвати проведеним першотравневої демонстрації. Але жандарми прорахувались - трудящі Великого Бичкова провели на. вулиці ім. Леніна велику політичну демонстрацію. Поруч з сільською управою демонстранти спорудили арку, на якій багряніла п'ятикутна зірка з серпом і молотом, були написані гасла українською та угорською змовами: «Хай живе Перше травня!», «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Газета «Карпатська правда» з цього приводу писала: «День був напрочуд гарний, сонячний. Здавалося, природа раділа бадьорому настрою, святково прибраним простим людям, які групами і поодинці поспішали на центральну площу селища. Біля 9 годин тут вже зібралося близько 2000 чоловік робітників з Косівської Поляни, Кобилецької Поляни, Росішки і Луга. Комуністи організовано прийшли з своїми прапорами, транспарантами, з портретами К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна, Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка. О десятій годині пролунав могутній спів «Інтернаціоналу». Після цього велика колона демонстрантів рушила в похід. Біли воріт заводу демонстранти заспівали «Сміло, товариші, в ногу». Вся зміна припинила роботу і влилася до лав демонстрантів. Демонстрація закінчилася великим мітингом, на якому виступив Емануїл Кліма (секретар крайкому комсомолу).
У Великому Бичкові за ініціативою І. Локоти та М. Сидоряка ще в 1921 році бую створено одну з перших, найбільш масових і діяльних на Закарпатті комсомольській організацій. Вона підтримувала зв'язки з молодіжними організаціями Словаччини, Чехії, Моравії. В 1926 році комсомольська організація Великого Бичкова налічувала понад 200 чоловік.
З року в рік зростали ряди комуністів села. На вересень 1927 року партійна оріамізація села становила 320 членів партії, в т. ч. 150 жінок. В 1927 році у Великому Бичкові було чимало родин, що складалися з комуністів, комсомольців та піонерів.
У січні 1927 року у Великому Бичкові було створено жіночу організацію в складі 93 чол., а також молодіжну комсомольську організацію в складі 60 чоловік.
Великим святом для жителів села було 2 квітня 1928 року. На мітингу, де зібралося понад 6 тис. чол., комсомольцям Великого Бичкова на знак дружби було вручено Червоний прапор, одержаний від комсомольців Київського інституту народної освіти. Прапор прийняв Микола Климпотюк, який на той час разом з Миколою Гучканюком очолював комсомольську організацію.
Активно діяла також піонерська організація, яка налічувала в своїх рядах близько 70 піонерів. В 1929 році їй випала честь послати на Всесвітній зліт піонерів у Берліні свого представника - ученицю Марію Кушнір.
Комуністи і комсомольці Великого Бичкова широко розповсюджували серед трудящих марксистсько-ленінську літературу, яку одержували з Праги, Москви, Києва, Харкова. Коли чехословацька буржуазія заборонила в 1933 році вихід «Карпатської правди» і «Мулкаш уйшаг», комуністи і комсомольці Великого Бичкова почали нелегально випускати газету «Бичківська іскра». Газета виходила на 6 трійках, замість редакторського підпису було надруковано:
«Редагує: Революційна свідомість. Видає: Більшовицька боєздатність. Поширює: Пролетарська завзятість»
Великий Бичків
Сторінка 3 з 8
приводу цього відбувся масовий мітинг, на якому було обрано робітничий комітет для ведення переговорів з адміністрацією.Боротьба трудящих, керованих комуністами, тривала. Великі Першотравневі демонстрації відбулися у Великому Бичкові у 1925-27 роках. Трудящі села
В травні 1926 року на хімзаводі стався великий вибух. Внаслідок нещасного випадку робітники Семен Рус, Юрій Вовчук та Федір Калинський загинули, а 5 чоловік було поранено. З цього приводу газета «Карпатська правда» писала: «Требуємо строгого слідства і покарання виновних, бо далі вже не можна терпіти, щоби голод на хосен ненаситних капіталістів з дня на день з рядів робітників брав свої жертви».
Наскільки великим був авторитет комуністів села, свідчить хоча б те, що в лютому 1926 року сільське представництво на їх пропозицію прийняло резолюцію з вимогою юридичного визнання СРСР і рішення про перейменування однієї з вулиць на вулицю ім. В. І. Леніна. Про це ж свідчить і обрання до чехословацького парламенту та сенату керівників великобичківських комуністів Миколи Сидорика та Івана Локоти. Незважаючи на парламентську «недоторканість», їх неодноразово заарештовували і кидали до в'язниці. Так було, зокрема, в середині квітня 1927 року, коли жандарми заарештували Сидоряка та Локоту, щоб зірвати проведеним першотравневої демонстрації. Але жандарми прорахувались - трудящі Великого Бичкова провели на. вулиці ім. Леніна велику політичну демонстрацію. Поруч з сільською управою демонстранти спорудили арку, на якій багряніла п'ятикутна зірка з серпом і молотом, були написані гасла українською та угорською змовами: «Хай живе Перше травня!», «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Газета «Карпатська правда» з цього приводу писала: «День був напрочуд гарний, сонячний. Здавалося, природа раділа бадьорому настрою, святково прибраним простим людям, які групами і поодинці поспішали на центральну площу селища. Біля 9 годин тут вже зібралося близько 2000 чоловік робітників з Косівської Поляни, Кобилецької Поляни, Росішки і Луга. Комуністи організовано прийшли з своїми прапорами, транспарантами, з портретами К. Маркса, Ф. Енгельса, В. І. Леніна, Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка. О десятій годині пролунав могутній спів «Інтернаціоналу». Після цього велика колона демонстрантів рушила в похід. Біли воріт заводу демонстранти заспівали «Сміло, товариші, в ногу». Вся зміна припинила роботу і влилася до лав демонстрантів. Демонстрація закінчилася великим мітингом, на якому виступив Емануїл Кліма (секретар крайкому комсомолу).
У Великому Бичкові за ініціативою І. Локоти та М. Сидоряка ще в 1921 році бую створено одну з перших, найбільш масових і діяльних на Закарпатті комсомольській організацій. Вона підтримувала зв'язки з молодіжними організаціями Словаччини, Чехії, Моравії. В 1926 році комсомольська організація Великого Бичкова налічувала понад 200 чоловік.
З року в рік зростали ряди комуністів села. На вересень 1927 року партійна оріамізація села становила 320 членів партії, в т. ч. 150 жінок. В 1927 році у Великому Бичкові було чимало родин, що складалися з комуністів, комсомольців та піонерів.
У січні 1927 року у Великому Бичкові було створено жіночу організацію в складі 93 чол., а також молодіжну комсомольську організацію в складі 60 чоловік.
Великим святом для жителів села було 2 квітня 1928 року. На мітингу, де зібралося понад 6 тис. чол., комсомольцям Великого Бичкова на знак дружби було вручено Червоний прапор, одержаний від комсомольців Київського інституту народної освіти. Прапор прийняв Микола Климпотюк, який на той час разом з Миколою Гучканюком очолював комсомольську організацію.
Активно діяла також піонерська організація, яка налічувала в своїх рядах близько 70 піонерів. В 1929 році їй випала честь послати на Всесвітній зліт піонерів у Берліні свого представника - ученицю Марію Кушнір.
Комуністи і комсомольці Великого Бичкова широко розповсюджували серед трудящих марксистсько-ленінську літературу, яку одержували з Праги, Москви, Києва, Харкова. Коли чехословацька буржуазія заборонила в 1933 році вихід «Карпатської правди» і «Мулкаш уйшаг», комуністи і комсомольці Великого Бичкова почали нелегально випускати газету «Бичківська іскра». Газета виходила на 6 трійках, замість редакторського підпису було надруковано:
«Редагує: Революційна свідомість. Видає: Більшовицька боєздатність. Поширює: Пролетарська завзятість»
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня
- Кобилецька Поляна