Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Становище трудівників села за Чехословаччини мало чим відрізнялося від по передніх літ. Безземелля і голод продовжували бути супутниками
нижньоапшинців. На нужді бідняків наживалися спекулянти, лихварі та інші експлуататорські елементи. В 1920 році була викрита група спекулянтів кукурудзою, яку завозили в Нижню Апшу з Румунії. Справа виявилась настільки скандальною, що про це змушені були писати буржуазні газети.
Не чекаючи на здійснення буржуазної аграрної реформи, безземельні селппп Нижньої Апші, доведені до відчаю, самовільно захоплювали поміщицькі і держанні землі. В травні 1922 року вони силою забрали землю, яка належала солерудникам. Прибулі жандарми заарештували селянських ватажків. Дізнавшись про арешт, населення зібралось і висловило протест проти сваволі жандармів.
В боротьбу за землю, за поліпшення умов праці селян, лісорубів і бокорашін (плотогонів) Нижньої Апші класову організованість вносили комуністи, які вже
з кінця 1921 року об'єдналися в партійний осередок. Під керівництвом комуністів на початку 1922 року в селі була заснована Спілка землеробських і лісових робітників. Біднота Нижньої Апші брала активну участь в масових маніфестаціях, демонстраціях, які організовували комуністи. Починаючи з 1922 року селяни завжди відзначали 1 Травня, виступали на демонстраціях і мітингах разом з робітниками Солотвинських солекопалень. На мітингах до демонстрантів промовці звертались рідною мовою.
Через масове безробіття і безземелля жителі села покидали рідні місця і їхали шукати роботу і шматок хліба до Бельгії, Франції, Америки. Після таких пошуків чимало з них повертались з підірваним здоров'ям. Про тяжкі роки на чужині, про свою долю «білих негрів» розповідають Ю. І. Пазак, В. М. Фундур та інші шукачі щастя на Заході.
Безрадісно жила біднота і вдома. Клаптикове, дрібне господарство не могло задовольнити найскромніших потреб. Кращі землі, більшість всього поголів'я худоби знаходились в руках сільських глитаїв. Значна частина селян, позбавлена заробітків і землі, постійно голодувала. Про це яскраво свідчать і жандарми у своїх донесеннях, що 17 червня 1927 року біля села Нижньої Апші знайдено знепритомнілого 34-річного селянина В. Руснака. Опритомнівши Руснак сказав, що він майже два тижні нічого не їв. І хоч йому було подано медичну допомогу, голодуючий скоро помер.
Світова економічна криза капіталізму (1929-1933 pp.) тяжко відбилась і на гірських районах Закарпаття. Вона принесла і нижньоапшинцям голод і смерть, нечувані страждання. Та пригноблювачі вважали, що «голод є нормою життя на Верховині». Тяжким тягарем на плечі нижньоапшинців лягали нові податки, державні і місцеві. І не випадково, що доведені до відчаю трудівники піднімались на боротьбу, виганяли з села жандармів і екзекуторів. Один з таких виступів стався у вересні 1932 року. 19-20 вересня жандармам і сільським урядовцям вдалося «спокійно» провести ряд екзекуцій. Ранком 21 вересня вони разом з прибулим з Тячева екзекутором окружного суду спробували продовжувати «операцію». Це викликало величезне обурення селян. Майже тисяча чоловік, озброївшись палицями і камінням, стали на захист своїх хат і майна. «Стріляйте нас, але ми не відступимось нікуди», - рішуче заявили селяни жандармам і судовим виконавцям. Жандарми застосували зброю. Після двох залпів селяни розбіглися, а на місці залишився мертвий 77-річний селянин М. Фуцур, а Т. Оприш, Мотро і Георге Гендек були важко поранені. Легкі поранення одержали 14 чоловік. Жандарми доносили, що у селян вони помітили зброю. І все ж, незважаючи на кровопролиття, селяни вигнали екзекутора, жандармів і нотаря. Урядовці і нотар «упали веред народом на коліна, підняли руки і благали не чинити розправи, обіцяли, що екзекутор вже більше ніколи не прийде до села»4.
На другий день новий жандармський загін почав арешти «підбурювачів».
Закарпатський крайком КПЧ негайно відгукнувся на криваві події у Нижній Апші та інших селах. У спеціальному листі пояснювалось, що «ми не маємо іншого виходу, лише енергійніше і ще з більшими масами треба боротися проти екзекуції. На знак протесту проти кровопролиття і масових репресій з боку буржуазних властей вже 25 вересня 51 селянин Нижньої Апші вступив у члени ОТО (Об'єднання трудящого селянства) і організацію КПЧ. В цій боротьбі жителів Нижньої Апші підтримували солекопи Солотвипи, лісохіміки Великого Бичкова, селяни сусідніх сіл - українці, угорці, румуни, словаки. На заводі «Клотільда» у Великому Бичкові 1 жовтня 1932 року відбувся страйк 500 робітників на чолі з комуністом І. Локотою. Робітники виступили з протестом проти кривавих подій у Нижній Апші.
Розправа у Нижній Апші викликала бурю протестів передових діячів чеської культури, насамперед чеських комуністів. Полум'яний борець-комуніст Ю.
Діброва
Сторінка 2 з 6
В 1920 році на зміну румунським окупантам прийшли в Нижню Апшу власті буржуазної Чехословаччини.Становище трудівників села за Чехословаччини мало чим відрізнялося від по передніх літ. Безземелля і голод продовжували бути супутниками
Не чекаючи на здійснення буржуазної аграрної реформи, безземельні селппп Нижньої Апші, доведені до відчаю, самовільно захоплювали поміщицькі і держанні землі. В травні 1922 року вони силою забрали землю, яка належала солерудникам. Прибулі жандарми заарештували селянських ватажків. Дізнавшись про арешт, населення зібралось і висловило протест проти сваволі жандармів.
В боротьбу за землю, за поліпшення умов праці селян, лісорубів і бокорашін (плотогонів) Нижньої Апші класову організованість вносили комуністи, які вже
з кінця 1921 року об'єдналися в партійний осередок. Під керівництвом комуністів на початку 1922 року в селі була заснована Спілка землеробських і лісових робітників. Біднота Нижньої Апші брала активну участь в масових маніфестаціях, демонстраціях, які організовували комуністи. Починаючи з 1922 року селяни завжди відзначали 1 Травня, виступали на демонстраціях і мітингах разом з робітниками Солотвинських солекопалень. На мітингах до демонстрантів промовці звертались рідною мовою.
Через масове безробіття і безземелля жителі села покидали рідні місця і їхали шукати роботу і шматок хліба до Бельгії, Франції, Америки. Після таких пошуків чимало з них повертались з підірваним здоров'ям. Про тяжкі роки на чужині, про свою долю «білих негрів» розповідають Ю. І. Пазак, В. М. Фундур та інші шукачі щастя на Заході.
Безрадісно жила біднота і вдома. Клаптикове, дрібне господарство не могло задовольнити найскромніших потреб. Кращі землі, більшість всього поголів'я худоби знаходились в руках сільських глитаїв. Значна частина селян, позбавлена заробітків і землі, постійно голодувала. Про це яскраво свідчать і жандарми у своїх донесеннях, що 17 червня 1927 року біля села Нижньої Апші знайдено знепритомнілого 34-річного селянина В. Руснака. Опритомнівши Руснак сказав, що він майже два тижні нічого не їв. І хоч йому було подано медичну допомогу, голодуючий скоро помер.
Світова економічна криза капіталізму (1929-1933 pp.) тяжко відбилась і на гірських районах Закарпаття. Вона принесла і нижньоапшинцям голод і смерть, нечувані страждання. Та пригноблювачі вважали, що «голод є нормою життя на Верховині». Тяжким тягарем на плечі нижньоапшинців лягали нові податки, державні і місцеві. І не випадково, що доведені до відчаю трудівники піднімались на боротьбу, виганяли з села жандармів і екзекуторів. Один з таких виступів стався у вересні 1932 року. 19-20 вересня жандармам і сільським урядовцям вдалося «спокійно» провести ряд екзекуцій. Ранком 21 вересня вони разом з прибулим з Тячева екзекутором окружного суду спробували продовжувати «операцію». Це викликало величезне обурення селян. Майже тисяча чоловік, озброївшись палицями і камінням, стали на захист своїх хат і майна. «Стріляйте нас, але ми не відступимось нікуди», - рішуче заявили селяни жандармам і судовим виконавцям. Жандарми застосували зброю. Після двох залпів селяни розбіглися, а на місці залишився мертвий 77-річний селянин М. Фуцур, а Т. Оприш, Мотро і Георге Гендек були важко поранені. Легкі поранення одержали 14 чоловік. Жандарми доносили, що у селян вони помітили зброю. І все ж, незважаючи на кровопролиття, селяни вигнали екзекутора, жандармів і нотаря. Урядовці і нотар «упали веред народом на коліна, підняли руки і благали не чинити розправи, обіцяли, що екзекутор вже більше ніколи не прийде до села»4.
На другий день новий жандармський загін почав арешти «підбурювачів».
Закарпатський крайком КПЧ негайно відгукнувся на криваві події у Нижній Апші та інших селах. У спеціальному листі пояснювалось, що «ми не маємо іншого виходу, лише енергійніше і ще з більшими масами треба боротися проти екзекуції. На знак протесту проти кровопролиття і масових репресій з боку буржуазних властей вже 25 вересня 51 селянин Нижньої Апші вступив у члени ОТО (Об'єднання трудящого селянства) і організацію КПЧ. В цій боротьбі жителів Нижньої Апші підтримували солекопи Солотвипи, лісохіміки Великого Бичкова, селяни сусідніх сіл - українці, угорці, румуни, словаки. На заводі «Клотільда» у Великому Бичкові 1 жовтня 1932 року відбувся страйк 500 робітників на чолі з комуністом І. Локотою. Робітники виступили з протестом проти кривавих подій у Нижній Апші.
Розправа у Нижній Апші викликала бурю протестів передових діячів чеської культури, насамперед чеських комуністів. Полум'яний борець-комуніст Ю.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва
- Солотвина
- Дубове