Сторінка 5 з 6
Токар, В. В. Поп, І. М. Влад, А. В. Попілян, Д. І. Фуцур нагороджені орденом «Знак Пошани».
Значних успіхів домоглися дібрівчани у ювілейному році. Завдяки натхненній праці трудівників, добрій організації роботи колгосп «Дружба народів» став передовим в районі і області. В 1967 році тут зібрано по 25 цнт озимих
культур, по 33 цнт кукурудзи в зерні, заготовлено 12 тис. цнт сіна.
Рентабельним стало і тваринництво, Імена передових тваринників І. І. Мацоли, М. А. Божі, М. Д. Оприша, М. Д. Фуцура відомі в районі і області. Продуктивність праці їх зросла у 1967 році на 15 процентів.
На честь 50-річчя Радянської влади за високі показники у сільськогосподарському виробництві колгосп «Дружба народів» нагороджений в листопаді 1967 року пам'ятним Червоним прапором обкому КП України, облвиконкому та облпрофради.
Успіхи у колгоспному виробництві сприяли і зростанню добробуту селян. Про це свідчить хоча б зростаюча купівельна спроможність та асортимент товарів, яким цікавиться населення. В селі тепер діє 17 торговельних точок. Товарообіг ССТ в 1966 році становив близько 800 тис. крб. За останні роки трударі Діброви придбали понад 600 радіоприймачів, 14 телевізорів, 6 легкових автомашин, близько 20 мотоциклів, понад 600 велосипедів.
За роки Радянської влади невпізнано змінився й зовнішній вигляд Діброви. Тут добре налагоджено будівельні роботи. Замість села з. старими дерев'яними задимленими халупами, виросло нове, сучасне, суцільно електрифіковане село з будниками міського типу. Вже споруджено 920 світлих, чепурних будинків, критих черепицею, залізом. Лише у 1963 році в Діброві 76 сімей справили новосілля. Внаслідок бурхливого житлового будівництва околиці села - Топчине й Подішор - виділені в окремі населені пункти. В 1967 році побудовано в селі цегельний завод і млин, які у тому ж році себе повністю окупили.
Центр села прикрашає бюст засновника Комуністичної партії і Радянської держанії В. І. Леніна. На честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції в селі споруджено пам'ятний обеліск. На площі біля школи встановлено обеліск на могилах 3 піонерів, які стали жертвою вибуху міни, залишеної в селі фашистами.
В рівень з корінними соціально-економічними перетвореннями відбулися зміни і в галузі медичного обслуговування населення, освіти і культури. Радянська дійсність вирвала дібрівчан із пазурів різних інфекційних та інших захворювань, з-під впливу пікових забобонів, знахарів. Вже у 1945 році в Діброві відкрито дільничну лікарню на 15 ліжок. Нині вона міститься в новому приміщенні і має 35 ліжок. Є тут амбулаторія, родильне і терапевтичне відділення, рентгенівський кабінет, зубопротезна лабораторія, аптека. На присілках працюють фельдшерсько-акушерські пункти. З 1960 року в селі діє протитуберкульозний санаторій на 75 місць. В медичних установах Діброви працюють 6 лікарів 17 середніх медичних працівників. Завдяки профілактичним заходам в селі повністю ліквідовано інфекційні захворювання. Дитяча смертність знизилась з 25 до 0,5 процента.
Радянська влада велику турботу проявляє про жінок. 10 багатодітних жінок Діброви нагороджено орденом «Мати-героїня», 18 - орденом «Материнська слава» 1-го і 11-го ступеня; 270 багатодітних матерів одержують державну допомогу.
Дібрівчани пишаються своїми досягненнями в галузі освіти й культури, підкреслюючи, що за роки Радянської влади у них відбулась справжня культурна революція. І дійсно, в селі, де ще чверть віку тому назад 80 проц. населення було неписьменним, нині щороку близько 1400 дітей трудящих навчаються в одній середній, трьох восьмирічних та вечірній середній школах. Світло знань несуть учням й дорослим 82 вчителі. Дві третини з них мають вищу або незакінчену вищу освіту. Тільки Дібрівська денна СШ за 10 років свого існування видала атестати зрілості 288 дітям дібрівських селян й робітників. 29 чоловік здобули вищу освіту в Ужгородському державному університеті та в інших вузах країни і одержали дипломи вчителів, лікарів, агрономів; понад 60 юнаків і дівчат села закінчили різні технікуми. В вузах і технікумах України, Молдавії та інших радянських республік навчаються десятки дібрівчан. За роки Радянської влади вищу освіту здобули у 14 разів більше дібрівчан, ніж за всю попередню багатовікову історію. Прикладом може бути сім'я колгоспника В. Йовдія. Два його сини уже мають дипломи - один вчителя, другий лікаря, а третій навчається на медичному факультеті Ужгородського університету. Це все - за словами німецької письменниці А. Зегерс - є доказом величі ідей соціалізму, сили ленінської дружби народів СРСР.
В підвищенні культурно-освітнього рівня трудящих Діброви значну ролі, відіграють культурно-освітні установи. В селі працюють 2 клуби, 2 бібліотеки з книжковим фондом понад 5 тис. книг румунською, українською, російською, молдавською мовами.
Дивиться також інші населені пункти району: