Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Діброва

Сторінка 3 з 6
Фучік з гнівом затаврував буржуазію і аграріїв, що кулями, пендриком і мандрою нама­гаються примусити закарпатців вмирати «тихо і спокійно».
Після вересневих подій значно зріс авторитет комуністичної організації, яка нараховувала вже кілька десятків членів партії. Сільські комуністи, на чолі яких були М. Т. Влад, Ю. Ш. Влад, Н. І. Дан, В. М. Марина, регулярно
збирались на квартирі В. М. Марини, обговорювали питання життя і боротьби трударів, плани бойових виступів. Робота комуністів села давала помітні наслідки. Під час сіль­ських виборів 1934 року до сільської управи було обрано 12 комуністів, а в окремі роки їх кількість досягала в сільському представництві до 21 чоловіка, що стано­вило дві третини всіх членів організації. Сільські комуністи в 30-х роках викрили махінації старости-аграрія О. Готфалуді, який вдався до махінацій і продав громадський дубовий ліс на горі Думбрава магнатам фірми «Глюк». На вимогу обурених селян земські власті були змушені зняти з посади старосту-махінатора. Селяни в свою чергу активно підтримували комуністів і часто переховували їх від переслі­дувань жандармів.
Чехословацькі окупаційні власті тримали селян Нижньої Апші у темряві. Низький культурно-освітній рівень селян цілком влаштовував їх. В такому великому селі як Нижня Апша з присілками працювала невелика народна школа. В ній навчались діти різних національностей, переважно заможних мешканців села. Та абсолютна більшість дітей не могла навчатись в школі через відсутність в ній місць. В 1926 році для невеликої кількості дітей чехів, жандармів, нотаря, попа і а сільських торгівців, було відкрито школу з чеською мовою навчання. Внаслідок такої політики в селі число неписьменних доходило до 80 проц., а в присіл­ках - ще більше.
Весною 1939 року Нижню Апшу загарбала хортистська Угорщина. Окупанти вогнем і мечем, голодом, кулями і шибеницями намагались поставити на коліна волелюбних нижньоапшинців. Ставши сателітом гітлерівської Німеччини, впин насильно мобілізували до угорсько-фашистської армії лише з Нижньої Апші 87 чо­ловік і кинули їх на радянський фронт. Але нижньоапшинці добре розуміли зло­чинний характер цієї війни. Скориставшись можливістю, вони перейшли лінію фронту і вступили в ряди Чехословацького армійського корпусу, що боровся пліч-о-пліч з Червоною Армією проти фашистів.
Боротьбу проти окупантів вело під керівництвом комуністів-підпільників й населення, яке залишилось вдома. Щоб придушити опір жителів села, окупан ти 40 чоловік найбільш «неблагонадійних» відправили в фашистські примусові трудові табори. В угорських катівнях за комуністичні ідеї побувало з села понад, 140 чоловік. Молодь фашисти намагалися насильно загнати в ряди військової орга­нізації «Левенте». Але юнаки тікали в ліси, допомагали партизанам. Багато жителів
села - Ю. Ю. Гузо, І. О. Панець та інші - вступили в партизанські загони, боролись проти фашистів. Ця боротьба особливо посилилась восени 1944 року, коли Червона Армія наблизилась до Карпатських перевалів.
В жовтні радянські війська 4-го Українського фронту здійснили обхідний маневр і атакували фа­шистів з флангу і тилу. 19 жовтня село було визво­льно. Радянські воїни взяли в полон 480 солдатів і офіцерів противника, захопили 12 гармат, склади з боєприпасами і продовольством. Пліч-о-пліч з ра­дянськими бійцями, які визволяли село, громили порога і його мешканці - М. Ю. Песачук, Ю. М. Оприш, М. М. Варга. В рідних Карпатських горах вони віддали своє життя в боротьбі з фашистами.
В перші ж дні після визволення мешканці села актинію допомагали Червоній Армії - ремонтували дороги, відбудували міст через річку Тересву, зірва­ний окупантами при відступі. Багато сільської мо­лоді добровільно вступили до лав Червоної Армії. Дехто із них - М. Токар, В. Влад, Ю. Гузо, І. Варга, І. Орос, М. Костевич, І. Клепар, Ю. Клепар та інші - брали участь у розгромі фашистських військ та у визволенні трудящих від гітлерівських загарбників і з боями дійшли до Праги. Всі вони одержали уря­дові нагороди і після закінчення війни працюють у своєму рідному селі.
Вже 23 жовтня 1944 року був обраний сільський Народний комітет, який очолив колишній наймит М. В. Филип. До складу комітету уві шили селяни-бідняки: В. І. Оприш, В. Ю. Йовді, І. Ю. Йовді, І. М. Филип та інші. Це був перший справжній орган народовладдя за всю багатовікову історію села.
Керівну роль у налагодженні нового життя відігравала партійна організація на чолі з В. Ю. Йовді, до якої входили загартовані в битвах з класовим ворогом старі комуністи.
Після визволення трудівники села - румуни і українці - разом з усіма тру­дящими Закарпаття висловили своє прагнення до возз'єднання з рідною матір'ю - Радянською Україною. їх представник М. В. Филип на Першому з'їзді Народних комітетів у місті Мукачевому 26 листопада 1944 року голосував за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
Не легко було господарювати у перші післявоєнні роки. Народна влада зразу приступила до розподілу поміщицьких і куркульських земель в першу чергу між безземельними наймитами і малоземельними. Селяни М. І. Токар, А. В. Маркович та інші, що не мали своїх жител, одержали будинки. Та


Cучасна карта - Нижня Апша (до 2004 року — Діброва)