Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мешканці села дуже страждали від численних епідемій. На той час медичного обслуговування в селі не було ніякого. Тому холера, яка охопила в 1831 році всю Угорщину, завдала тяжкого лиха.
Внаслідок усього цього Чоп аж до середини XIX століття залишався незначним селом. Тут нараховувалось всього 80 працездатних.
Буржуазна революція 1848-1849 років, за якою було ліквідовано кріпацтво, відкрила шлях до розвитку капіталізму в країні. З 70-х років почалося будівництво залізниці, яка проходила і через Чоп. В останні три десятиріччя XIX століття стали до ладу залізничні лінії, які зв'язували Закарпаття з Галичиною і центральною Угорщиною і, зокрема, Чоп з Ужгородом і з Береговим. З побудовою в 1872 році залізничної станції Чоп став важливим транспортним вузлом.
Все це сприяло швидкому росту села. На початку XX століття тут вже нараховувалось понад 1800 жителів. Дві третини всіх працездатних були зайняті на транспорті, в промисловості, торгівлі тощо. Третина працювала в сільському господарстві. З зростанням і зміцненням робітничого класу в селі ще з кінця XIX століття почали поширюватися соціалістичні ідеї. Окружний начальник у 1898 році повідомляв про «соціалістичний рух» у Чопі і вказував, що тут розповсюджуюч і, соціалістичні газети, що населення вимагає зменшити податки, розподілити землі і підвищити оплату праці.
Тяжкі умови праці на залізниці, на двох примітивних цегельнях і нафтоочисному заводі, в майстернях, мізерна заробітна плата, політичне безправ'я, національний гніт - все це зумовлювало загострення класової боротьби.
Не кращим було становище і селян. Лише близько 60 проц. оброблюваної землі належало селянам, а решта - поміщикам. До того ж значну частину селянської землі прибрали до своїх рук куркулі, що володіли по 20 і більше гектарів. Більшість селян зовсім не мала землі або володіла малими наділами.
В занепаді була й освіта на селі.
Напередодні першої світової війни тут діяла т. зв. народна школа, навчання в якій велося угорською мовою. Відкрита у 1911 році бібліотека обслуговувала службовців залізниці, інтелігенцію, а трудящим вона нічого не давала. Для трудового населення залишалися 2 церкви: римо-католицька і реформатська та кілька корчем.
В роки війни навколо Чопа розміщувались угорські та австрійські військові частини, які в значній мірі утримувались за рахунок місцевого населення. Все це, а також мобілізація чоловіків на фронт, високі воєнні податки та контрибуції розоряли населення Чопа, різко погіршуючи і без того його важке становище.
Перемога Великого Жовтня в Росії знайшла палкий відгук серед трудящих села. З Радянської Росії повернулися колишні військовополонені Єне Родойчич та Йожеф Балаж і розгорнули активну революційну агітацію. Вони і залізничники Елек Мадяр, Імре Цейкус, Іштван Галас, Ференц Мадяр, Берталон Молнар та інші поклали початок першій комуністичній організації села.
З перемогою в Угорщині в березні 1919 року пролетарської революції в Чопі створюються місцеві органи Радянської влади, а також і жупний директоріум Ужап ського комітату (бо центр комітату - Ужгород був ще раніше захоплений чеськими військами).
10 квітня 1919 року відбулися вибори до місцевої і жупної Рад робітників, солдатів і селян. У виборах взяли участь 2500 жителів Чопа та навколишніх сіл. Це були перші в історії трудящих Закарпаття вибори, в яких вони взяли участь і обрали своїх представників до органів влади. Обранці народу склали присягу, що «кожний з них своїми здібностями, всім своїм старанням служитиме Радянській республіці». На першому засіданні Ради 15 квітня було обрано депутата на Всеугорськиіі з'їзд Рад - учителя Йожефа Бано. Місцева Рада та її виконавчий комітет - Чопський директоріум гаряче взялись за перебудову життя трудящих Чопа. Вони організували забезпечення продуктами харчування не лише населення Чопа, а й частини Угорської Червоної Армії, розміщеної в Чопі. Радянська влада пробудила творчу діяльність трудящих, і вони стали брати участь у громадсько-політичному житті села.
Та вільне і радісне життя тривало недовго. Ще в березні чеські буржуазні війська зробили спробу напасти на Чоп, але були відбиті. Для запобігання новим нападам окупантів на Закарпаття сюди були надіслані частини 5-ї Угорської Червоної дивізії та почалося формування частин 65-ї Русинської Червоної бригади. Вона розміщувалась в районі Чопа. З місцевих залізничників було сформовано
загін в складі двох рот, яким командував машиніст Михайло Шкотняр. У створенні загону взяла участь і комсомольська організація Чопа.
Чоп
Сторінка 2 з 7
Чопа, власті були змушені визнати, що біднота вже багато місяців знаходиться без хліба і в нужді, їсть недозрілі яблука, водорослі тощо.Мешканці села дуже страждали від численних епідемій. На той час медичного обслуговування в селі не було ніякого. Тому холера, яка охопила в 1831 році всю Угорщину, завдала тяжкого лиха.
Буржуазна революція 1848-1849 років, за якою було ліквідовано кріпацтво, відкрила шлях до розвитку капіталізму в країні. З 70-х років почалося будівництво залізниці, яка проходила і через Чоп. В останні три десятиріччя XIX століття стали до ладу залізничні лінії, які зв'язували Закарпаття з Галичиною і центральною Угорщиною і, зокрема, Чоп з Ужгородом і з Береговим. З побудовою в 1872 році залізничної станції Чоп став важливим транспортним вузлом.
Все це сприяло швидкому росту села. На початку XX століття тут вже нараховувалось понад 1800 жителів. Дві третини всіх працездатних були зайняті на транспорті, в промисловості, торгівлі тощо. Третина працювала в сільському господарстві. З зростанням і зміцненням робітничого класу в селі ще з кінця XIX століття почали поширюватися соціалістичні ідеї. Окружний начальник у 1898 році повідомляв про «соціалістичний рух» у Чопі і вказував, що тут розповсюджуюч і, соціалістичні газети, що населення вимагає зменшити податки, розподілити землі і підвищити оплату праці.
Тяжкі умови праці на залізниці, на двох примітивних цегельнях і нафтоочисному заводі, в майстернях, мізерна заробітна плата, політичне безправ'я, національний гніт - все це зумовлювало загострення класової боротьби.
Не кращим було становище і селян. Лише близько 60 проц. оброблюваної землі належало селянам, а решта - поміщикам. До того ж значну частину селянської землі прибрали до своїх рук куркулі, що володіли по 20 і більше гектарів. Більшість селян зовсім не мала землі або володіла малими наділами.
В занепаді була й освіта на селі.
Напередодні першої світової війни тут діяла т. зв. народна школа, навчання в якій велося угорською мовою. Відкрита у 1911 році бібліотека обслуговувала службовців залізниці, інтелігенцію, а трудящим вона нічого не давала. Для трудового населення залишалися 2 церкви: римо-католицька і реформатська та кілька корчем.
В роки війни навколо Чопа розміщувались угорські та австрійські військові частини, які в значній мірі утримувались за рахунок місцевого населення. Все це, а також мобілізація чоловіків на фронт, високі воєнні податки та контрибуції розоряли населення Чопа, різко погіршуючи і без того його важке становище.
Перемога Великого Жовтня в Росії знайшла палкий відгук серед трудящих села. З Радянської Росії повернулися колишні військовополонені Єне Родойчич та Йожеф Балаж і розгорнули активну революційну агітацію. Вони і залізничники Елек Мадяр, Імре Цейкус, Іштван Галас, Ференц Мадяр, Берталон Молнар та інші поклали початок першій комуністичній організації села.
З перемогою в Угорщині в березні 1919 року пролетарської революції в Чопі створюються місцеві органи Радянської влади, а також і жупний директоріум Ужап ського комітату (бо центр комітату - Ужгород був ще раніше захоплений чеськими військами).
10 квітня 1919 року відбулися вибори до місцевої і жупної Рад робітників, солдатів і селян. У виборах взяли участь 2500 жителів Чопа та навколишніх сіл. Це були перші в історії трудящих Закарпаття вибори, в яких вони взяли участь і обрали своїх представників до органів влади. Обранці народу склали присягу, що «кожний з них своїми здібностями, всім своїм старанням служитиме Радянській республіці». На першому засіданні Ради 15 квітня було обрано депутата на Всеугорськиіі з'їзд Рад - учителя Йожефа Бано. Місцева Рада та її виконавчий комітет - Чопський директоріум гаряче взялись за перебудову життя трудящих Чопа. Вони організували забезпечення продуктами харчування не лише населення Чопа, а й частини Угорської Червоної Армії, розміщеної в Чопі. Радянська влада пробудила творчу діяльність трудящих, і вони стали брати участь у громадсько-політичному житті села.
Та вільне і радісне життя тривало недовго. Ще в березні чеські буржуазні війська зробили спробу напасти на Чоп, але були відбиті. Для запобігання новим нападам окупантів на Закарпаття сюди були надіслані частини 5-ї Угорської Червоної дивізії та почалося формування частин 65-ї Русинської Червоної бригади. Вона розміщувалась в районі Чопа. З місцевих залізничників було сформовано
загін в складі двох рот, яким командував машиніст Михайло Шкотняр. У створенні загону взяла участь і комсомольська організація Чопа.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Ярок
- Яворове
- Худльове
- Холмок
- Холмець
- Тарнівці
- Струмківка
- Соломонове
- Соловка
- Ратівці
- Пацканьове
- Оноківці
- Мінеральне
- Мала Добронь
- Коритняни
- Комарівці
- Кибляри
- Ірлява
- Дібрівка
- Горяни
- Глибоке
- Галоч
- Великі Лази
- Великі Геївці
- Баранинці