Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Чоп

Сторінка 3 з 7
Новий напад чеських військ на Чоп почався 22 квітня 1919 року, а зі сходу ще з 16 квітня наступали війська боярської Румунії. На підступах до Чопа зав'язалися уперті бої. Головнокомандуючий збройними силами Радянської Угорщини відзначав, що «русинські й угорські воїни під Чопом майже босі і з
гвинтівками на шнурках 14 днів бою, що тривав вдень і вночі, проти добре озброєної і в три рази переважаючої в силі чеської армії захищали диктатуру пролетаріату і тільки тому відступили, що в інших місцях фронт порушився». В боях під Чопом полягло багато червоноармійців, серед них і один з перших організаторів молоді Закарпаття Петро Деяк.
Потопивши в крові народну владу і захопивши в квітні село в свої руки, оку­панти вчинили розправу над мирним населенням - прилюдно знущалися з зааре­штованих комуністів Чопа - Йожефа Балажа, Томаша Чопака, Бели Унгвара, Шандора Чопака та інших. Багатьох з них кинули до в'язниці.
Трудящі Чопа як раніше, так і під владою буржуазної Чехословаччини, були позбавлені політичних прав і жорстоко визискувалися експлуататорами.
Сторінки історії Чопа цього періоду багаті на революційні події. Хоч Радян­ська влада й була придушена, але з революційним робітничим і селянським рухом окупанти справитись не могли. Вже на початку 1920 року робітники депо під керівництвом Імре Цейкуса та Іштвана Галаса влаштували страйк, вимагаючи підви­щення заробітної плати. У березні того ж року робітники і селяни надіслали двох своїх делегатів на установчий з'їзд Міжнародної соціалістичної партії Підкарпат­ської Русі (МСП), який відбувся в Ужгороді 21 березня 1920 року. Після з'їзду утворилась організація МСП у Чопі. Під її керівництвом жителі села в грудні 1920 року взяли участь у загальному страйку, що охопив усе Закарпаття.
В травні наступного року відбувся установчий з'їзд Комуністичної партії Чехословаччини, на який делегатом від чопських робітників прибув кочегар Й. І. Ерде. Після з'їзду в Чопі створюється місцева організація Комуністичної партії Чехосло­ваччини. Її очолив Йожеф Балаж. До неї входили Йожеф Ерде, Імре Цейкус, Іштван Галас, Балінт Берцик, Томаш Чопак, Янош Бочкаї та інші. Одним з активних чле­нів чопської парторганізації був колишній військовополонений в Росії Ференц Унгварі. До комуністичної партії він вступив ще у 1917 році у Челябінську. Після розгрому Колчака навчався на партійних курсах в Москві, а у 1921 році повер­нувся до Чопа.
У 1920-1930 pp. Чоп став місцем неодноразових конференцій і з'їздів. Восени 1922 року тут відбувся перший з'їзд Комуністичної Спілки молоді Підкарпатської Русі. Від молоді села на з'їзді були присутні Берті Гуляш, Шандор Катко, Антал Балог, Йожеф Ковач, Дюла Дьєрі, Лайош Чопак та інші. Партійна та комсомоль­ська організації Чопа провадили велику роботу серед населення. І це позначилось на громадському житті. Під час виборів до чехословацького парламенту в березні 1924 року 60 проц. виборців села голосували за список КПЧ. Після цих виборів власті називали Чоп «червоним гніздом» або «червоним куточком».
Становище трудящих Чопа завжди було в центрі уваги крайової партійної організації. П'ята крайова конференція КПЧ в червні 1924 року на доповідь делегата чопської парторганізації Й. Балажа прийняла рішення про завдання комуніс­тичних фракцій в місцевих сільських представництвах.
Комуністи Чопа були організаторами і керівниками страйків і демонстрацій. У 1927 році відбувся страйк на цегельних заводах, яким керував комуніст Янош
Бочкаї. Страйкарі добились права створити профспілкову організацію та уклали колективну угоду з підприємцем.
Щороку робітники і селяни Чопа відзначали ленінські дні, річниці революцінних подій - День міжнародної солідарності трудящих - 1 Травня, річницю Жовтневої революції тощо, організовували мітинги, демонстрації, масові гуляння на яких влаштовували концерти, ставили революційні п'єси (зокрема за романом Горького «Мати»). Демонстрації не раз закінчувались сутичками з жандармами щ арештами.
Незважаючи на те, що жандарми все частіше вчиняли в селі розправу над місце­вим населенням, діяльність комуністичної організації і профспілок не припинялась 25 березня 1928 року поблизу Чопа, на березі Тиси, відбулась восьма крайова кон­ференція комуністів Закарпаття, яка обговорила важливі завдання парторгамілі­цій краю. 16 вересня цього ж року в Чопі В Робітничому домі відбулась конферен­ція Червоних профспілок Закарпаття, на якій обговорювалися питання економіч­ного становища трудящих краю.
У 20-х і 30-х роках дещо пожвавішала робота залізничного вузла, окремих підприємств, ремесел. Але всі підприємства залишалися дрібними, на них працю­вало від 5 до 30 робітників. Ремісництвом займалося близько 100 чоловік. Серед них було 7 столярів, 7 шевців, 6 кравців, 4 слюсарі і т. д.
В період світової економічної кризи капіталізму (1929-1933 pp.) трудящі Чопа, як і всього Закарпаття, терпіли голод і злидні. Про це систематично лиса лось у революційній пресі. В 1930 році у комуністичному журналі «А


Cучасна карта - Чоп