Сторінка 3 з 7
можливості. Звичайно, все це не могло не викликати обурення з боку Трудящих.
Про настрої селянства в ці роки свідчить повідомлення великодобронського
жандармського поста Ужгородському окружному управлінню від 13 травня 1924 року. В ньому говориться, що серед безземельної і малоземельної частини населення Пеликої Доброні панує незадоволення і «слід було б щось зробити, бо в іншому разі можна побоюватись заворушення». Жандарми у Великій Доброні були настільки перелякані, що самі внесли пропозицію передати конфісковану у великих землевласників землю в оренду тим, які не мають її або мають обмаль. Одночасно вони перейшли в наступ проти трудящих та їх прогресивних організацій. Восени 1921 року була розпущена місцева група професійної організації сільськогосподарських робітників. Документи спілки та зібрані членські внески жандарми конфіскували. Почастішали заборони публічних зборів, на яких трудящі збирались обговорювати актуальні питання.
Але, незважаючи на репресії, комуністи села послідовно відстоювали права сільської бідноти, мобілізовували трудящих на боротьбу за справедливе вирішення питання про землю. Вони організовували демонстрації, часто скликали збори, на яких, викривали антинародний характер земельної реформи. На одних таких зборах 24 березня 1922 року виступив сенатор від Комуністичної партії Чехословаччини Дюла Надь з міста Братіслави, який перед трудящими села виклав розгорнутий план діяльності комуністичної партії по вирішенню соціального і національного питань.
Авторитет комуністів у селі постійно зростав. Так, у вересні 1923 року, коли буржуазія не дозволила комуністам виставити на виборах у сільське управління свої кандидатські списки, виборці - прихильники комуністів - кидали в урни порожні конверти. Таких порожніх конвертів було 539, тобто біля третини всіх голосів.
Напередодні виборів у чехословацький парламент у березні 1924 року комуністи села розповсюджували листівки, в т. ч. відозву Міжнародної Селянської Ради (Селянського Інтернаціоналу). Цей документ закликав трудящих селян голосувати за комуністів, вимагати експропріації землі без компенсацій, повернення лісів і пасовиськ, заборону надмірної орендної плати.
На виборах за комуністів голосувало 1088 чол., тобто більше половини загальної кількості виборців. Трудівники села йшли за компартією. Щоб не допустити нової перемоги комуністів, представники буржуазних партій на наступних виборах (1925 р.) викрали з урн кількасот комуністичних списків і замінили їх бюлетнями аграрної партії. Незважаючи на це, комуністи одержали 528 голосів.
В період між двома світовими війнами трудящі Великої Доброні щороку брали участь у першотравневих демонстраціях, зборах, мітингах. На Першотравневі збори 1927 року з'явилось, наприклад, 1000 чол. На мітингах у Великій Доброні часто виступали представники крайового комітету КПЧ - депутат Е. Шафранко, секретар крайкому Г. Феєр, солотвинський шахтар Ю. Фегер, профспілковий діяч А. Дьозе та інші.
У списках жителів, позбавлених засобів до існування на півроку і більше по Великодобронському нотарському управлінню значилось 3036 чол. (672 сім'ї). Взимку 1931 року сотні сімей, які не мали ніяких продуктів харчування, взяли участь у голодних походах. Вони збиралися перед великодобронським нотарським управлінням та Ужгородським окружним управлінням і вимагали, щоб їм надали допомогу. Класові бої наростали. Влітку 1935 року сільські пролетарі Великої Доброні включилися в страйк, що спалахнув під час очищення земельних угідь Чорного Мочара.
В серпні того року відбувся страйк 350 землекопів, які очищали Високонабережний канал між Великою Добронню і Береговим. Організаторами страйку були великодобронські, малодобронські та чомонинські комуністи - Ф. Молнар, Ф. Деак, Й. Деак, Й. Баті, Ф. Балог, К. Біро, Б. Ур. Велику роботу по згуртованню робітників проводив комуніст - депутат чехословацького парламенту П. Терек. Страйк викликали надзвичайно важкі умови ручної праці, низька заробітна плата. Робітники працювали 12-14 годин на добу, а зарплату одержували по знижених розцінках. Незважаючи на погрози чеської жандармерії, яка прибула для придушення страйку, страйкарі не відступили і після семи днів здобули перемогу: була підписана угода про підвищення плати на 10-20 процентів.
В цей період комуністична організація села нараховувала 19 членів КПЧ. Її секретарем був Ш. Гіді, який не раз обирався членом районного керівництва К11Ч, а також депутатом окружного представництва. Скарбником партійної організації працював Я. Гете. До її складу входили Й. Гіді, Й. Сані, Ф. Балог, К. Молпар, Й. Баті, Ф. Сані, Ф. Мол нар, А. Сані, Ш. Бадо, Ф. Деак та інші. Комуніст Ф. Молнар керував профспілковою організацією сільськогосподарських робітників, яка налічувала близько 100 членів. Значна частина жителів продовжувала підтримувати комуністів. Так, на
Дивиться також інші населені пункти району: