Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Юрій Лович, Іван Гумен та інші. У листі до земляків з Іспанії М. Головка писав: «Я звертаюсь до вас, трудящі Закарпаття, негайно приспіти на допомогу іспанському народу, бо він і ми боремося за вас всіх, за ваше мирне і щасливе життя».
За часів панування чеської буржуазії масштаби освіти в селі дещо розширилися. Уже на початку 20-х років було відкрито народну школу, в якій викладання велось українською мовою. Поряд з українськими класами, з 1926 року існував і клас з чеською мовою навчання. Всього в школі навчалося до 400 учнів. На початку 20-х років у селі працювало 6 учителів з середньою освітою, а в кінці 30-х років – 13 учителів.
В Лютій не було ніяких медичних закладів і у 20-30-х роках XX століття.
Під час угорсько-фашистської окупації партійна організація змушена була піти в глибоке підпілля. Комуністи не припиняли роботи: розповідали селянам про хід війни, розвиток антифашистського руху, становище в країнах Європи. Розташована недалеко від кордону Люта стала одним з центрів по організації груп труднших з усіх кінців Закарпаття, які хотіли перейти в Радянський Союз. В нижньому кінці села вони збиралися у Миколи Гомовича, а у верхньому - у Юрія Музика. Тільки із Лютої до СРСР емігрували Іван Шеба, Михайло Гричак, Микола Гомович, Ілько Калинич та інші - всього 38 чоловік.
Населення відмовлялося здавати продукти й худобу, що йшли на потреби фашистській армії, ухилялося від виконання примусових робіт, зокрема на спорудженні «лінії Арпада».
Селяни Лютої чинили опір фашистським загарбникам. Коли на полонині Рівній висадився партизанський десант під командуванням О. В. Тканка, підпільники-комуністи села встановили тісний зв'язок з ним. 27 чол. зразу ж вступили до партизанського загону. Понад 120 селян допомагали партизанам і брали участь у нападах на окупантів. 29 липня 1944 року в урочищі Лютянська Полиця відбувся великий бій партизанів з фашистами. Народні месники повністю розгромили угорський загін, дислокований в Лютій. Партизани М. Головка, І. Каменца, Ю. Гомович, М. Матьовка та ін. при підтримці населення в цей час роззброїли 160 угорських солдатів. В серпні 1944 року народні месники з допомогою робітників лісопильного заводу роззброїли 16 фашистських солдатів, які охороняли підприємство. Тут же партизани вивели з ладу верстати і пилораму. Партизанський загін на чолі з мешканцем села В. Куштаном 22 серпня 1944 року на станції Ставне напав на групу фашистів і підірвав склад з боєприпасами і фуражем, а також 13 вагонів, навантажених різними військовими матеріалами. Було знищено 10 казарм, в яких розквартировувались війська окупантів.
Люта була одним із центрів партизанської боротьби в західних районах Закарпаття. У жовтні 1944 року фашисти вирішили покарати населення і зруйнувати його, але наступ Червоної Армії зірвав цей злочинний план. 18 жовтня 1944 року воїни 18 стрілецького корпусу 4 Українського фронту вступили в Люту. Селяни гарячо вітали своїх визволителів. 12 жителів села добровільно вступили в ряди Червоної Армії (Олекса Готра, Петро Щербанич, Василь Перебзяк, Василь Готра, Юрій Пузяк, Василь Пузяк та інші).
Наприкінці жовтня 1944 року в Лютій було обрано Народний комітет, на чолі в кого став випробуваний комуніст-підпільпик М. Головка. На Першому з'їзді Народних комітетів Закарпаття від Лютої було 5 делегатів: М. Головка, М. Биряк, Ф. Крайниковець, М. Бадида і В. Лошак. Прийнятий з'їздом Маніфест селяни зустріли в особливим піднесенням. Його підписали понад 2300 жителів села.
В партійній організації, що вийшла з підпілля, нараховувалося 28 комуністів, секретарем буй О. Скрипич. Тоді ж створилася комсомольська оганізація, яку очолила М. Сурмай.
Комуністи і комсомольці допомагали Народному комітету налагоджувати мирне життя, ліквідовувати рани, заподіяні війною. На очищення території села від мін вийшло все доросле населення. Вже на початку 1945 року трудящі відбудували лісопильний завод, школу, приміщення для Народного комітету, провели
ремонт мостів тощо. Мешканці Лютої одержували велику допомогу від частин Червоної Армії: матеріали для відбудови лісозаводу, товари першої необхідності тощо.
Відповідно до декретів Народної Ради Закарпатської України, в селі було проведено аграрну реформу. За рахунок націоналізованих земель у церкви і лихварів Народний комітет наділив безземельним селянам 36 га землі. Крім того, з ініціативи комуністів, населення взялося за розчищення чагарників і розширення посівних площ. В перші роки після визволення було розчищено понад 30 та земель. Це була велика підмога. Селяни одержали від держави посівні матеріали та деякий реманент для обробітку землі.
Люта
Сторінка 4 з 6
відгукувались на заклики комуністів. Коли в Іспанії почалась війна, вони йшли добровольцями в інтернаціональну бригаду для допомоги іспанським республіканцям у боротьбі проти фашистів. До неї вступили Микола Головка, За часів панування чеської буржуазії масштаби освіти в селі дещо розширилися. Уже на початку 20-х років було відкрито народну школу, в якій викладання велось українською мовою. Поряд з українськими класами, з 1926 року існував і клас з чеською мовою навчання. Всього в школі навчалося до 400 учнів. На початку 20-х років у селі працювало 6 учителів з середньою освітою, а в кінці 30-х років – 13 учителів.
В Лютій не було ніяких медичних закладів і у 20-30-х роках XX століття.
Під час угорсько-фашистської окупації партійна організація змушена була піти в глибоке підпілля. Комуністи не припиняли роботи: розповідали селянам про хід війни, розвиток антифашистського руху, становище в країнах Європи. Розташована недалеко від кордону Люта стала одним з центрів по організації груп труднших з усіх кінців Закарпаття, які хотіли перейти в Радянський Союз. В нижньому кінці села вони збиралися у Миколи Гомовича, а у верхньому - у Юрія Музика. Тільки із Лютої до СРСР емігрували Іван Шеба, Михайло Гричак, Микола Гомович, Ілько Калинич та інші - всього 38 чоловік.
Населення відмовлялося здавати продукти й худобу, що йшли на потреби фашистській армії, ухилялося від виконання примусових робіт, зокрема на спорудженні «лінії Арпада».
Селяни Лютої чинили опір фашистським загарбникам. Коли на полонині Рівній висадився партизанський десант під командуванням О. В. Тканка, підпільники-комуністи села встановили тісний зв'язок з ним. 27 чол. зразу ж вступили до партизанського загону. Понад 120 селян допомагали партизанам і брали участь у нападах на окупантів. 29 липня 1944 року в урочищі Лютянська Полиця відбувся великий бій партизанів з фашистами. Народні месники повністю розгромили угорський загін, дислокований в Лютій. Партизани М. Головка, І. Каменца, Ю. Гомович, М. Матьовка та ін. при підтримці населення в цей час роззброїли 160 угорських солдатів. В серпні 1944 року народні месники з допомогою робітників лісопильного заводу роззброїли 16 фашистських солдатів, які охороняли підприємство. Тут же партизани вивели з ладу верстати і пилораму. Партизанський загін на чолі з мешканцем села В. Куштаном 22 серпня 1944 року на станції Ставне напав на групу фашистів і підірвав склад з боєприпасами і фуражем, а також 13 вагонів, навантажених різними військовими матеріалами. Було знищено 10 казарм, в яких розквартировувались війська окупантів.
Люта була одним із центрів партизанської боротьби в західних районах Закарпаття. У жовтні 1944 року фашисти вирішили покарати населення і зруйнувати його, але наступ Червоної Армії зірвав цей злочинний план. 18 жовтня 1944 року воїни 18 стрілецького корпусу 4 Українського фронту вступили в Люту. Селяни гарячо вітали своїх визволителів. 12 жителів села добровільно вступили в ряди Червоної Армії (Олекса Готра, Петро Щербанич, Василь Перебзяк, Василь Готра, Юрій Пузяк, Василь Пузяк та інші).
Наприкінці жовтня 1944 року в Лютій було обрано Народний комітет, на чолі в кого став випробуваний комуніст-підпільпик М. Головка. На Першому з'їзді Народних комітетів Закарпаття від Лютої було 5 делегатів: М. Головка, М. Биряк, Ф. Крайниковець, М. Бадида і В. Лошак. Прийнятий з'їздом Маніфест селяни зустріли в особливим піднесенням. Його підписали понад 2300 жителів села.
В партійній організації, що вийшла з підпілля, нараховувалося 28 комуністів, секретарем буй О. Скрипич. Тоді ж створилася комсомольська оганізація, яку очолила М. Сурмай.
Комуністи і комсомольці допомагали Народному комітету налагоджувати мирне життя, ліквідовувати рани, заподіяні війною. На очищення території села від мін вийшло все доросле населення. Вже на початку 1945 року трудящі відбудували лісопильний завод, школу, приміщення для Народного комітету, провели
ремонт мостів тощо. Мешканці Лютої одержували велику допомогу від частин Червоної Армії: матеріали для відбудови лісозаводу, товари першої необхідності тощо.
Відповідно до декретів Народної Ради Закарпатської України, в селі було проведено аграрну реформу. За рахунок націоналізованих земель у церкви і лихварів Народний комітет наділив безземельним селянам 36 га землі. Крім того, з ініціативи комуністів, населення взялося за розчищення чагарників і розширення посівних площ. В перші роки після визволення було розчищено понад 30 та земель. Це була велика підмога. Селяни одержали від держави посівні матеріали та деякий реманент для обробітку землі.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорноголова
- Ужок
- Тихий
- Стужиця
- Стричава
- Сіль
- Розтоцька Пастіль
- Малий Березний
- Лубня
- Кострина
- Загорб
- Забрідь
- Волосянка
- Вишка
- Верховина Бистра
- Буківцеве
- Ставне