Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Комуністи створили спеціальну групу, а при сільраді комісію, які
безпосередньо займалися питанням організаційної роботи серед землеробів, допомагаючи їм у проведенні сівби, збиранні врожаю тощо.
Протягом 1947-1948 pp. партійна і комсомольська організації та сільська Рада вели роз'яснювальну роботу серед селян про необхідність соціалістичної перебудови сільського господарства й переваги великого колективного господарства над дрібним індивідуальним, розповідали про успіхи колгоспів Закарпаття, створених у перші роки Радянської влади.
У квітні 1949 року в Лютій було скликано установчі збори, які ухвалили створити у селі сільськогосподарську артіль. Першими членами колгоспу стали 16 бідняків. За колгоспом було закріплено 150 га землі, в т. ч. 60 га орної. Артіль мала 3 коней, 9 плугів, 8 борін і 8 підвід. Правління колгоспу розмістилося в колишній попівській фарі. Колгосп одержав кілька будівель для утримання громадської худоби та реманенту. До правління обрали колишніх батраків, активних борців проти фашистських окупантів Ю. Данила, П. Дідика, М. Лошака. В. Ригана, а головою - В. Данила. Ревізійну комісію очолив М. Ігнатко.
У перший рік господарювання виникало чимало труднощів. Бракувало досвіду керівництва колективним господарством, не вистачало полвного матеріалу, тягла, коштів. Колгосники своєчасно не змогли обробити землю. Перший врожай залишався довгий час необмолоченим через відсутність молотарки. Із 4 запланованих ферм створена була тільки вівцеферма, та й та укомплектована лише наполовину. Не впорались колгоспники і з сівбою озимих.
Комуністи та активісти села розробили конкретні заходи щодо поліпшення роботи правління колгоспу та партійної організації. Було вирішено подати допомогу колгоспникам у зміцненні господарства артілі. До весни 1950 року підготували кондиційне насіння, взимку вивезли на поле необхідну кількість органічних та мінеральних добрив, приступили до спорудження приміщень для утримання худоби тощо. Весняні роботи провели у стислі строки і на належному агротехнічному рівні. В артіль почали вступати нові господарства. У верхній частині села, так званій Кривулі, було створене ще одне колективне господарство ім. Олега
Кошового, в яке спочатку об'єдналося 30 дворів. Всього протягом року в обидва колгоспи
вступило 236 дворів. В першій половині 50-х
років колгоспи збирали у два рази вищі врожаї зернових і городніх культур, ніж одноосібники в минулому. Велику допомогу колгоспам надавала Ужгородська МТС. Колгоспники
почали приділяти більше уваги розвитку тваринництва. Протягом 1950-1955 pp. були споруджені корівники, організовано свиноферму тощо. У колгоспі ім. Горького (нижня частина села) налічувалося 205 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 105 корів; 207 коней, 918 овець і 75 свиней. Колгосп мав 916 га землі. За допомогою Великоберезнянської МТС У 1958 році Новий будинок колгоспника Ю. Ю. Гондорчина. 1968 р. проведено механізацію тваринницьких ферм: встановлено автопоїлки, підведено водопровід
тощо. Цього ж року колгоспи об'єдналися в одно господарство - артіль ім. Горького (пізніше - ім. Орджонікідзе).
За роки семирічки колгосп ім. Орджонікідзе спеціалізувався на тваринництві, але значна увага приділялася і землеробству. Середня врожайність картоплі в колгоспі становила 70-80 цнт з га. Окремі ланки домоглися кращих показників. Наприклад, ланка Олени Химич збирала по 125 цнт, а Марії Сливки - по 120 цнт картоплі з га. Артіль мала в 1960 році 464 голови великої рогатої худоби, в т. ч. 225 корів; 157 свиней, 760 овець і 120 коней. Практика показала, що доцільніше розпивати вівчарство. Тому в наступні роки почали збільшувати поголів'я овець, а кількість великої рогатої худоби зменшувати. На початку 1968 року тут уже налічувалось 2000 овець. Якщо раніше тваринництво давало третину прибутків колгоспу, то тепер воно дає половину усіх надходжень. З 1963 року введено щомісячне авансування колгоспників.
За роки семирічки зросла і технічна озброєність колгоспу; він закупив машини для заготівлі сіна, 4 трактори, 5 автомобілів. Робітники Ужгородського авторемзаводу обладнали кормоцех, автопоїлки тощо. Колгосп придбав також дизель, і з допомогою шефів у всіх господарських приміщеннях та в громадських будинках було проведено електричне освітлення. А Дубриницький лісокомбінат передав Колгоспові обладнання для вивезення деревини і ремонту сільськогосподарських машин.
Крім колгоспу, в Лютій розташовані лісозавод і лісопункт. З метою підготовки кадрів лісопункт направив кілька десятків чоловік на курси. Здобули кваліфікацію електропильщика Михайло Юричка й Олекса Чаварга, лебідника - Юрій Кірик, Іван Готра та ін. Робітники лісопункту багато
Люта
Сторінка 5 з 6
В 1946 році в Лютій відкрито семирічну школу. Одночасно активісти села доклали багато зусиль, щоб ліквідувати неписьменність дорослого населення.Комуністи створили спеціальну групу, а при сільраді комісію, які
Протягом 1947-1948 pp. партійна і комсомольська організації та сільська Рада вели роз'яснювальну роботу серед селян про необхідність соціалістичної перебудови сільського господарства й переваги великого колективного господарства над дрібним індивідуальним, розповідали про успіхи колгоспів Закарпаття, створених у перші роки Радянської влади.
У квітні 1949 року в Лютій було скликано установчі збори, які ухвалили створити у селі сільськогосподарську артіль. Першими членами колгоспу стали 16 бідняків. За колгоспом було закріплено 150 га землі, в т. ч. 60 га орної. Артіль мала 3 коней, 9 плугів, 8 борін і 8 підвід. Правління колгоспу розмістилося в колишній попівській фарі. Колгосп одержав кілька будівель для утримання громадської худоби та реманенту. До правління обрали колишніх батраків, активних борців проти фашистських окупантів Ю. Данила, П. Дідика, М. Лошака. В. Ригана, а головою - В. Данила. Ревізійну комісію очолив М. Ігнатко.
У перший рік господарювання виникало чимало труднощів. Бракувало досвіду керівництва колективним господарством, не вистачало полвного матеріалу, тягла, коштів. Колгосники своєчасно не змогли обробити землю. Перший врожай залишався довгий час необмолоченим через відсутність молотарки. Із 4 запланованих ферм створена була тільки вівцеферма, та й та укомплектована лише наполовину. Не впорались колгоспники і з сівбою озимих.
Комуністи та активісти села розробили конкретні заходи щодо поліпшення роботи правління колгоспу та партійної організації. Було вирішено подати допомогу колгоспникам у зміцненні господарства артілі. До весни 1950 року підготували кондиційне насіння, взимку вивезли на поле необхідну кількість органічних та мінеральних добрив, приступили до спорудження приміщень для утримання худоби тощо. Весняні роботи провели у стислі строки і на належному агротехнічному рівні. В артіль почали вступати нові господарства. У верхній частині села, так званій Кривулі, було створене ще одне колективне господарство ім. Олега
Кошового, в яке спочатку об'єдналося 30 дворів. Всього протягом року в обидва колгоспи
вступило 236 дворів. В першій половині 50-х
років колгоспи збирали у два рази вищі врожаї зернових і городніх культур, ніж одноосібники в минулому. Велику допомогу колгоспам надавала Ужгородська МТС. Колгоспники
почали приділяти більше уваги розвитку тваринництва. Протягом 1950-1955 pp. були споруджені корівники, організовано свиноферму тощо. У колгоспі ім. Горького (нижня частина села) налічувалося 205 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 105 корів; 207 коней, 918 овець і 75 свиней. Колгосп мав 916 га землі. За допомогою Великоберезнянської МТС У 1958 році Новий будинок колгоспника Ю. Ю. Гондорчина. 1968 р. проведено механізацію тваринницьких ферм: встановлено автопоїлки, підведено водопровід
тощо. Цього ж року колгоспи об'єдналися в одно господарство - артіль ім. Горького (пізніше - ім. Орджонікідзе).
За роки семирічки колгосп ім. Орджонікідзе спеціалізувався на тваринництві, але значна увага приділялася і землеробству. Середня врожайність картоплі в колгоспі становила 70-80 цнт з га. Окремі ланки домоглися кращих показників. Наприклад, ланка Олени Химич збирала по 125 цнт, а Марії Сливки - по 120 цнт картоплі з га. Артіль мала в 1960 році 464 голови великої рогатої худоби, в т. ч. 225 корів; 157 свиней, 760 овець і 120 коней. Практика показала, що доцільніше розпивати вівчарство. Тому в наступні роки почали збільшувати поголів'я овець, а кількість великої рогатої худоби зменшувати. На початку 1968 року тут уже налічувалось 2000 овець. Якщо раніше тваринництво давало третину прибутків колгоспу, то тепер воно дає половину усіх надходжень. З 1963 року введено щомісячне авансування колгоспників.
За роки семирічки зросла і технічна озброєність колгоспу; він закупив машини для заготівлі сіна, 4 трактори, 5 автомобілів. Робітники Ужгородського авторемзаводу обладнали кормоцех, автопоїлки тощо. Колгосп придбав також дизель, і з допомогою шефів у всіх господарських приміщеннях та в громадських будинках було проведено електричне освітлення. А Дубриницький лісокомбінат передав Колгоспові обладнання для вивезення деревини і ремонту сільськогосподарських машин.
Крім колгоспу, в Лютій розташовані лісозавод і лісопункт. З метою підготовки кадрів лісопункт направив кілька десятків чоловік на курси. Здобули кваліфікацію електропильщика Михайло Юричка й Олекса Чаварга, лебідника - Юрій Кірик, Іван Готра та ін. Робітники лісопункту багато
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорноголова
- Ужок
- Тихий
- Стужиця
- Стричава
- Сіль
- Розтоцька Пастіль
- Малий Березний
- Лубня
- Кострина
- Загорб
- Забрідь
- Волосянка
- Вишка
- Верховина Бистра
- Буківцеве
- Ставне