Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі міст і сіл Закарпаття з великою радістю зустріли рішення Першого з'їзду Народних комітетів. Всюди проходили багатолюдні демонстрації і збори, на яких закарпатці одностайно схвалювали історичний Маніфест.
КПЗУ надавала великого значення роботі з молоддю. 17 грудня 1944 року в Мукачевому було скликано Перший з'їзд Спілок молоді Закарпаття. З'їзд гаряче схвалив Маніфест про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною і накреслив заходи по налагодженню роботи серед молоді.
В грудні 1944 року були проведені також з'їзди жінок у Виноградові та працівників мистецтва в Ужгороді, конгрес учителів у Мукачевому. На цих форумах була підтверджена єдність закарпатців, їх прагнення до возз'єднання з єдинокровними братами.
Всенародному рухові за возз'єднання чинив опір лондонський емігрантський уряд Чехословаччини. До Закарпаття він прислав свою делегацію на чолі з міністром Франтішеком Немецом. Більшість членів делегації були реакційними політичними діячами, які прагнули реставрувати довоєнні буржуазні порядки і перешкодити возз'єднанню Закарпаття з Радянською Україною. Вони вдавалися до прямих провокацій, створювали «сільські управи», де переважали куркульські елементи або їх підголоски. Була спроба навіть створити «центральний орган влади» - земську управу, делегація назначала воєнних комендантів, які почали переслідувати активістів, забороняти поширення комуністичних газет тощо.
Це не могло не викликати законного обурення населення Закарпаття. Тому Народна Рада видала декрет про припинення будь-яких стосунків з уповноваженими лондонського уряду.
Спираючись на підтримку населення, НРЗУ приступила до здійснення широкої програми соціально-економічних і політичних перетворень. Для боротьби з ворогами народу і охорони громадського порядку були створені нові судові органи, прокуратура, міліція. На базі партизанських загонів і з'єднань сформувалась народна дружина Закарпатської України - її суверенні збройні сили.
ЦК КПЗУ і Народна Рада зосереджували зусилля трудящих на відбудову зруйнованого народного господарства. Загальна сума збитків становила понад
З млрд. 756 млн. крб. Особливо великої шкоди було завдано транспорту. Окупанти знищили 232 км колії, зруйнували 103 мости, 13 тунелів, 84 вокзали, 12 водонапірних башт, вивезли або зіпсували більшу частину паровозів, платформ. Спеціальні загони німецьких есесівців та угорських салашистів висадили в повітря, демонтували і вивезли 86 промислових підприємств. Тільки в лісовій промисловості було зруйновано 260 будівель і споруд, спалено і зруйновано 24 лісопильні і деревообробні заводи. Поголів'я худоби по селах, порівнюючи з довоєнним періодом, скоротилось на 60 процентів.
5 грудня 1944 року Народна Рада видала декрет про ліквідацію прав Чехословацької і Угорської держав на території Закарпаття. Всі землі, ліси, залізниці, фабрики, заводи, копальні націоналізовувались і переходили у власність трудящих. Тисячі селянських родин вперше в своему житті одержали землю. Їм було безплатно передано 59 200 гектарів землі, поміщицьку худобу, сільськогосподарський реманент та інше.
Але класовий ворог чинив опір народній владі. Куркулі всіляко саботували веснипу посівну кампанію 1945 року, намагалися внести розлад у відбудову сільського господарства. Довелося комуністам докладати чимало зусиль, щоб зламати протидію сільських глитаїв і згуртувати бідноту на подолання труднощів. Комуністи через земельні громади організували допомогу біднякам, вдовам і сиротам у проведенні весняної сівби.
Велику допомогу Закарпаттю з перших днів його визволення подавало командування Червоної Армії. З фондів 4-го Українського фронту для населення Закарпаття було виділено 433 тис. пудів зерна, 9 тис. пудів солі, 500 тис. літрів гасу, 450 коней, 20 автомашин. Військові частини та з'єднання обладнали 150 медичних пунктів, які обслужили 64 215 чоловік.
Велику політичну та ідеологічну допомогу партійним органам і Народним комітетам визволеного краю подавав начальник політвідділу 18-ї армії полковник Л. І. Брежнєв. Закарпатці добре пам'ятають його виступи на зборах і мітингах трудящих, щирі поради про налагодження нового життя за умов народної влади.
У січні 1945 року в Мукачевому відбувся Перший з'їзд профспілок. Його делегати палко схвалили історичні рішення Першого з'їзду Народних комітетів про по'єднання українських земель і звернулися з проханням до ВЦРПС прийняти профспілки Закарпаття до складу братніх профспілок Радянського Союзу.
Закарпатська область
Сторінка 31 з 40
України з 17 чоловік, яка 27 листопада обрала Президію та 11 уповноважених Народної Ради по різних галузях державного управління і народного господарства. Головою НРЗУ обрано І. І. Туряницю. Трудящі міст і сіл Закарпаття з великою радістю зустріли рішення Першого з'їзду Народних комітетів. Всюди проходили багатолюдні демонстрації і збори, на яких закарпатці одностайно схвалювали історичний Маніфест.
КПЗУ надавала великого значення роботі з молоддю. 17 грудня 1944 року в Мукачевому було скликано Перший з'їзд Спілок молоді Закарпаття. З'їзд гаряче схвалив Маніфест про возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною і накреслив заходи по налагодженню роботи серед молоді.
В грудні 1944 року були проведені також з'їзди жінок у Виноградові та працівників мистецтва в Ужгороді, конгрес учителів у Мукачевому. На цих форумах була підтверджена єдність закарпатців, їх прагнення до возз'єднання з єдинокровними братами.
Всенародному рухові за возз'єднання чинив опір лондонський емігрантський уряд Чехословаччини. До Закарпаття він прислав свою делегацію на чолі з міністром Франтішеком Немецом. Більшість членів делегації були реакційними політичними діячами, які прагнули реставрувати довоєнні буржуазні порядки і перешкодити возз'єднанню Закарпаття з Радянською Україною. Вони вдавалися до прямих провокацій, створювали «сільські управи», де переважали куркульські елементи або їх підголоски. Була спроба навіть створити «центральний орган влади» - земську управу, делегація назначала воєнних комендантів, які почали переслідувати активістів, забороняти поширення комуністичних газет тощо.
Це не могло не викликати законного обурення населення Закарпаття. Тому Народна Рада видала декрет про припинення будь-яких стосунків з уповноваженими лондонського уряду.
Спираючись на підтримку населення, НРЗУ приступила до здійснення широкої програми соціально-економічних і політичних перетворень. Для боротьби з ворогами народу і охорони громадського порядку були створені нові судові органи, прокуратура, міліція. На базі партизанських загонів і з'єднань сформувалась народна дружина Закарпатської України - її суверенні збройні сили.
ЦК КПЗУ і Народна Рада зосереджували зусилля трудящих на відбудову зруйнованого народного господарства. Загальна сума збитків становила понад
З млрд. 756 млн. крб. Особливо великої шкоди було завдано транспорту. Окупанти знищили 232 км колії, зруйнували 103 мости, 13 тунелів, 84 вокзали, 12 водонапірних башт, вивезли або зіпсували більшу частину паровозів, платформ. Спеціальні загони німецьких есесівців та угорських салашистів висадили в повітря, демонтували і вивезли 86 промислових підприємств. Тільки в лісовій промисловості було зруйновано 260 будівель і споруд, спалено і зруйновано 24 лісопильні і деревообробні заводи. Поголів'я худоби по селах, порівнюючи з довоєнним періодом, скоротилось на 60 процентів.
5 грудня 1944 року Народна Рада видала декрет про ліквідацію прав Чехословацької і Угорської держав на території Закарпаття. Всі землі, ліси, залізниці, фабрики, заводи, копальні націоналізовувались і переходили у власність трудящих. Тисячі селянських родин вперше в своему житті одержали землю. Їм було безплатно передано 59 200 гектарів землі, поміщицьку худобу, сільськогосподарський реманент та інше.
Але класовий ворог чинив опір народній владі. Куркулі всіляко саботували веснипу посівну кампанію 1945 року, намагалися внести розлад у відбудову сільського господарства. Довелося комуністам докладати чимало зусиль, щоб зламати протидію сільських глитаїв і згуртувати бідноту на подолання труднощів. Комуністи через земельні громади організували допомогу біднякам, вдовам і сиротам у проведенні весняної сівби.
Велику допомогу Закарпаттю з перших днів його визволення подавало командування Червоної Армії. З фондів 4-го Українського фронту для населення Закарпаття було виділено 433 тис. пудів зерна, 9 тис. пудів солі, 500 тис. літрів гасу, 450 коней, 20 автомашин. Військові частини та з'єднання обладнали 150 медичних пунктів, які обслужили 64 215 чоловік.
Велику політичну та ідеологічну допомогу партійним органам і Народним комітетам визволеного краю подавав начальник політвідділу 18-ї армії полковник Л. І. Брежнєв. Закарпатці добре пам'ятають його виступи на зборах і мітингах трудящих, щирі поради про налагодження нового життя за умов народної влади.
У січні 1945 року в Мукачевому відбувся Перший з'їзд профспілок. Його делегати палко схвалили історичні рішення Першого з'їзду Народних комітетів про по'єднання українських земель і звернулися з проханням до ВЦРПС прийняти профспілки Закарпаття до складу братніх профспілок Радянського Союзу.