Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Одночасно з перебудовою промисловості і сільського господарства велика
увага приділялась охороні здоров'я трудящих. За короткий час в області було cтворено широку сітку лікувальних закладів. Якщо в дорадянський період на все Закарпаття було лише 5 лікарень і 125 лікарів, що мали приватну практику в районах. то вже в 1950 році тут працювали десятки лікувальних установ. Населення обслуговували 693 лікарі та 2110 чоловік середнього медичного персоналу. На базі місцевих мінеральних джерел організовувалися санаторії та будинки відпочинку.
Відповідно до нових умов розгорталася перебудова народної освіти. Замість старих шкіл і гімназій були створені початкові, неповні середні і середні школи. В 1945-46 навчальному році в області працювало 505 початкових, 169 неповних середніv і 17 середніх загальноосвітніх шкіл. Крім них, було ще відкрито 7 технікумів і училищ, 7 ремісничих і 33 вечірні школи. Уряд Радянської України відрядив на Закарпаття 820 вчителів і надіслав 378 тис. підручників.
Визначноїо подією тут було відкриття 15 жовтня 1945 року Ужгородського державного університету. У ньому почали навчання близько 200 студентів. З приводу відкриття цього навчального закладу буржуазна преса в одній із статей «Радянські жарти в Закарпатті» злорадно писала: «В Ужгороді відкрито гімназію, яку місцеве неписьменне населення назвало університетом». Та дійсність швидко довела, що це були не «жарти», а справжня турбота Радянської влади про трудящих Закарпаття.
Невідкладним завданням, яке мало не лише культурне, але й політичне значення. була ліквідація неписьменності і малописьменності, що в дорадянський
період в окремих округах досягали від 75 до 95 процентів. Зразу ж за цю важливу справу взялося понад 3 тис. вчителів та інших культармійців. На кінець 1948 року біля 70 тис. чоловік дорослого населення ліквідували свою неписьменність.
У справі піднесення культурно-освітнього рівня найширших народних мас Закарпаття важливу роль відіграли клуби, бібліотеки, гуртки художньої самодіяльності. В 1950 році в області не було жодного села, де б не працювала бібліотека або хата-читальня, при будинках культури і клубах налічувалось 1303 гуртки художньої самодіяльності із загальною кількістю учасників 18 160 чоловік. Систематично проводились міські, районні і обласні огляди художньої самодіяльності. В 1951 році Закарпатська область зайняла на республіканському огляді друге місце. Вагомий вклад в культурне життя Закарпаття вносили обласний драматичний театр і філармонія, Закарпатський краєзнавчий музей та картинна галерея, лекційне бюро, відділення республіканського товариства «Знання».
Плідну роботу розгорнули відділення Спілки художників та Спілки письменників, навколо яких стали згуртовуватись талановиті митці області. В числі перших членів цих спілок були художники Й. Бокшай, Ф. Манайло, А. Коцка, В. Свида, письменники Ю. Гойда, О. Маркуш, М. Потушняк та багато інших, чиї імена відомі далеко за межами радянської країни.
Одним з важливих заходів Радянської влади на Закарпатті було створення в 1946 році обласного книжково-газетного видавництва «Карпати». В найвіддаленіші куточки краю стали швидко проникати кіно, радіо, а згодом і телебачення.
В наступних роках економіка і культура Закарпаття набирали все більшого розмаху. Із багатьох промислових центрів країни сюди прибувала передова техніка, промислове обладнання. Робітники Москви, Горького, Мінська надсилали автомашини, з Харкова, Луганська й Красноярська сюди надходили паровози і вагони. Молодій області надходила допомога з Ленінграда, Челябінська, Києва, Свердловська, Дніпропетровська, Львова, Одеси, Казані і багатьох інших міст Радянського Союзу.
Разом з технікою прибували спеціалісти, які передавали багатий досвід передових методів роботи на кращих підприємствах країни. Між трудящими Закарпаття і братніми республіками встановлювалася міцна дружба.
В області будувалися нові підприємства, обладнані досконалою вітчизняною технікою. До ладу ставали Буштинський, Тересвянський і Довжанський деревообробні комбінати, Воловецький, Вовчанський, Великобичківський, Жорнавський і Ясинський лісопильні заводи, Іршавський комбінат, Мукачівська фабрика гнутих меблів. У п'ятій п'ятирічці було завершено будівництво потужної Рахівської картонної фабрики - одного з найбільших підприємств паперової промисловості України. Успішно здійснювалась реконструкція лісохімічних підприємств.
Яскравим прикладом братерської допомоги Закарпаттю є будівництво найбільшої в області Теребля-Ріцької ГЕС, яка дала перший електричний струм в дні роботи XX з'їзду КПРС. На її будівництві працювали робітники понад 50
Закарпатська область
Сторінка 34 з 40
підпали токів і ферм, вбивали активістів. Але ворожі вилазки були ліквідовані, а їх організаторів покарано. Одночасно з перебудовою промисловості і сільського господарства велика
Відповідно до нових умов розгорталася перебудова народної освіти. Замість старих шкіл і гімназій були створені початкові, неповні середні і середні школи. В 1945-46 навчальному році в області працювало 505 початкових, 169 неповних середніv і 17 середніх загальноосвітніх шкіл. Крім них, було ще відкрито 7 технікумів і училищ, 7 ремісничих і 33 вечірні школи. Уряд Радянської України відрядив на Закарпаття 820 вчителів і надіслав 378 тис. підручників.
Визначноїо подією тут було відкриття 15 жовтня 1945 року Ужгородського державного університету. У ньому почали навчання близько 200 студентів. З приводу відкриття цього навчального закладу буржуазна преса в одній із статей «Радянські жарти в Закарпатті» злорадно писала: «В Ужгороді відкрито гімназію, яку місцеве неписьменне населення назвало університетом». Та дійсність швидко довела, що це були не «жарти», а справжня турбота Радянської влади про трудящих Закарпаття.
Невідкладним завданням, яке мало не лише культурне, але й політичне значення. була ліквідація неписьменності і малописьменності, що в дорадянський
період в окремих округах досягали від 75 до 95 процентів. Зразу ж за цю важливу справу взялося понад 3 тис. вчителів та інших культармійців. На кінець 1948 року біля 70 тис. чоловік дорослого населення ліквідували свою неписьменність.
У справі піднесення культурно-освітнього рівня найширших народних мас Закарпаття важливу роль відіграли клуби, бібліотеки, гуртки художньої самодіяльності. В 1950 році в області не було жодного села, де б не працювала бібліотека або хата-читальня, при будинках культури і клубах налічувалось 1303 гуртки художньої самодіяльності із загальною кількістю учасників 18 160 чоловік. Систематично проводились міські, районні і обласні огляди художньої самодіяльності. В 1951 році Закарпатська область зайняла на республіканському огляді друге місце. Вагомий вклад в культурне життя Закарпаття вносили обласний драматичний театр і філармонія, Закарпатський краєзнавчий музей та картинна галерея, лекційне бюро, відділення республіканського товариства «Знання».
Плідну роботу розгорнули відділення Спілки художників та Спілки письменників, навколо яких стали згуртовуватись талановиті митці області. В числі перших членів цих спілок були художники Й. Бокшай, Ф. Манайло, А. Коцка, В. Свида, письменники Ю. Гойда, О. Маркуш, М. Потушняк та багато інших, чиї імена відомі далеко за межами радянської країни.
Одним з важливих заходів Радянської влади на Закарпатті було створення в 1946 році обласного книжково-газетного видавництва «Карпати». В найвіддаленіші куточки краю стали швидко проникати кіно, радіо, а згодом і телебачення.
В наступних роках економіка і культура Закарпаття набирали все більшого розмаху. Із багатьох промислових центрів країни сюди прибувала передова техніка, промислове обладнання. Робітники Москви, Горького, Мінська надсилали автомашини, з Харкова, Луганська й Красноярська сюди надходили паровози і вагони. Молодій області надходила допомога з Ленінграда, Челябінська, Києва, Свердловська, Дніпропетровська, Львова, Одеси, Казані і багатьох інших міст Радянського Союзу.
Разом з технікою прибували спеціалісти, які передавали багатий досвід передових методів роботи на кращих підприємствах країни. Між трудящими Закарпаття і братніми республіками встановлювалася міцна дружба.
В області будувалися нові підприємства, обладнані досконалою вітчизняною технікою. До ладу ставали Буштинський, Тересвянський і Довжанський деревообробні комбінати, Воловецький, Вовчанський, Великобичківський, Жорнавський і Ясинський лісопильні заводи, Іршавський комбінат, Мукачівська фабрика гнутих меблів. У п'ятій п'ятирічці було завершено будівництво потужної Рахівської картонної фабрики - одного з найбільших підприємств паперової промисловості України. Успішно здійснювалась реконструкція лісохімічних підприємств.
Яскравим прикладом братерської допомоги Закарпаттю є будівництво найбільшої в області Теребля-Ріцької ГЕС, яка дала перший електричний струм в дні роботи XX з'їзду КПРС. На її будівництві працювали робітники понад 50