Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
році було видано на-гора всього 5 тис. тонн лігніту, то в 1950-259,4 тис. тонн. Зростання видобутку вугілля поліпшімо паливні ресурси області і дало можливість економити дорогоцінну деревину.
Значного розвитку набула промисловість будівельних матеріалів. На базі невеликих каменоломень виросли механізовані кар'єри і щебеневі заводи. Докорінна реконструкція відбулася в Солотвинських солекопальнях. Ще в 1945 році ос новними знаряддями праці тут були кирка, мотига, молот. За роки четвертої п'ятирічки в шахти завезли врубові машини, електросвердла, електричні лебідки та інше технічне обладнання. Все це набагато полегшило працю солекопа і зробило її більш продуктивною.
Корінні зміни відбулися в закарпатському селі. В перші роки після возз'єднання було завершено аграрну реформу. До бідняцьких господарств перейшли поміщицькі, церковні і монастирські землі, а також земля куркулів, відібрана у них за порушення радянського законодавства. Внаслідок цього змінилася класова структура землекористування. Якщо в 1944 році біднякам і середнякам належало лише 15 проц. сільськогосподарських угідь, куркулям - 40 проц., поміщикам, церкві - 45 проц., то після реформи бідняки й середняки у своєму розпорядженні мали 89,8 проц. загальної площі землі. Поміщицькі і церковні землеволодіння були зовсім ліквідовані. Водночас селян звільнили від сплати банкам і лихварям 2 млрд. чеських крон боргів і щорічних процентів за них у розмірі 360 мли. крон.
Поступово трудящі селяни переконувались утому, що їм, як учив В. І. Ленін, без виробничої кооперації все рівно не вийти із нужди, хоч вони й будуть жити
«...вільними громадянами на вільній землі». Вони не мали змоги добре обробляти землю і збирать високі врожаї. В середньому по області на 4 селянські господарства припадав, 1 плуг, на 98 господарств - 1 культиватор, на 88 господарств - 1 сівалка.
Радянський уряд з перших днів возз'єднання надав трудящому селянству області значну допомогу сільськогосподарськими машинами і реманентом. У 1946 році було створено 9 машинно-тракторних станцій, які одержали 100 тракторів, 90 сівалок, 24 молотарки, 29 автомашин, 9 автопересувних майстерень, 310 тракторних і кінних плугів і багато інших машин. Із східних областей на Закарпаття прибуло 217 висококваліфікованих спеціалістів сільського господарства. Радянський уряд передав селянам Закарпаття 1070 голів племінної худоби.
Вже весною 1946 року в області було організовано 24 832 супряги і 4 радгоспи. Тоді ж з'явилися і перші колгоспи. Вони поклали початок колективізації на Закарпатті. На початку 1948 року в області було 27 колгоспів. В тому році вони зібрали врожай в середньому на 25-ЗО проц. вищий, ніж одноосібні господарства.
На Закарпатті вперше в історії з'явились і перші Герої Соціалістичної Праці. За успіхи в піднесенні сільського господарства в 1948-1949 pp. 15 колгоспників було удостоєно цієї найвищої урядової нагороди. Серед них Г. М. Ладані, П. Г. Пенчев, І. С. Борат, Ю. М. Рубіш, М. І. Като, М. М. Русинко та інші. 229 трударів колгоспних ланів було нагороджено орденами й медалями. У 1950 році ще три майстри високих врожаїв винограду - К. Й. Чотарі, Є. Й. Шош, Г. І. Раконца стали Героями Соціалістичної Праці. Все це стало дійовою агітацією за справу колективізації Закарпаття.
Повчальне значення на шляху корінного повороту селян Закарпаття до колективного господарювання мали в 1948 році поїздки в колгоспи і радгоспи східних районів республіки. Закарпатська делегація в складі 50 чол. відвідала в Запорізькій області 12 колгоспів, експериментальну базу філіалу інституту електрифікації сільського господарства, побувала на Дніпрогесі, заводі «Запоріжсталь». Делегати з інтересом оглянули поля, ферми, складські приміщення, побували на квартирах у колгоспників, на засіданнях правлінь і загальних зборах. Повернувшись у свої села, вони очолили ініціативні групи і першими вступили до колгоспів.
Так розпочався масовий рух за суцільну колективізацію області. На січень 1949 року, як відзначала друга обласна партійна конференція, на Закарпатті налічувалось уже 428 колгоспів, які об'єднували 48,2 проц. усіх селянських дворів. Такі райони як Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівський стали районами суцільної колективізації. А до кінця 1950 року колективізацію в області було в основному завершено.
Перебудова сільського господарства проходила в умовах гострої класової боротьби. Ворожі елементи робили все, щоб зірвати колективізацію, вони вели шалену наклепницьку агітацію проти колгоспного ладу, організовували
Закарпатська область
Сторінка 33 з 40
За ці роки на Закарпатті була створена буровугільна промисловість, шефство над якою взяли гірники Донецької області. Шефи надіслали устаткування для шахт, подали допомогу кваліфікованими кадрами і порадами. Це обумовило значні усміхи в розвитку виробництва. Якщо в 1945 Значного розвитку набула промисловість будівельних матеріалів. На базі невеликих каменоломень виросли механізовані кар'єри і щебеневі заводи. Докорінна реконструкція відбулася в Солотвинських солекопальнях. Ще в 1945 році ос новними знаряддями праці тут були кирка, мотига, молот. За роки четвертої п'ятирічки в шахти завезли врубові машини, електросвердла, електричні лебідки та інше технічне обладнання. Все це набагато полегшило працю солекопа і зробило її більш продуктивною.
Корінні зміни відбулися в закарпатському селі. В перші роки після возз'єднання було завершено аграрну реформу. До бідняцьких господарств перейшли поміщицькі, церковні і монастирські землі, а також земля куркулів, відібрана у них за порушення радянського законодавства. Внаслідок цього змінилася класова структура землекористування. Якщо в 1944 році біднякам і середнякам належало лише 15 проц. сільськогосподарських угідь, куркулям - 40 проц., поміщикам, церкві - 45 проц., то після реформи бідняки й середняки у своєму розпорядженні мали 89,8 проц. загальної площі землі. Поміщицькі і церковні землеволодіння були зовсім ліквідовані. Водночас селян звільнили від сплати банкам і лихварям 2 млрд. чеських крон боргів і щорічних процентів за них у розмірі 360 мли. крон.
Поступово трудящі селяни переконувались утому, що їм, як учив В. І. Ленін, без виробничої кооперації все рівно не вийти із нужди, хоч вони й будуть жити
«...вільними громадянами на вільній землі». Вони не мали змоги добре обробляти землю і збирать високі врожаї. В середньому по області на 4 селянські господарства припадав, 1 плуг, на 98 господарств - 1 культиватор, на 88 господарств - 1 сівалка.
Радянський уряд з перших днів возз'єднання надав трудящому селянству області значну допомогу сільськогосподарськими машинами і реманентом. У 1946 році було створено 9 машинно-тракторних станцій, які одержали 100 тракторів, 90 сівалок, 24 молотарки, 29 автомашин, 9 автопересувних майстерень, 310 тракторних і кінних плугів і багато інших машин. Із східних областей на Закарпаття прибуло 217 висококваліфікованих спеціалістів сільського господарства. Радянський уряд передав селянам Закарпаття 1070 голів племінної худоби.
Вже весною 1946 року в області було організовано 24 832 супряги і 4 радгоспи. Тоді ж з'явилися і перші колгоспи. Вони поклали початок колективізації на Закарпатті. На початку 1948 року в області було 27 колгоспів. В тому році вони зібрали врожай в середньому на 25-ЗО проц. вищий, ніж одноосібні господарства.
На Закарпатті вперше в історії з'явились і перші Герої Соціалістичної Праці. За успіхи в піднесенні сільського господарства в 1948-1949 pp. 15 колгоспників було удостоєно цієї найвищої урядової нагороди. Серед них Г. М. Ладані, П. Г. Пенчев, І. С. Борат, Ю. М. Рубіш, М. І. Като, М. М. Русинко та інші. 229 трударів колгоспних ланів було нагороджено орденами й медалями. У 1950 році ще три майстри високих врожаїв винограду - К. Й. Чотарі, Є. Й. Шош, Г. І. Раконца стали Героями Соціалістичної Праці. Все це стало дійовою агітацією за справу колективізації Закарпаття.
Повчальне значення на шляху корінного повороту селян Закарпаття до колективного господарювання мали в 1948 році поїздки в колгоспи і радгоспи східних районів республіки. Закарпатська делегація в складі 50 чол. відвідала в Запорізькій області 12 колгоспів, експериментальну базу філіалу інституту електрифікації сільського господарства, побувала на Дніпрогесі, заводі «Запоріжсталь». Делегати з інтересом оглянули поля, ферми, складські приміщення, побували на квартирах у колгоспників, на засіданнях правлінь і загальних зборах. Повернувшись у свої села, вони очолили ініціативні групи і першими вступили до колгоспів.
Так розпочався масовий рух за суцільну колективізацію області. На січень 1949 року, як відзначала друга обласна партійна конференція, на Закарпатті налічувалось уже 428 колгоспів, які об'єднували 48,2 проц. усіх селянських дворів. Такі райони як Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівський стали районами суцільної колективізації. А до кінця 1950 року колективізацію в області було в основному завершено.
Перебудова сільського господарства проходила в умовах гострої класової боротьби. Ворожі елементи робили все, щоб зірвати колективізацію, вони вели шалену наклепницьку агітацію проти колгоспного ладу, організовували