Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Косини

Сторінка 4 з 7
Міжнародного антивоєнного дня, Міжнародного юнацького дня та інших міжнародних свят стало в Косинах традицією.
Косинські сільськогосподарські пролетарі вели наполегливу боротьбу за по­
крашення свого становища. Найбільші страйки виноградарських робітників Косин, приурочені до початку польових робіт, відбулись у березні-квітні 1921, 1925, 1928, 1929, 1935 і 1936 років. Показовим є страйк 1929 року, коли на плантаціях припинили роботу близько 500 чоловік. Страйк був викликаний нещадною експлуата­цію робітників. За 12-14 годин виснажливої праці власники платили всього 7-10 крон, вони не хотіли навіть забезпечити селян питною водою, дати для ночівлі хлів з чистою соломою. У Косинах був створений окружний страйковий комітет, на засіданні якого були висунуті вимоги зменшення робочого дня до 10 годин, збільшення зарплати до 15-45 крон на день, визнання роботодавцями довірених осіб робітників та укладення колективної угоди. Під час страйку, що тривав з 8 по 20 квітня 1929 року, не раз відбувались сутички з жандармами та штрейкбрехерами. 16 робітників Косин було заарештовано. Страйками трудящих керували комуністи, зокрема Лайош Ковач, Йожеф Вароді, Ференц Орбни, Шандор Товт, Кароль Сатчарі.
Трудящі Косин все більше переконувались, що лише комуністи послідовно захищають їх інтереси. Не випадково комуністична партія користувалась на виборах найбільшою підтримкою. У виборах до парламенту 1929 року комуністи Косин дістали 338 голосів із 944, а в 1935 році - 450 голосів із 983, залишивши далеко позаду куркульські і угорські буржуазно-націоналістичні партії.
Угорські буржуазні націоналісти намагались затьмарити свідомість трудящих Косин отрутою шовінізму, щоб підготовити грунт для фашистської окупації. Але трудящі залишались вірними ідеям інтернаціоналізму та демократії, на своїх мітингах і зборах вони одностайно відкидали підступи реакції. Так, 8 листопада 1936 року трудящі Косин в прийнятій резолюції вимагали вжити рішучих заходів проти фашистів, висловлювали солідарність з республіканською Іспанією, вима­гали надати їй допомогу зброєю. 28 серпня 1938 року, коли над Чехословаччиною нависли чорні хмари фашизму, робітники і селяни Косин у резолюції, посланій президенту Чехословаччини, засудили угорських фашистів, заявили про свою готовність виступити на оборону республіки, демократії і миру, висловились за тісні відносини з Радянським Союзом.
За період панування чехословацької буржуазії Косини не набули особливого розвитку. На 1938 рік тут проживало 2748 чол. населення; в промислах і на тран­спорті було зайнято 240, у торгівлі - 88 чоловік. Дедалі посилювалось класове розшарування, збільшувалась кількість безземельних і малоземельних селян, які жиди за рахунок найму. На 1938 рік у Косинах було 140 безземельних інсподарств, 155 - малоземельних, переважна більшість землі належала поміщикам.
На 1938 рік у селі були угорська школа з 8 вчителями та одна чеська школа 2 вчителями.
З окупацією у 1938-1939 pp. Закарпаття фашистською Угорщиною в Косинах, як і по всьому краю, запанував жорстокий терор, грабунки. Фашисти знущаються з трудящих людей, стягають все зростаючі побори, розпалюють національну і релі­гійну ворожнечу. Тільки прямий грошовий податок села у 1939 році становим
12 860 пенгів; надзвичайні надбавки до нього в кілька разів перевищували суму самого податку. В роки війни реквізиції не обмежувались ніякими нормами.
Трудящі голодали. «Я,- писав окружний начальник у березні 1942 року,- зустрічався з таким голодом і злиднями, що перевищує всяке уявлення. 90 проц. жителів зовсім не має продуктів харчування. Діти зовсім без одягу і взуття, в біль­шості випадків сидять у засмічених колибах і не виходять цілу зиму на свіже по­вітря. Там, де і зустрів продукти, було не більше ніж один кілограм муки або хліба, каструля кислої капусти і більше нічого. Були і такі хати, де зустрів варені страви: у воді зварену квашену капусту, нічим не заправлену. І цю страву їли без хлібу. У інших хатах матері давали дітям їсти муку, зварену у воді». Батраки багатія Фендриха жили з сім'ями у розваленому бараку, за мізерну плату вони змушені були працювати разом із своїми сім'ями щоденно по 12-14 годин. Багато з них хворіло. Проти тих, хто виявляв найменше незадоволення, піджупан вимагав вжи­вати найсуворіших заходів, тобто бити і арештовувати. «Порушенням,- наказував він,- вважати і те, коли поденщик не працює зі сходу сонця до заходу».
152 жителі Косин було забрано в армію та 213 - у примусові робочі табори, їх родини були кинуті напризволяще. 58-річний Ференц Санісло, інвалід першої світової війни, чотири сини якого було забрано в робочі табори, залишився з 6 ма­лими дітьми без найменшої допомоги. Старшого сина Арпада, який поскаржився на це командиру, було притягнуто до військового суду за «образу властей». Фа­шисти кинули до концентраційних таборів


Cучасна карта - Косонь (до 02/03/1995р. - Косини)