Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
року після катувань були ув'язнені комуністи Павло Магура і Шандор Боднар.
Довгожданий день визволення настав 26 жовтня 1944 року, коли в Косини увійшли війська 4-го Українського фронту. Вийшли з підпілля і відновили діяльність комуністи села. Секретарем партійної організації, яка в 1945 році налічувала 46 членів, було обрано Павла Магуру. Створюється Народний комітет Косин, до якого увійшло 18 трудівників села. Головою комітету було обрано Карела Комарі, а заступником - Шандора Боднара. Для охорони громадського порядку
із сільської бідноти організовується народна дружина в складі 36 чоловік. Народний комітет провадить заходи по ліквідації наслідків воєнних дій, зокрема по ремонту доріг і мостів, надає допомогу голодуючим. Із фондів 4-го Українського фронту в січні 1945 року для бідняків села було виділено 40 цнт пшениці.
Під керівництвом окружного комітету КПЗУ Народний комітет провадить перші соціалістичні перетворення. Було взято на облік всі землі та виноградники Косин, між сільською біднотою поділено 965 га бездоглядних земель та 235 кадастральних угрів виноградників.
У квітні 1945 року створюється виноградарське кооперативне господарство на чолі з Є. Лобаєм; йому було передано 70 кадастральних угрів виноградників та інвентар націоналізованих маєтків.
Уже в травні 1945 року землю одержали 182 сім'ї безземельних та 30 сімен малоземельних селян. Крім того, село прийняло із верховинських районів 80 безземельних родин, яким Народний комітет надав землю, житло та все необхідне для життя. При проведенні земельної реформи сільський Народний комітет опирався па створену в селі земельну громаду. Вона вела облік та розподіл земель, допомагала бідноті насінням, організовувала супряги. Під контроль Народного комітету було поставлено млин, 2 каменоломні, завод содової води, ремісниче виробництво; невдовзі вони були передані державним та кооперативним організаціям. У березні 1945 року в Косинах став діяти магазин споживчої кооперації. Було налагоджено також забезпечення, і в першу чергу безробітних та малоземельних селян, фондованими товарами - мукою, м'ясом, цукром тощо з запасів, виділених Радянським урядом на допомогу трудящим Закарпаття.
На початку 1945 року була відкрита дільнична амбулаторія, в якій стало трудитись 4 медичних працівники. Почала діяти аптека, відкривається хата-читальня, налагоджує роботу школа.
Трудящі Косин одностайно підтримали Маніфест Першого з'їзду Народних комітеті в про возз'єднання з Радянською Україною. Створена після возз'єднання шляхом реорганізації сільського Народного комітету сільська Рада закріпила перші соціалістичні перетворення.
У березні 1946 року трудящі Косин вперше проголосували за кандидатів блоку комуністів і безпартійних на виборах до Верховної Ради СРСР.
Створене виноградарське кооперативне господарство увійшло в 1946 році до Іванівського винрадгоспу як його відділення. Того ж року в селі виникає пункт первинної переробки винограду. Трудящі все більше переконувались у перевагах колективного ведення господарства. У березні виникає ініціативна група по створенню колгоспу, а дещо згодом - колективне господарство у складі 28 родин. Головою правління новоствореної артілі було обрано Шандора Боднара, замісником - Лайопіа Ковача і членом правління - Розу Газдача. Для посіву члени колгоспу дали власний посівний матеріал.
Куркулі повели проти створення колгоспу шалену агітацію. Але всі підступи порогів були марними. 24 червня 1948 року на загальних зборах ініціативної групи було створено колгосп, який названо ім. Енгельса.
Правління артілі в складі 5 чол. очолив Лайош Ковач. За рішенням сільської Ради колгоспу було виділено 159 га землі, у т. ч. 21 га виноградників. 16 грудня 1948 року на загальних зборах колгоспників за участю 700 чол. було прийнято статут колгоспу. В рішеннях зборів зокрема було зазначено: «Не приймати куркулів,
бо вони ведуть агітацію на шкоду колгоспу». 23 серпня 1948 року територіальна сільська партійна організація КП(б)У була перетворена в партійну організацію колгоспу, її секретарем було обрано старого комуніста Шандора Боднара.
На початку 1949 року було завершено суцільну колективізацію села. За колгоспом на вічне користування закріплювалось 623 га орної землі, 148 га садів та виноградників, 73 га пасовиськ, 96 га сінокосів, 72 га присадибної землі. На той час у артілі налічувалось усього 13 корів, 60 свиней, 50 овець, 60 коней. Машини
та реманент були примітивні, переважно усуспільнені колгоспниками.
Косини
Сторінка 5 з 7
близько 600 громадян єврейського походження, переважна більшість з них була вбита. Окупанти жорстоко переслідують комуністів, усіх, хто виявляє симпатії до Радянського Союзу. Та вже на початку 1939 року в Косинах розгортає діяльність нелегальна комуністична організація. У жовтні 1941 Довгожданий день визволення настав 26 жовтня 1944 року, коли в Косини увійшли війська 4-го Українського фронту. Вийшли з підпілля і відновили діяльність комуністи села. Секретарем партійної організації, яка в 1945 році налічувала 46 членів, було обрано Павла Магуру. Створюється Народний комітет Косин, до якого увійшло 18 трудівників села. Головою комітету було обрано Карела Комарі, а заступником - Шандора Боднара. Для охорони громадського порядку
із сільської бідноти організовується народна дружина в складі 36 чоловік. Народний комітет провадить заходи по ліквідації наслідків воєнних дій, зокрема по ремонту доріг і мостів, надає допомогу голодуючим. Із фондів 4-го Українського фронту в січні 1945 року для бідняків села було виділено 40 цнт пшениці.
Під керівництвом окружного комітету КПЗУ Народний комітет провадить перші соціалістичні перетворення. Було взято на облік всі землі та виноградники Косин, між сільською біднотою поділено 965 га бездоглядних земель та 235 кадастральних угрів виноградників.
У квітні 1945 року створюється виноградарське кооперативне господарство на чолі з Є. Лобаєм; йому було передано 70 кадастральних угрів виноградників та інвентар націоналізованих маєтків.
Уже в травні 1945 року землю одержали 182 сім'ї безземельних та 30 сімен малоземельних селян. Крім того, село прийняло із верховинських районів 80 безземельних родин, яким Народний комітет надав землю, житло та все необхідне для життя. При проведенні земельної реформи сільський Народний комітет опирався па створену в селі земельну громаду. Вона вела облік та розподіл земель, допомагала бідноті насінням, організовувала супряги. Під контроль Народного комітету було поставлено млин, 2 каменоломні, завод содової води, ремісниче виробництво; невдовзі вони були передані державним та кооперативним організаціям. У березні 1945 року в Косинах став діяти магазин споживчої кооперації. Було налагоджено також забезпечення, і в першу чергу безробітних та малоземельних селян, фондованими товарами - мукою, м'ясом, цукром тощо з запасів, виділених Радянським урядом на допомогу трудящим Закарпаття.
На початку 1945 року була відкрита дільнична амбулаторія, в якій стало трудитись 4 медичних працівники. Почала діяти аптека, відкривається хата-читальня, налагоджує роботу школа.
Трудящі Косин одностайно підтримали Маніфест Першого з'їзду Народних комітеті в про возз'єднання з Радянською Україною. Створена після возз'єднання шляхом реорганізації сільського Народного комітету сільська Рада закріпила перші соціалістичні перетворення.
У березні 1946 року трудящі Косин вперше проголосували за кандидатів блоку комуністів і безпартійних на виборах до Верховної Ради СРСР.
Створене виноградарське кооперативне господарство увійшло в 1946 році до Іванівського винрадгоспу як його відділення. Того ж року в селі виникає пункт первинної переробки винограду. Трудящі все більше переконувались у перевагах колективного ведення господарства. У березні виникає ініціативна група по створенню колгоспу, а дещо згодом - колективне господарство у складі 28 родин. Головою правління новоствореної артілі було обрано Шандора Боднара, замісником - Лайопіа Ковача і членом правління - Розу Газдача. Для посіву члени колгоспу дали власний посівний матеріал.
Куркулі повели проти створення колгоспу шалену агітацію. Але всі підступи порогів були марними. 24 червня 1948 року на загальних зборах ініціативної групи було створено колгосп, який названо ім. Енгельса.
Правління артілі в складі 5 чол. очолив Лайош Ковач. За рішенням сільської Ради колгоспу було виділено 159 га землі, у т. ч. 21 га виноградників. 16 грудня 1948 року на загальних зборах колгоспників за участю 700 чол. було прийнято статут колгоспу. В рішеннях зборів зокрема було зазначено: «Не приймати куркулів,
бо вони ведуть агітацію на шкоду колгоспу». 23 серпня 1948 року територіальна сільська партійна організація КП(б)У була перетворена в партійну організацію колгоспу, її секретарем було обрано старого комуніста Шандора Боднара.
На початку 1949 року було завершено суцільну колективізацію села. За колгоспом на вічне користування закріплювалось 623 га орної землі, 148 га садів та виноградників, 73 га пасовиськ, 96 га сінокосів, 72 га присадибної землі. На той час у артілі налічувалось усього 13 корів, 60 свиней, 50 овець, 60 коней. Машини
та реманент були примітивні, переважно усуспільнені колгоспниками.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Свобода
- Попове
- Оросієве
- Нове Село
- Нижні Ремети
- Мужієве
- Мочола
- Іванівка
- Заставне
- Добросілля
- Дідове
- Деренковець
- Геча
- Гать
- Гараздівка
- Вузлове
- Велика Бігань
- Бодолів
- Батрадь