Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відновила діяльність створена у 1908 році соціал-демократична організація
Іршави, яку очолив коваль І. Петрашко. В числі її активних членів були В. Крайняя, І. Лукач.
На початку січня 1919 року в Іршаві виникла Народна Рада у складі 24 чоловік, головою якої було обрано І. Вовканича, членами - М. Лендела, В. Крайняя,
B. Овсака, І. Химича, В. Меренича та інших. На зборах та мітингах іршавські селяни вимагали возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною, розподілу поміщицьких земель. Так, у рішенні Іршавської Народної Ради від 18 січня 1919 року зазначалось: «Просиме... аж попівська тай дяківська земля межи бідними народами абися розділила; тай чулисьме ош попови тай дякові робота тай коблина по приходиться, і ми на ото пристаеме тай просиме тото подтвердити... Просимо вас, аби руські школи нам найскоріше утворили, бо без того не годнисьме жити, та іі наші діти».
На Всезакарпатському з'їзді в Хусті 21 січня 1919 року І. Вовканич разом з іншими делегатами голосував за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
З перемогою пролетарської революції в Угорщині та на Закарпатті у березні 1919 року Радянську владу було проголошено і в Іршаві.
У квітні 1919 року в Іршаві були проведені відкриті загальні рівні вибори до місцевої Ради робітників, солдатів і селян, а також вибори до жупної Ради. Із числа 28 членів Ради було обрано директоріум Іршави у складі 3 чол., його очолив
C. Мойсей. Всі спроби багатіїв зірвати проведення виборів були марними. Переважна більшість жителів Іршави беззастережно схвалила перші заходи Ради робітників, селян і солдатів, зокрема по конфіскації зерна у поміщиків та спекулянтів, розподілу поміщицької землі. Коли над Закарпаттям нависла небезпека румунської інтервенції, багато селян Іршави стало вступати в загони Червоної гвардії; туди ж влився і загін Національної гвардії. При Іршавському директоріумі був створений воєнний трибунал у складі М. Лендєла, М. Меренича та В. Мойсея. Червоногвардійці Іршави в складі загонів Червоної Армії самовіддано боролися проти румунських окупантів, зокрема в районі Рокосове - Велика Копаня. Але сили були нерівними - 27 квітня 1919 року в Іршаву вступили війська боярської Румунії. Запанував терор та грабунки. У серпні 1919 року на зміну румунським окупантам прийшли війська буржуазної Чехословаччини. Та становище трудівників Іршави майже не поліпшилось.
Розрекламована чеською буржуазією земельна реформа не дала селянам землі. Нестримно збільшувались податки. Тяжким було становище сільськогосподарських робітників. Вони втратили можливість відходити на сезонні роботи в центральну Угорщину, а на Іршавщині чи Закарпатті для них роботи не було. Трудящі Іршави у 1921 році прийшли на підмогу повстанцям поблизького села Арданового, разом з ними вступали у збройні сутички з жандармами. Та виступ було придушено.
І надалі боротьба не вщухає, навпаки, революційний рух на Іршавщині набирає все ширшого розмаху. Активну революційну агітацію в Іршаві провадять брати Пфефери, які організовують гурток по вивченню творів Маркса, Леніна. Діяльну революційну роботу провадив, зокрема, колишній військовополонений І. Лебович, який повернувся із Радянської Росії в 1920 році, та селянин І. Терпай з сусіднього села Лази.
У 1921 році виникає комуністична організація Іршави, яка швидко поширює свою діяльність на всю округу. Іршава стає одним із центрів революційно-визвольної боротьби. Активними членами комуністичної організації в 20-х роках були 15 Фуїцич, М. Лендєл, П. Керекеш, О. Попович, М. Вовканич. Під керівництвом комуністів щорічно проводились Першотравневі та жовтневі демонстрації, організовувались виступи проти гніту експлуататорів. Значно Зросли лави комуністичної організації Іршави у 1924 році, коли на вшанування пам'яті В. І. Леніна в партію потупило 16 жителів села. У донесенні Іршавського окружного управління президіуму Мукачівського жупного управління від 12 серпня 1924 року зазначалось, що комуністи мають великий авторитет серед населення округи, добре знають людей і обстановку, і це полегшуе їм роботу. Тут же писалось і про важке економічне ставище селян округи.
У серпні 1924 року, в 10-і роковини початку першої світової війни, в Іршаві набулась велика окружна антивоєнна маніфестація, в якій взяло участь понад 10 тис. чоловік.
З часом комуністичний рух набирав все більшого розмаху. Так, 16 лютого 1926 року в Іршаві відбулись організовані комуністами загальні збори, в яких взяло участь 1500 чол., у т. ч. уповноважені із усіх сіл Іршавського округу. На виборах виступив представник крайкому партії Г. Феєр.
Іршава
Сторінка 2 з 8
Наприкінці 1918 року в Іршаві був створений загін Національної гвардії в складі 40 чол., основним ядром якого стали колишні військовополонені.Відновила діяльність створена у 1908 році соціал-демократична організація
Іршави, яку очолив коваль І. Петрашко. В числі її активних членів були В. Крайняя, І. Лукач.
На початку січня 1919 року в Іршаві виникла Народна Рада у складі 24 чоловік, головою якої було обрано І. Вовканича, членами - М. Лендела, В. Крайняя,
B. Овсака, І. Химича, В. Меренича та інших. На зборах та мітингах іршавські селяни вимагали возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною, розподілу поміщицьких земель. Так, у рішенні Іршавської Народної Ради від 18 січня 1919 року зазначалось: «Просиме... аж попівська тай дяківська земля межи бідними народами абися розділила; тай чулисьме ош попови тай дякові робота тай коблина по приходиться, і ми на ото пристаеме тай просиме тото подтвердити... Просимо вас, аби руські школи нам найскоріше утворили, бо без того не годнисьме жити, та іі наші діти».
На Всезакарпатському з'їзді в Хусті 21 січня 1919 року І. Вовканич разом з іншими делегатами голосував за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною.
З перемогою пролетарської революції в Угорщині та на Закарпатті у березні 1919 року Радянську владу було проголошено і в Іршаві.
У квітні 1919 року в Іршаві були проведені відкриті загальні рівні вибори до місцевої Ради робітників, солдатів і селян, а також вибори до жупної Ради. Із числа 28 членів Ради було обрано директоріум Іршави у складі 3 чол., його очолив
C. Мойсей. Всі спроби багатіїв зірвати проведення виборів були марними. Переважна більшість жителів Іршави беззастережно схвалила перші заходи Ради робітників, селян і солдатів, зокрема по конфіскації зерна у поміщиків та спекулянтів, розподілу поміщицької землі. Коли над Закарпаттям нависла небезпека румунської інтервенції, багато селян Іршави стало вступати в загони Червоної гвардії; туди ж влився і загін Національної гвардії. При Іршавському директоріумі був створений воєнний трибунал у складі М. Лендєла, М. Меренича та В. Мойсея. Червоногвардійці Іршави в складі загонів Червоної Армії самовіддано боролися проти румунських окупантів, зокрема в районі Рокосове - Велика Копаня. Але сили були нерівними - 27 квітня 1919 року в Іршаву вступили війська боярської Румунії. Запанував терор та грабунки. У серпні 1919 року на зміну румунським окупантам прийшли війська буржуазної Чехословаччини. Та становище трудівників Іршави майже не поліпшилось.
Розрекламована чеською буржуазією земельна реформа не дала селянам землі. Нестримно збільшувались податки. Тяжким було становище сільськогосподарських робітників. Вони втратили можливість відходити на сезонні роботи в центральну Угорщину, а на Іршавщині чи Закарпатті для них роботи не було. Трудящі Іршави у 1921 році прийшли на підмогу повстанцям поблизького села Арданового, разом з ними вступали у збройні сутички з жандармами. Та виступ було придушено.
І надалі боротьба не вщухає, навпаки, революційний рух на Іршавщині набирає все ширшого розмаху. Активну революційну агітацію в Іршаві провадять брати Пфефери, які організовують гурток по вивченню творів Маркса, Леніна. Діяльну революційну роботу провадив, зокрема, колишній військовополонений І. Лебович, який повернувся із Радянської Росії в 1920 році, та селянин І. Терпай з сусіднього села Лази.
У 1921 році виникає комуністична організація Іршави, яка швидко поширює свою діяльність на всю округу. Іршава стає одним із центрів революційно-визвольної боротьби. Активними членами комуністичної організації в 20-х роках були 15 Фуїцич, М. Лендєл, П. Керекеш, О. Попович, М. Вовканич. Під керівництвом комуністів щорічно проводились Першотравневі та жовтневі демонстрації, організовувались виступи проти гніту експлуататорів. Значно Зросли лави комуністичної організації Іршави у 1924 році, коли на вшанування пам'яті В. І. Леніна в партію потупило 16 жителів села. У донесенні Іршавського окружного управління президіуму Мукачівського жупного управління від 12 серпня 1924 року зазначалось, що комуністи мають великий авторитет серед населення округи, добре знають людей і обстановку, і це полегшуе їм роботу. Тут же писалось і про важке економічне ставище селян округи.
У серпні 1924 року, в 10-і роковини початку першої світової війни, в Іршаві набулась велика окружна антивоєнна маніфестація, в якій взяло участь понад 10 тис. чоловік.
З часом комуністичний рух набирав все більшого розмаху. Так, 16 лютого 1926 року в Іршаві відбулись організовані комуністами загальні збори, в яких взяло участь 1500 чол., у т. ч. уповноважені із усіх сіл Іршавського округу. На виборах виступив представник крайкому партії Г. Феєр.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорний Потік
- Приборжавське
- Малий Раковець
- Лисичеве
- Кушниця
- Кам’янське
- Імстечеве
- Заріччя
- Загаття
- Дубрівка
- Добробратове
- Гребля
- Вільхівка
- Великий Раковець
- Бронька
- Брід
- Ільниця
- Довге
- Білки
- Арданове