Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Іршава

Сторінка 5 з 8
На Іршавщині з 8 серпня по 26 жовтня 1944 року активно діяв об'єднаний партизанський загін Дюли Усти- Івана Прищепи. Вже на кінець серпня того року в ньому налічувалося понад 100, а наприкінці жовтня 1944 року -
близкко 300 чоловік. У звіті Дюли Усти говориться про те, що протягом бойових дій від 8 серпня по 26 жовтня 1944 року партизанський загін підірвав 7 ешелонів, 7 паровозів, 79 вагонів із живою силою, боєприпасами та обмундируванням противника. За цей період було висаджено в повітря залізничний міст, підпалено дві вантажні автомашини, автобус, знищено 385, поранено 412, взято в полон 267 фашистських солдат і офіцерів. Під час боїв взято значні трофеї, а саме: 189 гвинтівок, 40 аквоматів, 15 ручних кулеметів, 3 міномети, 40 коней, 8 підвід, автобус, мотоникл, З військові радіопередавачі та багато іншого військового спорядження. Крім того готівкою взято 30 157 пенге та 1056 злотих. Партизанська боротьба на Іршавчині носила всенародний характер. Цілі села, зокрема Омолиговиця, Чорний Потік, Підгірне, Крайня Мартинка, були партизанськими. Фашистські власті прово­дили проти населення, яке підтримувало партизанів, каральні експедиції. 22 жовтня розвідники-партизани В. Жідов, М. Пензеник та В. Шипович доповіли командиру загону, що понад 100 есесівців та близько 300 жандармів і поліцейськії палять села. У Чорному Потоці вони спалили 57 хат, у Підгорному - 11, у Крайній Мартинці - 4. Жителі цих сіл пішли в ліси. Карателі навіть не помітили, як понад 200 партизанів, озброєних в основному автоматами і кулеметами, підійшли до Чорного Потоку. Раптовий удар обрушився в першу чергу на есесівців. Бій тривав близько години і закінчився перемогою партизанів.
Фашисти вирішили помститися за поразку в Чорному Потоці. Зібрали кілька пошарпаних на фронті підрозділів і вирушили на прочісування лісів. Партизанські розвідники, між якими були і іршавчани І. Лендєл, Ю. Глеба та М. Жідова, без­перервно стежили за їх просуванням, що дозволило влаштувати засаду в районі Крайньої Мартинки. Пропустивши дозор, партизани за сигналом відкрили нищівний вогонь по основних силах ворога. Карателів було розгромлено, партизани захопили багато воєнного спорядження.
Народні месники розгромили жандармський гарнізон в селі Загаття, що при­був на Іршавіцину для каральних операцій.
Партизани перешкоджали фашистам відправляти молодь у Німеччину. Так. зокрема, вони врятували від фашистської неволі 20 юнаків та дівчат села Підгірного. Коли ворожі частини, розбиті Червоною Армією на «лінії Арпада», стали безладно відступати, партизани Іршавщини нанесли їм ряд відчутних ударів. 25 жовтня 1944 року Іршава була визволена від фашистських окупантів. До лав Червоної Армії із Іршави добровільно пішли 63 жителі. В числі перших добровольців були О. Овсак, М. Лендєл, І. Меренич, І. Попович, В. Маркович та жінки Єлизавета Возняк, Юлія Химич, Марія Фущич, Марія Ваш та інші. Вісім громадян села були бійцями Чехословацького корпусу Людвіка Свободи. Самовіддана боротьба трудящих Іршави проти фашистських загарбників високо оцінена Радянським урядом: орденами і медалями Радянського Союзу нагороджено 37 жителів села. Труднші свято бережуть пам'ять про героїв, полеглих у боях з фашистськими загарбниками.
У визволеній Іршаві зразу ж було створено Народний комітет у складі 30 чле­нів, очолений комуністом О. Матішинцем. Створюється також окружний Народним комітет у складі 42 чол. на чолі з комуністом В. І. Фущичем. Діяльну роботу по
налагодженню мирного життя розгорнула комуністична організація села, що налічувала на час визволення 35 членів партії.
Вона активно включилася в роботу по створенню органів народної влади - Народного комітету, міліції, народної дружини, народного суду, бере на облік залишине окупантами майно, організовує торгівлю тощо. За станом на 25 березня 1945 року на Іршавщині було вже 16 парторганізацій, в яких налічувалось 300 комуністів.
У листопаді 1944 року жителі Іршави одностайно висловились за возз'єднання Закарпаття 3 Радянською Україною. Делегатами села на з'їзді Народних комітетів Закарпатської України 26 листопада 1944 року в Мукачевому були комуністи В. Фущич, Ю. Бобик, М. Лендєл, О. Матішинець, В. Потушняк та інші.
Народний комітет націоналізував льняний цех, лісопилку, млин та почав роз­поділ між сільською біднотою церковної і куркульської землі.
Трудящі селища Іршави невдовзі одержали від Радянського уряду суттєву допомогу. Тільки за перше півріччя 1945 року Іршавщина одержала 26 тис. цнт хліба, 2 тис. цнт посівного матеріалу, 4 тис. цнт мінеральних добрив та різних про­мислових товарів на 7,3 млн. карбованців.
9 березня 1946 року відбулися вибори до Іршавської сільської Ради депутатів трудящих. Новообрана сільська Рада та її виконком відіграли важливу роль у організації господарського і культурного будівництва. З перших днів свого існу­вати сіммщна Рада прийняла ряд рішень, скерованих


Cучасна карта - Іршава