Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
інші), С. Лугош та ряд селян - заарештовані і відправлені в мармарош-сігетську в'язницю. Багатьох колочавців катували на місці, і тільки частині вдалося втекти з села. Місцеві власті добивалися, щоб в інтересах «громадського спокою» Мармарош-Сігетський трибунал або Волівський
окружтши суд терміново провели слідство в справі селян, заарештованих за участь у бунті в Колочаві.
У березні-квітні 1919 року, коли перемогла Радянська влада в Угорщині і на Закарпатті, Рада робітників, солдатів і селян була створена і в Колочаві. До неї обрали І. Іваниша, Я. Маркуся та інших. Після окупації села румунськими військами І. Іваниш і Я. Маркусь продовжували боротьбу за Радянську владу в Русинській Червоній гвардії.
Революційні виступи селян Колочави тривали на протязі всього 1919 року. Особливо обурювалося населення діями румунських окупантів, які пограбували в 1919-1920 pp. село на суму 41,5 тис. крон.
Боролися колочавці й проти чеських буржуазних властей, що прийшли на зміну румунським окупантам. Одним із відомих на Верховині борців проти гнобителів був житель Колочави, «добрий розбійник» Микола Шугай, який ще в 1917 році втік з армії, і, спираючись на всебічну підтримку верховинської бідноти, чинив розправи над багатіями та представниками місцевих властей. В 1920-1921 pp. Шугай вбив кількох жандармів, які намагалися його схопити.
Власті оголосили за голову Миколи Шугая велику винагороду, зображували його «злодієм» і «розбійником». Вони надіслали до Колочави близько 40 жандармів. Але населення Верховини підтримувало народного месника. Дії Шугая, який «у багатіїв відбирав, а бідним давав і ніколи нікого не вбивав, хіба що обороняючись або заради справедливої помсти», знаходили цілковите схвалення всієї бідноти. Про Шугая трудящі складали пісні, коломийки, легенди. Він залишився в нам'яті народних мас вірним захисником бідних і знедолених людей.
Виступи М. Шугая і його побратимів мали вплив на визвольну боротьбу трудящих Колочави і всього Закарпаття. Але він не розумів, що успіх боротьби забезпечується силою організованого колективу робітників і селян, а не діями невеличкого загону народних месників, що керуються своїм класовим інстинктом. Микола Шугай разом з братом Юрієм загинув від рук зрадників на горі Жалобка 10 серпня 1921 року.
Колоритна постать і легендарне життя цього народного месника талановито зображені в романі чеського письменника-комуніста Івана Ольбрахта «Микола Шугай - розбійник». Іван Ольбрахт, друг закарпатських верховинців, кілька разів прожив у селі та його околицях, збираючи народні перекази й документальні матеріали, і написав про долю колочавців ще й кілька правдивих документальних нарисів, які були опубліковані на сторінках комуністичної та іншої прогресивної преси. В одному з них Іван Ольбрахт писав: «У вузьких улоговинах, по схилах, ле лісп залишили клаптик місця для лугів, і вгорі на полонинах, живуть люди. Мешкають у хатах, подібних до хатин на курячій лапці, або, якщо вони одна біля одної, до грибів-козарів під березами. Чоловіки пахнуть вітром, а жінки - хатнім димом. Вони - пастухи і лісоруби, бо ще не досягнули стадії рільництва, а плуга в цих краях ще не винайшли...
...Врожаю з города ледве вистачало до різдва, бо мішків з кукурудзою і пшеницею ніхто під хати не привозив. У дітей пухли животи, а матері не мали в грудях - молока для новонароджених... Був голод, хоч кричи та вбивай».
Саме цей голод і безпросвітні злидні й примусили Шугая підняти зброю на панів. Доля цього героя допомогла колочавцям зрозуміти, що їх сила не в бунтаря «діточках, а в згуртованості навколо комуністів.
Вже під кінець 1921 року тут було створено комуністичну організацію, яка складалася з 20 жителів Колочави, Синевира і Волового (Міжгір'я). Комуністів
спочатку очолив Іван Ледней. З 1924 і до 1938 року секретарем організації працював Михайло Беца. Комуністи проводили серед лісорубів та бідноти масову агітацію, піднімали їх на боротьбу проти соціального й національного гноблення.
Парторганїзація мала величезний вплив на жителів села. Яскравим доказом цього е результати виборів до чехословацького парламенту в березні 1924 року. В Колочаві у виборах брало участь 933 виборці. Із них за кандидатів
Колочава
Сторінка 3 з 7
Трудящі організували революційний комітет, до якого входили ті жителі села, які на власні очі бачили революційні події Великого Жовтня в Росії. Керівником комітету було обрано Степана Лугоша, а старостою села - Василя Дербака. Революційна влада провела конфіскацію майна багатіїв і поділ його між біднотою. Проте через кілька днів нотар Цинько повернувся з каральним загоном. Сільська буржуазія жорстоко розправилася з повсталими селянами. Кілька чоловік було вбито (Д. Ледней, І. Маркусь та окружтши суд терміново провели слідство в справі селян, заарештованих за участь у бунті в Колочаві.
У березні-квітні 1919 року, коли перемогла Радянська влада в Угорщині і на Закарпатті, Рада робітників, солдатів і селян була створена і в Колочаві. До неї обрали І. Іваниша, Я. Маркуся та інших. Після окупації села румунськими військами І. Іваниш і Я. Маркусь продовжували боротьбу за Радянську владу в Русинській Червоній гвардії.
Революційні виступи селян Колочави тривали на протязі всього 1919 року. Особливо обурювалося населення діями румунських окупантів, які пограбували в 1919-1920 pp. село на суму 41,5 тис. крон.
Боролися колочавці й проти чеських буржуазних властей, що прийшли на зміну румунським окупантам. Одним із відомих на Верховині борців проти гнобителів був житель Колочави, «добрий розбійник» Микола Шугай, який ще в 1917 році втік з армії, і, спираючись на всебічну підтримку верховинської бідноти, чинив розправи над багатіями та представниками місцевих властей. В 1920-1921 pp. Шугай вбив кількох жандармів, які намагалися його схопити.
Власті оголосили за голову Миколи Шугая велику винагороду, зображували його «злодієм» і «розбійником». Вони надіслали до Колочави близько 40 жандармів. Але населення Верховини підтримувало народного месника. Дії Шугая, який «у багатіїв відбирав, а бідним давав і ніколи нікого не вбивав, хіба що обороняючись або заради справедливої помсти», знаходили цілковите схвалення всієї бідноти. Про Шугая трудящі складали пісні, коломийки, легенди. Він залишився в нам'яті народних мас вірним захисником бідних і знедолених людей.
Виступи М. Шугая і його побратимів мали вплив на визвольну боротьбу трудящих Колочави і всього Закарпаття. Але він не розумів, що успіх боротьби забезпечується силою організованого колективу робітників і селян, а не діями невеличкого загону народних месників, що керуються своїм класовим інстинктом. Микола Шугай разом з братом Юрієм загинув від рук зрадників на горі Жалобка 10 серпня 1921 року.
Колоритна постать і легендарне життя цього народного месника талановито зображені в романі чеського письменника-комуніста Івана Ольбрахта «Микола Шугай - розбійник». Іван Ольбрахт, друг закарпатських верховинців, кілька разів прожив у селі та його околицях, збираючи народні перекази й документальні матеріали, і написав про долю колочавців ще й кілька правдивих документальних нарисів, які були опубліковані на сторінках комуністичної та іншої прогресивної преси. В одному з них Іван Ольбрахт писав: «У вузьких улоговинах, по схилах, ле лісп залишили клаптик місця для лугів, і вгорі на полонинах, живуть люди. Мешкають у хатах, подібних до хатин на курячій лапці, або, якщо вони одна біля одної, до грибів-козарів під березами. Чоловіки пахнуть вітром, а жінки - хатнім димом. Вони - пастухи і лісоруби, бо ще не досягнули стадії рільництва, а плуга в цих краях ще не винайшли...
...Врожаю з города ледве вистачало до різдва, бо мішків з кукурудзою і пшеницею ніхто під хати не привозив. У дітей пухли животи, а матері не мали в грудях - молока для новонароджених... Був голод, хоч кричи та вбивай».
Саме цей голод і безпросвітні злидні й примусили Шугая підняти зброю на панів. Доля цього героя допомогла колочавцям зрозуміти, що їх сила не в бунтаря «діточках, а в згуртованості навколо комуністів.
Вже під кінець 1921 року тут було створено комуністичну організацію, яка складалася з 20 жителів Колочави, Синевира і Волового (Міжгір'я). Комуністів
спочатку очолив Іван Ледней. З 1924 і до 1938 року секретарем організації працював Михайло Беца. Комуністи проводили серед лісорубів та бідноти масову агітацію, піднімали їх на боротьбу проти соціального й національного гноблення.
Парторганїзація мала величезний вплив на жителів села. Яскравим доказом цього е результати виборів до чехословацького парламенту в березні 1924 року. В Колочаві у виборах брало участь 933 виборці. Із них за кандидатів
Дивиться також інші населені пункти району:
- Лісковець
- Торунь
- Синевирська Поляна
- Синевир
- Річка
- Репинне
- Присліп
- Новоселиця
- Нижній Студений
- Негровець
- Майдан
- Лозянський
- Келечин
- Ізки
- Голятин
- Вучкове
- Буковець
- Пилипець