Сторінка 7 з 7
Діти трудящих Колочави дістали можливість безплатно набувати освіту рідною мовою. У середній школі, 2 восьмирічних, 3 початкових і 3 консультпунктах заочної середньої школи навчаються 657 учнів. їх виховують понад 80 учителів.
До встановлення Радянської влади ніхто з жителів Колочави не мав середньої освіти. Тепер 12 чоловік здобули вищу освіту, 435 - середню, 25
чоловік навчається у вищих учбових закладах. Син колгоспника Михайла Беци Василь захистив кандидатську дисертацію і працює доцентом Ужгородського державного університету.
Крім загальноосвітніх шкіл, у Колочаві працюють ще школи й семінари мережі партійної та комсомольської освіти, які допомагають колочавцям краще зрозуміти завдання і перспективи комуністичного будівництва.
Трудящі Колочави передплачують 4300 примірників газет і журналів. Дозвілля вони проводять у 3 клубах, що мають свої стаціонарні кіноустановки, 8 бібліотеках, на колгоспному стадіоні, 3 спортивних майданчиках.
Нещодавно в село завітав гість із братньої Чехословаччини, молодий дослідник творчості Івана Ольбрахта. Опинившись у Колочаві, приїжджий науковець став розгублено озиратись, адже навколо нічого схожого на знайомі з Ольбрахтових творів картини не було. Зникли хатки під чорними від диму солом'яними стріхами. На пустирях виросли сади. Замість корчми перед очима рясніли вивіски: «Школа», «Дитячий садок», «Лікарня», «Аптека», «Клуб»... Назустріч йшли веселі, радісні, модно одягнені люди. Спробуй-но знайти у них щось спільне з нещасними, затурканими героями Ольбрахта!
А їх нащадки дійсно проживають у селі. Дружина Миколи Шугая - Ержіка -
старенька вже, але напрочуд рухлива бабуся одержує державну пенсію. Дочка Ганна, що народилась через місяць після загибелі батька, працює в колгоспі. Разом зі своїм чоловіком Василем Штаєром вона доглядає молодий артільний сад. Щасливими виростають онуки Миколи Шугая - діти Ганни й Василя Штаєрів. Старша, Ганнуся, вже здобула середню освіту. Василина, Христина і Оля - навчаються в школі. А найменший Василько, немов чарівну казку, слухає розповіді старших про свого легендарного діда.
Такі чудові зміни стались і з нащадками Ганни Буркало, що оббивала до самої fiy смерті панські пороги, добиваючись пенсії. Один з її родичів Ю. Д. Буркало працює головним бухгалтером колгоспу. Його батьки ще трудяться в колгоспі. Старший брат Василь закінчив Ужгородський університет, працює директором ліколл. Молодший - Петро був сільським кіномеханіком, а тепер служить у Радянській Армії.
Рідні брати Ганни Буркало - Микола і Михайло - пенсіонери. Мешкають вони у нових добротних хатах. У Миколи дев'ятеро синів і дочок, і всі вони ліпники Радянській владі стали хазяями своєї долі. У Михайла - теж діти, якими лишається село: Василь працює інженером у Мукачевому, Іван - у Красноярському краї лісорубом, Михайло в Хабаровському - будівельником, дочка Ганна живе з чоловіком під Харковом, син Еміль - лейтенант Радянської Армії, у військовому училищі навчається наймолодший син Антон. З батьками залишились дочки Олена І Марій, які працюють у колгоспі.
Щаслива доля в нащадків Ольбрахтових героїв. Це щастя дала їм Радянська илада. що принесла заможне й культурне життя для всієї верховинської бідноти.
Дивиться також інші населені пункти району: