Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
І все ж голодуючі робітники і селяни палко відгукнулися на заклик
Комуністичної партії Чехословаччини допомогти республіканській Іспанії. У фонд допомоги іспанському народу, який мужньо боровся проти фашистських орд, внесли свою лепту й селяни Пилипця, здаючи зерно, гроші тощо.
Від недоїдання та злиденного життя серед населення поширювалися різні хвороби. Надзвичайно високою була смертність, особливо серед дітей, які здебільшого помирали, не доживаючи дворічного віку. За перебування в лікарні потрібно було платити 25 крон на добу. А таку суму робітник не завжди міг заробити й за тиждень. До лікаря доводилось їздити за 60-70 кілометрів.
Панували в Пилипці темрява й безкультур'я. Тільки у другій половині XIX століття (приблизно - в 1875 році) в селі було відкрито народну початкову школу, в якій навчання вів піп. Цю школу відвідувала лише незначна частина дітей. Мало що змінилось і в 1920-1930 pp. Вчитель Андрій Кундря про пшшпчанську школу тих часів розповідав так: «У нашому селі шкільного приміщення не було. Була хижа, яку село орендувало в одного селянина під „школу". В сусідній кімнаті господиня варила їсти для своєї сім'ї, і діти, сидячи за примітивними партами, не стільки прислухалися до уроку, як до знайомого запаху токану. Що то за умови були для навчання, коли в цьому „класі" сиділи вісім груп, на які був лише один учитель». В той же час в центрі Пилипця знаходились аж сім корчм, церква, жандармська казарма, збудовані на народні кошти.
Та найчорніші дні в історії села почалися наприкінці 30-х років. 15 березня 1939 року угорські хортистські війська захопили Закарпаття. Окупанти появилися і в Пилипці. Вони видавали накази, в яких загрожували розстрілами «за найменшу непокору», багатьох селян заарештовували, кидали до в'язниць, висилали в т. зв. трудові табори. Однак ніякі репресії, ніякий економічний і політичний гніт не змогли зламати волю селян до боротьби з окупантами. Трудящими керували комуніcти-підпільники, які поширювали антифашистську літературу (листівки, газети) й роз'яснювали політику партії.
Після визволення західноукраїнських земель почастішали втечі верховинців до СРСР. В Країну Рад у 1939-1940 pp. нелегально емігрувало 8 жителів Пилипця.
Крім того, 7 чол., що були мобілізовані в угорську армію, після нападу фашистів на СHСР здалися в полон радянським військам. Згодом вони стали солдатами Чехословацького корпусу, в рядах якого вели боротьбу проти фашизму на фронтах еликої Вітчизняної війни.
З наближенням героїчної Червоної Армії до Карпат на Верховині значно посилюються партизанська боротьба. В районі Пилипця в середині 1944 року діяло партизанське з'єднання під командуванням Д. Усти та І. Прищепи, якому жителі села надавали всебічну допомогу.
11 жовтня 1944 року воїни 159 стрілецького полку 351 дивізії 18 армії 4-го Українського фронту визволили від фашистів Пилипець. Жителі села радісно вітали червоноармійців, зустрічаючи їх з хлібом і сіллю. 18 юнаків добровільно вступили в ряди Червоної Армії й брали участь у боях за територію Угорщини й Чехословаччини. Один з них В. Кривка за проявлену хоробрість при форсуванні Одера був нагороджений орденом Слави III ступеня. Але трапилося так, що з-за важкого поранення орден йому своєчасно не вручили. Тільки через 19 років нагорода знайшла хороброго солдата. О. Безега нагороджений орденом Червоної Зірки. Решта добровольців відзначені медалями.
Після визволення закарпатці вперше за свою історію одержали можливість вільно й самостійно вирішувати питання про своє майбутнє і дальший політичний, економічний і національний розвиток. Трудящі починають створювати свої органи влади. 18 листопада Народний комітет був обраний і в Пилипці. Першим його головою став комуніст Ф. Ф. Бушко. Представником трудящих Пилипця на Першому з'їзді Народних комітетів був комуніст І. П. Бобинець. Від імені пилипчан він голосував за Маніфест, в якому проголошувалося возз'єднання Закарпатської України з великою матір'ю - Радянською Україною.
Наприкінці 1944 року в Пилипці була створена народна дружина, до якої ввійшло 18 кращих представників селян. Дружинники добровільно, без відриву від основної роботи, зі зброєю в руках захищали інтереси трудящих від класових ворогів.
В лютому 1945 року в селі створено партійну організацію, яка очолила пориткбу трудящих села за перебудову життя на нових засадах. До її складу
Пилипець
Сторінка 3 з 6
крон. В цьому році і за 100 крон не купиш. В селі голод. Люди пухнуть і мовчки помирають. Ніде не можна дістати допомоги, про нас ніхто не дбає. Нарікають нужденні на уряд. Близько 90 процентів дорослого населення порозходилось із села на жнива до багачів за 80-100 верст. Щодня в селі бачимо екзекуторів, що роблять оцінку хиж, землиці за борги... Всюди шириться тиф та голод. Чого людям бракує? Землі, праці, праці, праці!».І все ж голодуючі робітники і селяни палко відгукнулися на заклик
Від недоїдання та злиденного життя серед населення поширювалися різні хвороби. Надзвичайно високою була смертність, особливо серед дітей, які здебільшого помирали, не доживаючи дворічного віку. За перебування в лікарні потрібно було платити 25 крон на добу. А таку суму робітник не завжди міг заробити й за тиждень. До лікаря доводилось їздити за 60-70 кілометрів.
Панували в Пилипці темрява й безкультур'я. Тільки у другій половині XIX століття (приблизно - в 1875 році) в селі було відкрито народну початкову школу, в якій навчання вів піп. Цю школу відвідувала лише незначна частина дітей. Мало що змінилось і в 1920-1930 pp. Вчитель Андрій Кундря про пшшпчанську школу тих часів розповідав так: «У нашому селі шкільного приміщення не було. Була хижа, яку село орендувало в одного селянина під „школу". В сусідній кімнаті господиня варила їсти для своєї сім'ї, і діти, сидячи за примітивними партами, не стільки прислухалися до уроку, як до знайомого запаху токану. Що то за умови були для навчання, коли в цьому „класі" сиділи вісім груп, на які був лише один учитель». В той же час в центрі Пилипця знаходились аж сім корчм, церква, жандармська казарма, збудовані на народні кошти.
Та найчорніші дні в історії села почалися наприкінці 30-х років. 15 березня 1939 року угорські хортистські війська захопили Закарпаття. Окупанти появилися і в Пилипці. Вони видавали накази, в яких загрожували розстрілами «за найменшу непокору», багатьох селян заарештовували, кидали до в'язниць, висилали в т. зв. трудові табори. Однак ніякі репресії, ніякий економічний і політичний гніт не змогли зламати волю селян до боротьби з окупантами. Трудящими керували комуніcти-підпільники, які поширювали антифашистську літературу (листівки, газети) й роз'яснювали політику партії.
Після визволення західноукраїнських земель почастішали втечі верховинців до СРСР. В Країну Рад у 1939-1940 pp. нелегально емігрувало 8 жителів Пилипця.
Крім того, 7 чол., що були мобілізовані в угорську армію, після нападу фашистів на СHСР здалися в полон радянським військам. Згодом вони стали солдатами Чехословацького корпусу, в рядах якого вели боротьбу проти фашизму на фронтах еликої Вітчизняної війни.
З наближенням героїчної Червоної Армії до Карпат на Верховині значно посилюються партизанська боротьба. В районі Пилипця в середині 1944 року діяло партизанське з'єднання під командуванням Д. Усти та І. Прищепи, якому жителі села надавали всебічну допомогу.
11 жовтня 1944 року воїни 159 стрілецького полку 351 дивізії 18 армії 4-го Українського фронту визволили від фашистів Пилипець. Жителі села радісно вітали червоноармійців, зустрічаючи їх з хлібом і сіллю. 18 юнаків добровільно вступили в ряди Червоної Армії й брали участь у боях за територію Угорщини й Чехословаччини. Один з них В. Кривка за проявлену хоробрість при форсуванні Одера був нагороджений орденом Слави III ступеня. Але трапилося так, що з-за важкого поранення орден йому своєчасно не вручили. Тільки через 19 років нагорода знайшла хороброго солдата. О. Безега нагороджений орденом Червоної Зірки. Решта добровольців відзначені медалями.
Після визволення закарпатці вперше за свою історію одержали можливість вільно й самостійно вирішувати питання про своє майбутнє і дальший політичний, економічний і національний розвиток. Трудящі починають створювати свої органи влади. 18 листопада Народний комітет був обраний і в Пилипці. Першим його головою став комуніст Ф. Ф. Бушко. Представником трудящих Пилипця на Першому з'їзді Народних комітетів був комуніст І. П. Бобинець. Від імені пилипчан він голосував за Маніфест, в якому проголошувалося возз'єднання Закарпатської України з великою матір'ю - Радянською Україною.
Наприкінці 1944 року в Пилипці була створена народна дружина, до якої ввійшло 18 кращих представників селян. Дружинники добровільно, без відриву від основної роботи, зі зброєю в руках захищали інтереси трудящих від класових ворогів.
В лютому 1945 року в селі створено партійну організацію, яка очолила пориткбу трудящих села за перебудову життя на нових засадах. До її складу
Дивиться також інші населені пункти району:
- Лісковець
- Торунь
- Синевирська Поляна
- Синевир
- Річка
- Репинне
- Присліп
- Новоселиця
- Нижній Студений
- Негровець
- Майдан
- Лозянський
- Келечин
- Ізки
- Голятин
- Вучкове
- Буковець