Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
виконуючи Постанову з'їзду Народних комітетів про землю, Пилипецький Народний комітет розподілив між безземельними і малоземельними
селянами та родинами добровольців 135 га орної землі. Розпочалася боротьба з неписьменністю. В селі було відкрито семирічну школу, в присілку Потоці - початкову. Одним з перших учителів тут був Ю. Ф. Лозан - єдиний житель села, що зумів здобути середню освіту до встановлення народної влади.
Вчителі організували навчання дорослого населення, щоб ліквідувати важку спадщину минулого - неписьменність. Почали працювати клуб та бібліотека.
В 1946 році у Пилипці створюється земельна громада. Вона впорядкувала землекористування, організувала супряги і допомогу господарствам, що не мали тягла, запроваджувала агротехнічні заходи, готувала посівне насіння для селянських господарств.
На допомогу трудящим села прийшла Радянська влада. Селяни Пилипця одержали для посіву 85 цнт вівса, 60 цнт ячменю, 90 цнт картоплі.
Проведення еоціально-економічннх і важливих господарських заходів на селі здійснювалося в умовах гострої класової боротьби. Під час проведення землевпорядкування пилипецькі куркулі намагалися дати неправильні відомості про свої наділи й затаяти частину їх. Земельною громадою села було виявлено 200 га такої землі.
Однак землевпорядкування не могло вирішити питання дальшого розвитку сільськогосподарського виробництва. 115 селянських господарств Пилипця не мали тяглової сили. Не вистачало добрив, обробіток землі проводився старими, віджили ми методами, селянські господарства збирали дуже низькі врожаї. У 1947 році врожай картоплі не перевищував 45 цнт з гектара.
Єдиним виходом з такого становища було запровадження колективного господарювання на соціалістичній основі із застосуванням нової техніки та високої культури землеробства. Комуністи села, згуртувавши навколо себе широкий безпартійний актив, роз'яснювали трудящим переваги колективного господарства, викривали ворожу агітацію сільських куркулів.
1 листопада 1948 року в Пилипці відбулися загальні збори селян. З доповіддю на них виступив працівник Міжгірського райкому партії, уродженець села Розтоки Ю. В. Ільницький (нині перший секретар Закарпатського обкому КП України, депутат Верховної Ради CPСP), який на конкретних фактах розповів про успіхи раніше створеного колгоспу в Розтоці. Селяни одностайно вирішили створити сільськогосподарську артіль і в Пилипці. Тут же було прийнято Статут артілі, обрано правління та ревізійну комісію. Першими членами колгоспу стали сільські комуністи. До кінця 1948 року в колгоспі об'єдналося 43 господарства, а в наступному році село завершило суцільну колективізацію.
17 вересня 1950 року Пилипецька артіль об'єдналася з колгоспами сіл Розтоки і Подобівця. Укрупнений колгосп був названий ім'ям В. І. Леніна. За новим господарством було закріплено 3887 га землі, в т. ч. 1272 га орної, 674 та сінокосіn, 361 га пасовищ, 947 га лісів. Колгосп мав 230 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 29 корів, а також 570 овець. З укрупненням колгоспів скоротився адміністративно- управлінський апарат. Одночасно найважливіші ділянки колгоспного виробництва було зміцнено за рахунок досвідчених кадрів. За рекомендацією райкому партії в лютому 1951 року колгоспники обрали головою артілі колишнього завідуючого районним земельним відділом Ю. Ф. Штелю, комуніста, вмілого господаря, невтомного пропагандиста нового в сільськогосподарському виробництві.
Партійна організація та правління колгоспу спрямували всю роботу на організаційно-господарське зміцнення артілі, перетворення її в багатогалузеве, високоприбуткове господарство. Велику роль у цьому відіграла матеріальна допомога Радянської держави і пільги, які були надані колгоспам області по держпоставках.
Велике значення для розвитку сільського господарства мав вересневий Пленум ЦК КПРС 1953 року. На основі його рішень колгоспники визначили провідною галуззю свого громадського господарства тваринництво. Для цього шляхом зміни структури посівних площ була створена міцна кормова база. Площа посівів багаторічних трав з 1953 по 1965 рік у колгоспі збільшилася в 4,2 раза, а однорічних - у 2 рази.
У 1965-1967 pp. в артілі розкорчовано 30 га чагарників, очищено 50 га луків, посіяно 60 і удобрено мінеральними добривами 450 га багаторічних трав. Крім того, на пустирях колгосп посіяв 142 га суміші багаторічних трав.
Внаслідок проведених заходів збільшилося поголів'я худоби і підвищилася її продуктивність. Головну увагу колгосп звернув на розвиток молочно-товарної ферми. На початок 1968 року поголів'я великої рогатої худоби складало 1048 голів, в т. ч. 329 корів. Кількість корів з 1950 до 1968 року збільшилася майже в 12 разів. За ці роки поліпшилася структура стада, стало більше молочних тварин, в 1,7 раза
Пилипець
Сторінка 4 з 6
входили старі комуністи І. Бобинець, Ф. Бушко, І. Бушко, І. Іванюк, Ю. Ірчак та ряд нових членів, що вступили в партію після визволення. Секретарем організації був обраний О. Пижик.виконуючи Постанову з'їзду Народних комітетів про землю, Пилипецький Народний комітет розподілив між безземельними і малоземельними
Вчителі організували навчання дорослого населення, щоб ліквідувати важку спадщину минулого - неписьменність. Почали працювати клуб та бібліотека.
В 1946 році у Пилипці створюється земельна громада. Вона впорядкувала землекористування, організувала супряги і допомогу господарствам, що не мали тягла, запроваджувала агротехнічні заходи, готувала посівне насіння для селянських господарств.
На допомогу трудящим села прийшла Радянська влада. Селяни Пилипця одержали для посіву 85 цнт вівса, 60 цнт ячменю, 90 цнт картоплі.
Проведення еоціально-економічннх і важливих господарських заходів на селі здійснювалося в умовах гострої класової боротьби. Під час проведення землевпорядкування пилипецькі куркулі намагалися дати неправильні відомості про свої наділи й затаяти частину їх. Земельною громадою села було виявлено 200 га такої землі.
Однак землевпорядкування не могло вирішити питання дальшого розвитку сільськогосподарського виробництва. 115 селянських господарств Пилипця не мали тяглової сили. Не вистачало добрив, обробіток землі проводився старими, віджили ми методами, селянські господарства збирали дуже низькі врожаї. У 1947 році врожай картоплі не перевищував 45 цнт з гектара.
Єдиним виходом з такого становища було запровадження колективного господарювання на соціалістичній основі із застосуванням нової техніки та високої культури землеробства. Комуністи села, згуртувавши навколо себе широкий безпартійний актив, роз'яснювали трудящим переваги колективного господарства, викривали ворожу агітацію сільських куркулів.
1 листопада 1948 року в Пилипці відбулися загальні збори селян. З доповіддю на них виступив працівник Міжгірського райкому партії, уродженець села Розтоки Ю. В. Ільницький (нині перший секретар Закарпатського обкому КП України, депутат Верховної Ради CPСP), який на конкретних фактах розповів про успіхи раніше створеного колгоспу в Розтоці. Селяни одностайно вирішили створити сільськогосподарську артіль і в Пилипці. Тут же було прийнято Статут артілі, обрано правління та ревізійну комісію. Першими членами колгоспу стали сільські комуністи. До кінця 1948 року в колгоспі об'єдналося 43 господарства, а в наступному році село завершило суцільну колективізацію.
17 вересня 1950 року Пилипецька артіль об'єдналася з колгоспами сіл Розтоки і Подобівця. Укрупнений колгосп був названий ім'ям В. І. Леніна. За новим господарством було закріплено 3887 га землі, в т. ч. 1272 га орної, 674 та сінокосіn, 361 га пасовищ, 947 га лісів. Колгосп мав 230 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 29 корів, а також 570 овець. З укрупненням колгоспів скоротився адміністративно- управлінський апарат. Одночасно найважливіші ділянки колгоспного виробництва було зміцнено за рахунок досвідчених кадрів. За рекомендацією райкому партії в лютому 1951 року колгоспники обрали головою артілі колишнього завідуючого районним земельним відділом Ю. Ф. Штелю, комуніста, вмілого господаря, невтомного пропагандиста нового в сільськогосподарському виробництві.
Партійна організація та правління колгоспу спрямували всю роботу на організаційно-господарське зміцнення артілі, перетворення її в багатогалузеве, високоприбуткове господарство. Велику роль у цьому відіграла матеріальна допомога Радянської держави і пільги, які були надані колгоспам області по держпоставках.
Велике значення для розвитку сільського господарства мав вересневий Пленум ЦК КПРС 1953 року. На основі його рішень колгоспники визначили провідною галуззю свого громадського господарства тваринництво. Для цього шляхом зміни структури посівних площ була створена міцна кормова база. Площа посівів багаторічних трав з 1953 по 1965 рік у колгоспі збільшилася в 4,2 раза, а однорічних - у 2 рази.
У 1965-1967 pp. в артілі розкорчовано 30 га чагарників, очищено 50 га луків, посіяно 60 і удобрено мінеральними добривами 450 га багаторічних трав. Крім того, на пустирях колгосп посіяв 142 га суміші багаторічних трав.
Внаслідок проведених заходів збільшилося поголів'я худоби і підвищилася її продуктивність. Головну увагу колгосп звернув на розвиток молочно-товарної ферми. На початок 1968 року поголів'я великої рогатої худоби складало 1048 голів, в т. ч. 329 корів. Кількість корів з 1950 до 1968 року збільшилася майже в 12 разів. За ці роки поліпшилася структура стада, стало більше молочних тварин, в 1,7 раза
Дивиться також інші населені пункти району:
- Лісковець
- Торунь
- Синевирська Поляна
- Синевир
- Річка
- Репинне
- Присліп
- Новоселиця
- Нижній Студений
- Негровець
- Майдан
- Лозянський
- Келечин
- Ізки
- Голятин
- Вучкове
- Буковець