Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дубринич

Сторінка 4 з 6
тільки в урочищі Лютянка було зрубано 237 га молодого лісу завтовшки 10-15 сантиметрів. Лісорубам доводи­лось працювати по 12-14 годин.
Хортисти зганяли з земель селян, проводили реквізиції худоби, сіна,
«лишків» сільськогосподарських продуктів. У Андрія Герзанича, який мав 5 дітей, забрали єдину корову. В 1941 році хлібний пайок було зменшено до 160 грамів в день на людину - найнижча норма в Європі. Однак і на картки лісоруби не завжди могли купити хліб. Трудящі села не мирились з фашистською окупацією і підні­мались на боротьбу проти гнобителів.
Найбільш поширеною формою протесту проти фашистського режиму була втеча закарпатців до Радянського Союзу. Так, в 1939-1940 pp. із Дубрииича пе­рейшло 9 чоловік - М. Цифра, І. І. Масляник, І. М. Масляник, П. Соляник, М. Чернега, П. Гулай, І. Пекар, А. Петішко, В. Гогна. Пізніше вони вступили до лав Чехословацького корпусу і брали активну участь у боях за визволення України, Закарпаття, Чехословаччини від фашистських окупантів.
Комуністична організація, яку очолював П. П. Ходанич, пішла в підпілля. Вже в кінці 1941 року жандармерія повідомляла про «систематичне пошкодження» телефонної лінії в районі Перечина, Дубрииича та Великого Березного, за що 11 чо­ловік було покарано. Мешканці села Василь Пастеляк, Петро Ходанич, Михайло Сливка, Микола Соляник та Юрій Вогар проводили антифашистську агітацію серед населення, брали активну участь в підпільному русі. Фашисти жорстоко розпра­вились з тими, кого підозрівали у зв'язках з комуністичним підпіллям. 31 липня 1942 року в Ужгороді вони стратили комуніста-підпільника Рудольфа Вінера.
Широкого розмаху набрав партизанський рух у 1944 році. Петро Ходанич, Василь Цубина, Станко Щерба, Василь Кирлик та інші були зв'язківцями парти­занського з'єднання О. В. Тканка. Пішов у загін Микола Логойда.
28 жовтня 1944 року війська 4-го Українського фронту визволили Дубринич від фашистських загарбників.
На початку листопада 1944 року в Дубриничі був створений Народний комітет, головою якого обрано П. П. Ходанича. Першим заходом Народного комітету була організація допомоги радянським військам та сім'ям добровольців. З перших днів між селянами-бідняками було розподілено 48 га землі.
Відразу народна влада відкрила в селі семирічну школу, сільський клуб, біб­ліотеку. Командування 4-го Українського фронту відкрило в Дубриничі медичний пункт, передало населенню безкоштовно ліки, дезинфекційні засоби та інше.
Незабаром після визволення добровільно пішли на фронт 32 чоловіки: Ю. С. Герич, Й. М. Цифра, В. Ю. Пастеляк та ін. 17 жителів Дубринича воювали у складі Чехословацького корпусу генерала Л. Свободи.
Відновили діяльність первинна партійна і комсомольська організації. Разом з Народним комітетом вони очолили рух односельчан за возз'єднання Закарпаття Радянською Україною.
18 листопада 1944 року сільські збори прийняли резолюцію, в якій дубриничани просили возз'єднати Закарпаття з Радянською Україною. В ній підкреслю­валось: «Тільки в рамках Радянської України ми уявляємо собі наше майбутнє і краще життя для нас і наших дітей». Делегатами на Перший з'їзд Народних комітеті в Закарпатської України від Дубринича були обрані В. В. Мацо, І. Ю. Мацо, Ю. М. Томаш, М. М. Сливка, Ю. П. Сакулич, Ю. М. Огар.
Комуністи повели агітацію за організацію супряги для надання допомоги селянам-біднякам, які не мали робочої худоби. Із 338 дворів у селі тяглову силу мали тільки 64 двори. В 1947 році створена ініціативна група по організації колгоспу.
Через кілька місяців після визволення у Дубриничі відкрито відділення зв'язку. Розпочало роботу Дубриницьке лісництво Великоберезнянського лісгоспу, а в 1946 році було створено Дубриницький ліспромгосп. Починати роботу довелося в дуже важких умовах: не було знарядь праці, одягу, взуття. Однак на допомогу лісозаготівельникам відразу прийшли трудящі Радянського Союзу. В лютому 1946 року ліспромгосп одержав 2 автомашини, багато одягу, взуття і харчових продуктів. А через рік трудящі міста Горького надіслали сюди 5 лісовозів, з Прибалтики на­дійшло 2 паровози та 6 платформ.
У квітні 1948 року в Дубриничі створено сільськогосподарську артіль ім. В. і. Леніна - перший колгосп у Перечинському окрузі.
Спочатку в артіль об'єдналися 24 бідняцькі господарства. Першими вступили до колгоспу М. Сливка, Ю. Сакулич, С. Щерба, М. Данилич, В. Пастеляк. Головою колгоспу обрали Станка Щербу. За господарством було закріплено 157 га землі, у т. ч. 107 га орної. Хоча вже прийшла пора сівби, розпочати оранку колгосп не міг - не було тягла, насіння, необхідного реманенту. Куркулі села розгорнули шалену агітацію за розвал колгоспу, підпалили хату активіста Ю. М. Іваника, почали захоплювати колгоспну землю.


Cучасна карта - Дубринич