Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дубринич

Постало питання - бути чи не бути першому колгоспу округу?

Допомогу селу подали Перечинський ліспромгосп, лісництво та багато інших оріапізацій округу. На час польових робіт щойно створеному колгоспу вони виді­лили 12 коней, а Ужгородська МТС надіслала трактор. Пункт «Заготзерно» виділив 1 тонну пшениці, 1 тонну кукурудзи, 3 тонни вівса та 90 тис. крб. грошової допо­моги для придбання сільськогосподарського інвентаря і худоби.
За перший рік господарювання колгосп придбав 7 коней, 2 корови, 2 свино­матки. 24 вівці. Колгоспникам - учорашнім біднякам - було видано на трудо­день по 5,4 кг зерна, 8 кг картоплі, 5 кг сіна тощо.
Виробничі успіхи артілі та роз'яснювальна робота комуністів сприяли дальшому залученню селян-одноосібників до колгоспу. На кінець 1949 року артіль обслуговувала 120 дворів.
Зростав і Дубриницький ліспромгосп. Якщо в період його створення основними інструментами лісорубів були сокира і пила, то через 10 років то їх послуг з'явилпси бензопили, електропили, лебід­ки, трактори, парові крани. Вперше на Україні тут запроваджено повітряно-трелювальні установки Змінилося і ставлення до праці. Серед лісо­рубів поширився стахановський рух. Бригада трелювальників Андрія Новака щодня виконувала по півтори норми. Добре працювали бригади вантаж­ників, очолювані комуністом Людвіком Сантманом та комсомольцеві Йосипом Новаком.
Колектив ліспромгоспу з кожним роком добивався нових виробничих успіхів. Дубриницькі лісо­руби тричі виходили переможцями у всесоюзному соціалістичному змаганні колективів Міністерства лісової, целюлозпо-паперової та деревообробної промисловості СРСР. У квітні 1955 року вони дост­роково виконали 5-річний план розвитку народного господарства і дали державі 38,2 тис. куб. м над­планової деревини та 449,6 тис. крб. економії від зниження собівартості продукції
Колектив майсторської дільниці Бистрицького лісопункту, який очолював Ф. Баранчик, у 1954 році одержав перехідний Червоний прапор ВЦРПС і Міністерства лісової, целюлозно-паперової та дерево­обробної промисловості СРСР за першість у всесоюз­ному змаганні, три рази одержував грошові премії.
Підготовка постійних висококваліфікованих механізаторських кадрів, запро­вадження техніки і передових методів організації праці дали можливість значне! підвищити продуктивність праці і знизити собівартість продукції.
Партійна і профспілкова організації підприємства приділяли належну увагу передачі досвіду передовиків усім робітникам. В ліспромгоспі було запроваджено 2 системи повітряно-канатної дороги, зокрема дорога системи ВІ та повітряно-канатна дорога ПТУ, запозичена з Апшеронського ліспромгоспу Краснодарського краю, застосована на Бистрицькому лісопункті. Передові механізатори М. Буковчаник та М. Ковач допомогли грузинським лісорубам освоїти повітряно-трелювальну установку.
В 1960 році на базі Великоберезнянського лісгоспу та Дубриницького ліспром­госпу створено єдине комплексне господарство - Дубриницький лісокомбінат.
Значно краще пішли справи й у колгоспників. Поступово визначився головний напрям колгоспного виробницва - тваринництво. Артіль придбала 75 коней, 100 го­лів великої рогатої худоби, 100 овець. Після об'єднання з сусіднім колгоспом ім. Горького (1950 р.) господарство міцно стало на ноги. Тут почали збирати сталі врожаї - по 30 цнт пшениці з га, 100 цнт картоплі. Для заохочення колгоспників були введені додаткова оплата та помісячне авансування. Вже у 1956 році при­бутки колгоспу ім. Леніна становили понад 2 млн. крб. Вартість трудодня зросла до 9 карбованців.
В 1958 році артіль мала свою електростанцію, необхідні виробничі і складські приміщення. Більшість тваринницьких приміщень забезпечено механізованим водопостачанням, В господарстві налічувалось 6 тракторів, 5 автомобілів, 2 тракторні
Плуги, 2 зернові молотарки, 2 віялки-сортувалки, квадратно-гніздова сівалка, силосозбиральний комбайн, 3 стаціонарні двигуни тощо. З'явилися і меха­нізаторські кадри - 9 трактористів, 10 шоферів, 3 машиністи.
Уряд високо оцінив самовіддану працю колгоспників Дубринича. Орденом Леніна нагороджено колишнього голову колгоспу І. І. Бамбушкара, ланкову Ю. О. Вогар; орденом Трудового Черворого Прапора - ланкову Г. Ю. Іваник, зоотехніка Т. Д. Пидиборенка, свинарок В. І. Пекар, В. О. Цубину, заступника голови колгоспу В. М. Петришко; орденом «Знак Пошани» - свинарку Г. П. Глуханич, бригадира В С. Цьому, водія П. В. Головея.
В 1960 році колгосп був об'єднаний з одним найміцніших господарств у районі і області - з колгоспом ім. 31-ї річниці Жовтня. З цього часу в Дубриничі знаходиться рільнича бригада укруп­неного колгоспу.
Успішно справилися трудящі Дубринича з ви­конанням семирічного плану. З часу об'єднання лісової о господарства з лісовою промисловістю стан


Cучасна карта - Дубринич