Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Допомогу селу подали Перечинський ліспромгосп, лісництво та багато інших оріапізацій округу. На час польових робіт щойно створеному колгоспу вони виділили 12 коней, а Ужгородська МТС надіслала трактор. Пункт «Заготзерно» виділив 1 тонну пшениці, 1 тонну кукурудзи, 3 тонни вівса та 90 тис. крб. грошової допомоги для придбання сільськогосподарського інвентаря і худоби.
За перший рік господарювання колгосп придбав 7 коней, 2 корови, 2 свиноматки. 24 вівці. Колгоспникам - учорашнім біднякам - було видано на трудодень по 5,4 кг зерна, 8 кг картоплі, 5 кг сіна тощо.
Виробничі успіхи артілі та роз'яснювальна робота комуністів сприяли дальшому залученню селян-одноосібників до колгоспу. На кінець 1949 року артіль обслуговувала 120 дворів.
Зростав і Дубриницький ліспромгосп. Якщо в період його створення основними інструментами лісорубів були сокира і пила, то через 10 років то їх послуг з'явилпси бензопили, електропили, лебідки, трактори, парові крани. Вперше на Україні тут запроваджено повітряно-трелювальні установки Змінилося і ставлення до праці. Серед лісорубів поширився стахановський рух. Бригада трелювальників Андрія Новака щодня виконувала по півтори норми. Добре працювали бригади вантажників, очолювані комуністом Людвіком Сантманом та комсомольцеві Йосипом Новаком.
Колектив ліспромгоспу з кожним роком добивався нових виробничих успіхів. Дубриницькі лісоруби тричі виходили переможцями у всесоюзному соціалістичному змаганні колективів Міністерства лісової, целюлозпо-паперової та деревообробної промисловості СРСР. У квітні 1955 року вони достроково виконали 5-річний план розвитку народного господарства і дали державі 38,2 тис. куб. м надпланової деревини та 449,6 тис. крб. економії від зниження собівартості продукції
Колектив майсторської дільниці Бистрицького лісопункту, який очолював Ф. Баранчик, у 1954 році одержав перехідний Червоний прапор ВЦРПС і Міністерства лісової, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості СРСР за першість у всесоюзному змаганні, три рази одержував грошові премії.
Підготовка постійних висококваліфікованих механізаторських кадрів, запровадження техніки і передових методів організації праці дали можливість значне! підвищити продуктивність праці і знизити собівартість продукції.
Партійна і профспілкова організації підприємства приділяли належну увагу передачі досвіду передовиків усім робітникам. В ліспромгоспі було запроваджено 2 системи повітряно-канатної дороги, зокрема дорога системи ВІ та повітряно-канатна дорога ПТУ, запозичена з Апшеронського ліспромгоспу Краснодарського краю, застосована на Бистрицькому лісопункті. Передові механізатори М. Буковчаник та М. Ковач допомогли грузинським лісорубам освоїти повітряно-трелювальну установку.
В 1960 році на базі Великоберезнянського лісгоспу та Дубриницького ліспромгоспу створено єдине комплексне господарство - Дубриницький лісокомбінат.
Значно краще пішли справи й у колгоспників. Поступово визначився головний напрям колгоспного виробницва - тваринництво. Артіль придбала 75 коней, 100 голів великої рогатої худоби, 100 овець. Після об'єднання з сусіднім колгоспом ім. Горького (1950 р.) господарство міцно стало на ноги. Тут почали збирати сталі врожаї - по 30 цнт пшениці з га, 100 цнт картоплі. Для заохочення колгоспників були введені додаткова оплата та помісячне авансування. Вже у 1956 році прибутки колгоспу ім. Леніна становили понад 2 млн. крб. Вартість трудодня зросла до 9 карбованців.
В 1958 році артіль мала свою електростанцію, необхідні виробничі і складські приміщення. Більшість тваринницьких приміщень забезпечено механізованим водопостачанням, В господарстві налічувалось 6 тракторів, 5 автомобілів, 2 тракторні
Плуги, 2 зернові молотарки, 2 віялки-сортувалки, квадратно-гніздова сівалка, силосозбиральний комбайн, 3 стаціонарні двигуни тощо. З'явилися і механізаторські кадри - 9 трактористів, 10 шоферів, 3 машиністи.
Уряд високо оцінив самовіддану працю колгоспників Дубринича. Орденом Леніна нагороджено колишнього голову колгоспу І. І. Бамбушкара, ланкову Ю. О. Вогар; орденом Трудового Черворого Прапора - ланкову Г. Ю. Іваник, зоотехніка Т. Д. Пидиборенка, свинарок В. І. Пекар, В. О. Цубину, заступника голови колгоспу В. М. Петришко; орденом «Знак Пошани» - свинарку Г. П. Глуханич, бригадира В С. Цьому, водія П. В. Головея.
В 1960 році колгосп був об'єднаний з одним найміцніших господарств у районі і області - з колгоспом ім. 31-ї річниці Жовтня. З цього часу в Дубриничі знаходиться рільнича бригада укрупненого колгоспу.
Успішно справилися трудящі Дубринича з виконанням семирічного плану. З часу об'єднання лісової о господарства з лісовою промисловістю стан
Дубринич
Сторінка 5 з 6
Постало питання - бути чи не бути першому колгоспу округу? Допомогу селу подали Перечинський ліспромгосп, лісництво та багато інших оріапізацій округу. На час польових робіт щойно створеному колгоспу вони виділили 12 коней, а Ужгородська МТС надіслала трактор. Пункт «Заготзерно» виділив 1 тонну пшениці, 1 тонну кукурудзи, 3 тонни вівса та 90 тис. крб. грошової допомоги для придбання сільськогосподарського інвентаря і худоби.
За перший рік господарювання колгосп придбав 7 коней, 2 корови, 2 свиноматки. 24 вівці. Колгоспникам - учорашнім біднякам - було видано на трудодень по 5,4 кг зерна, 8 кг картоплі, 5 кг сіна тощо.
Виробничі успіхи артілі та роз'яснювальна робота комуністів сприяли дальшому залученню селян-одноосібників до колгоспу. На кінець 1949 року артіль обслуговувала 120 дворів.
Зростав і Дубриницький ліспромгосп. Якщо в період його створення основними інструментами лісорубів були сокира і пила, то через 10 років то їх послуг з'явилпси бензопили, електропили, лебідки, трактори, парові крани. Вперше на Україні тут запроваджено повітряно-трелювальні установки Змінилося і ставлення до праці. Серед лісорубів поширився стахановський рух. Бригада трелювальників Андрія Новака щодня виконувала по півтори норми. Добре працювали бригади вантажників, очолювані комуністом Людвіком Сантманом та комсомольцеві Йосипом Новаком.
Колектив ліспромгоспу з кожним роком добивався нових виробничих успіхів. Дубриницькі лісоруби тричі виходили переможцями у всесоюзному соціалістичному змаганні колективів Міністерства лісової, целюлозпо-паперової та деревообробної промисловості СРСР. У квітні 1955 року вони достроково виконали 5-річний план розвитку народного господарства і дали державі 38,2 тис. куб. м надпланової деревини та 449,6 тис. крб. економії від зниження собівартості продукції
Колектив майсторської дільниці Бистрицького лісопункту, який очолював Ф. Баранчик, у 1954 році одержав перехідний Червоний прапор ВЦРПС і Міністерства лісової, целюлозно-паперової та деревообробної промисловості СРСР за першість у всесоюзному змаганні, три рази одержував грошові премії.
Підготовка постійних висококваліфікованих механізаторських кадрів, запровадження техніки і передових методів організації праці дали можливість значне! підвищити продуктивність праці і знизити собівартість продукції.
Партійна і профспілкова організації підприємства приділяли належну увагу передачі досвіду передовиків усім робітникам. В ліспромгоспі було запроваджено 2 системи повітряно-канатної дороги, зокрема дорога системи ВІ та повітряно-канатна дорога ПТУ, запозичена з Апшеронського ліспромгоспу Краснодарського краю, застосована на Бистрицькому лісопункті. Передові механізатори М. Буковчаник та М. Ковач допомогли грузинським лісорубам освоїти повітряно-трелювальну установку.
В 1960 році на базі Великоберезнянського лісгоспу та Дубриницького ліспромгоспу створено єдине комплексне господарство - Дубриницький лісокомбінат.
Значно краще пішли справи й у колгоспників. Поступово визначився головний напрям колгоспного виробницва - тваринництво. Артіль придбала 75 коней, 100 голів великої рогатої худоби, 100 овець. Після об'єднання з сусіднім колгоспом ім. Горького (1950 р.) господарство міцно стало на ноги. Тут почали збирати сталі врожаї - по 30 цнт пшениці з га, 100 цнт картоплі. Для заохочення колгоспників були введені додаткова оплата та помісячне авансування. Вже у 1956 році прибутки колгоспу ім. Леніна становили понад 2 млн. крб. Вартість трудодня зросла до 9 карбованців.
В 1958 році артіль мала свою електростанцію, необхідні виробничі і складські приміщення. Більшість тваринницьких приміщень забезпечено механізованим водопостачанням, В господарстві налічувалось 6 тракторів, 5 автомобілів, 2 тракторні
Плуги, 2 зернові молотарки, 2 віялки-сортувалки, квадратно-гніздова сівалка, силосозбиральний комбайн, 3 стаціонарні двигуни тощо. З'явилися і механізаторські кадри - 9 трактористів, 10 шоферів, 3 машиністи.
Уряд високо оцінив самовіддану працю колгоспників Дубринича. Орденом Леніна нагороджено колишнього голову колгоспу І. І. Бамбушкара, ланкову Ю. О. Вогар; орденом Трудового Черворого Прапора - ланкову Г. Ю. Іваник, зоотехніка Т. Д. Пидиборенка, свинарок В. І. Пекар, В. О. Цубину, заступника голови колгоспу В. М. Петришко; орденом «Знак Пошани» - свинарку Г. П. Глуханич, бригадира В С. Цьому, водія П. В. Головея.
В 1960 році колгосп був об'єднаний з одним найміцніших господарств у районі і області - з колгоспом ім. 31-ї річниці Жовтня. З цього часу в Дубриничі знаходиться рільнича бригада укрупненого колгоспу.
Успішно справилися трудящі Дубринича з виконанням семирічного плану. З часу об'єднання лісової о господарства з лісовою промисловістю стан
Дивиться також інші населені пункти району:
- Турички
- Туриця
- Тур’ї Ремети
- Тур’я Поляна
- Тур’я Пасіка
- Тур’я Бистра
- Сімер
- Новоселиця
- Зарічеве
- Ворочеве
- Вільшинки
- Порошкове