Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Кобилецькій Поляні. Трудящі привітно зустріли російських солдатів. Та це їм дорого обійшлося. Коли повернулися австрійські війська, то вони вчинили жорстоку розправу над населенням.
Під час війни трудове населення дуже терпіло від реквізицій та числених податків. Імперіалістична війна залишила в селі багато сімей без кормильпів, 20 чоловік повернулись з фронту інвалідами.
Важке соціально-економічне та політичне становище не могло не викликати серед трудящих села посилення протестів і боротьби проти експлуататорів та їх приспішників. Виступи особливо посилились після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії.
З перемогою пролетарської революції в Угорщині 22-23 березня 1919 року Радянська влада була встановлена і в Мармароській жупі. На початку квітня 1919 року створюється Рада4 і в Кобилецькій Поляні, до якої увійшли найбільш авторитетні серед трудящих люди. Та Радянська влада проіснувала недовго. У кінці квітня 1919 року Кобилецьку Поляну окупували війська боярської Румунії. Трудящі не раз протестували проти окупації. Про це вони заявили і на зборах у жовтні 19І9 року. Жителі Кобилецької Поляни вимагали звільнення села від військ окупантів, проведення земельної реформи, допомоги голодуючим тощо.
Після включення Закарпатської України до складу буржуазної Чехословаччини становище трудящих Кобилецької Поляни не покращало. Земля і далі залишалася в руках держави та невеликої купки сільських багатіїв. В 1920 році в селі, де числилось 1566 жителів, 4 власники мали по 10 гольдів землі кожний, 6 - від 10 до 15 і один - 40 гольдів землі. Основна ж маса селян мала від 1 до 2 гольдів. На все населення села припадало 242 голови великої рогатої худоби, 17 коней, 303 вівці, 23 кози, 6 свиней. Більшість худоби належала багатіям.
Не кращим було становище і робітників. Економічна криза, якою був охоплений капіталістичний світ після першої світової війни, вдарила і по життєвих інтересах трудящих Кобилецької Поляни. На початку квітня 1922 року на металообробному заводі було звільнено 49 робітників.
Один з буржуазних вчених, побувавши в Кобилецькій Поляні, писав, що це село бідне, населення в боргах. З установ є сільська управа, жандармська станція, пошта, державна лісова управа, потім греко-католицька і римо-католицька фари. Ніяких видатних місць немає. Однак він нічого не сказав про стан освіти та медичну допомогу, про злидні і класову боротьбу. І зовсім неправду писав, коли зазначав, що тут «люди живуть тихим, скромним життям без будь-якого інтересу до зовнішнього світу».
Населення Кобилецької Поляни не мирилося з важким становищем і постійно піднімалося на захист своїх життєвих прав. Вже в червні 1920 року трудящі Кобилецької Поляни взяли активну участь у політичному страйку, який охопив все Закарпаття. Страйкарі вимагали негайного припинення інтервенції проти Радянської Росії, скасування режиму військової диктатури на Закарпатті та надання політичних прав трудящим, підвищення заробітної плати не менше як на 15 проц. та протестували проти призначення губернатором краю прислужника імперіалістів Жатковича. Страйки і демонстрації чергувалися один за одним. Селяни за підтримкою робітників 12 жовтня 1920 року влаштували демонстрацію перед лісовою управою. Вони вимагали передачі їм лісів, мотивуючи це тим, що «ліси народні і лише народ може ними користуватися». В лютому 1921 року проти визискувачів виступили робітники заводу. Вони вимагали підвищення заробітної плати та поліпшення умов праці. Начальник Великобичківського окружного цивільного управління просив вищі інстанції посилити поліцейський нагляд за робітниками і селянами і надати йому допомогу поліцейськими загонами для «наведення порядку».
Класові виступи трудящих села очолювали комуністи. В середині 1921 року в Кобилецькій Поляні була утворена комуністична організація. Її засновником став робітник І. І. Вайзенов - колишній солдат австро-угорської армії, потім військовополонений і свідок пролетарської революції, учасник громадянської війни в Росії. Він поширював серед односельчан ідеї Великого Жовтня, закликай до боротьби проти капіталістичної експлуатації.
Під проводом комуністів робітники Кобилецької Поляни та всієї Рахівщини об'єдналися в Професійну спілку робітників хімічної, будівельної і цегельної промисловості. Червона профспілка не раз керувала їх боротьбою за поліпшення життєвих умов. Поряд з економічними вимогами трудящі села дедалі активніше включались до політичної боротьби. В 1922 році робітники і селяни Кобилецької Поляни взяли активну участь у Першотравневій демонстрації.
Комуністична організація села ставала дедалі авторитетнішою політичною силою і весь час зростала. На 30 жовтня 1927 року комуністична організація
Кобилецька Поляна
Сторінка 2 з 6
Ще більше погіршилось становище жителів села в роки першої світової війни. Посилились репресії з боку властей. Коли в жовтні 1914 року російські війська перейшли через Карпати, то декілька днів були і в селі Під час війни трудове населення дуже терпіло від реквізицій та числених податків. Імперіалістична війна залишила в селі багато сімей без кормильпів, 20 чоловік повернулись з фронту інвалідами.
Важке соціально-економічне та політичне становище не могло не викликати серед трудящих села посилення протестів і боротьби проти експлуататорів та їх приспішників. Виступи особливо посилились після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії.
З перемогою пролетарської революції в Угорщині 22-23 березня 1919 року Радянська влада була встановлена і в Мармароській жупі. На початку квітня 1919 року створюється Рада4 і в Кобилецькій Поляні, до якої увійшли найбільш авторитетні серед трудящих люди. Та Радянська влада проіснувала недовго. У кінці квітня 1919 року Кобилецьку Поляну окупували війська боярської Румунії. Трудящі не раз протестували проти окупації. Про це вони заявили і на зборах у жовтні 19І9 року. Жителі Кобилецької Поляни вимагали звільнення села від військ окупантів, проведення земельної реформи, допомоги голодуючим тощо.
Після включення Закарпатської України до складу буржуазної Чехословаччини становище трудящих Кобилецької Поляни не покращало. Земля і далі залишалася в руках держави та невеликої купки сільських багатіїв. В 1920 році в селі, де числилось 1566 жителів, 4 власники мали по 10 гольдів землі кожний, 6 - від 10 до 15 і один - 40 гольдів землі. Основна ж маса селян мала від 1 до 2 гольдів. На все населення села припадало 242 голови великої рогатої худоби, 17 коней, 303 вівці, 23 кози, 6 свиней. Більшість худоби належала багатіям.
Не кращим було становище і робітників. Економічна криза, якою був охоплений капіталістичний світ після першої світової війни, вдарила і по життєвих інтересах трудящих Кобилецької Поляни. На початку квітня 1922 року на металообробному заводі було звільнено 49 робітників.
Один з буржуазних вчених, побувавши в Кобилецькій Поляні, писав, що це село бідне, населення в боргах. З установ є сільська управа, жандармська станція, пошта, державна лісова управа, потім греко-католицька і римо-католицька фари. Ніяких видатних місць немає. Однак він нічого не сказав про стан освіти та медичну допомогу, про злидні і класову боротьбу. І зовсім неправду писав, коли зазначав, що тут «люди живуть тихим, скромним життям без будь-якого інтересу до зовнішнього світу».
Населення Кобилецької Поляни не мирилося з важким становищем і постійно піднімалося на захист своїх життєвих прав. Вже в червні 1920 року трудящі Кобилецької Поляни взяли активну участь у політичному страйку, який охопив все Закарпаття. Страйкарі вимагали негайного припинення інтервенції проти Радянської Росії, скасування режиму військової диктатури на Закарпатті та надання політичних прав трудящим, підвищення заробітної плати не менше як на 15 проц. та протестували проти призначення губернатором краю прислужника імперіалістів Жатковича. Страйки і демонстрації чергувалися один за одним. Селяни за підтримкою робітників 12 жовтня 1920 року влаштували демонстрацію перед лісовою управою. Вони вимагали передачі їм лісів, мотивуючи це тим, що «ліси народні і лише народ може ними користуватися». В лютому 1921 року проти визискувачів виступили робітники заводу. Вони вимагали підвищення заробітної плати та поліпшення умов праці. Начальник Великобичківського окружного цивільного управління просив вищі інстанції посилити поліцейський нагляд за робітниками і селянами і надати йому допомогу поліцейськими загонами для «наведення порядку».
Класові виступи трудящих села очолювали комуністи. В середині 1921 року в Кобилецькій Поляні була утворена комуністична організація. Її засновником став робітник І. І. Вайзенов - колишній солдат австро-угорської армії, потім військовополонений і свідок пролетарської революції, учасник громадянської війни в Росії. Він поширював серед односельчан ідеї Великого Жовтня, закликай до боротьби проти капіталістичної експлуатації.
Під проводом комуністів робітники Кобилецької Поляни та всієї Рахівщини об'єдналися в Професійну спілку робітників хімічної, будівельної і цегельної промисловості. Червона профспілка не раз керувала їх боротьбою за поліпшення життєвих умов. Поряд з економічними вимогами трудящі села дедалі активніше включались до політичної боротьби. В 1922 році робітники і селяни Кобилецької Поляни взяли активну участь у Першотравневій демонстрації.
Комуністична організація села ставала дедалі авторитетнішою політичною силою і весь час зростала. На 30 жовтня 1927 року комуністична організація
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня