Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
вступило 70 жителів Кобилецької Поляни. 32 жителі села віддали своє життя за Радянську владу, за те, щоб над Карпатами, над їхнім рідним селом завжди сяяло сонце свободи. За участь у боях на фронтах Великої Вітчизняної війни 19 чоловік села нагороджено орденами і медалями.
10 листопада 1944 року на зборах було обрано сільський Народний комітет складі 5 чоловік. Очолив його І. М. Кілічук. Для вирішення майбутньої долі Закарпаття на з'їзд Народних комітетів Закарпаття трудящі села послали комуніста І. М. Кілічука. Повернувшись, він доповів односельчанам, що з'їзд ухвалив навіки возз'єднати Закарпаття з Радянською Україною. В грудні 1944 року відбулися загальні збори селян та робітників заводу і вузькоколійки, які з радістю схвалили Маніфест про возз'єднання. Виступаючі на зборах висловили подяку Червоній Армії за визволення з-під іноземного панування.
Почалося нове життя в Кобилецькій Поляні. Сільське господарство на той чає було у занепаді. Значна кількість господарств не мала ні землі, ні худоби. Промислові підприємства не працювали, були розорені.
Сільський Народний комітет з перших днів свого існування почав проводити економічні й політичні заходи, які були спрямовані на перебудову життя трудящих села. Він прийняв рішення про поділ 100 гольдів церковної та іншої землі між без земельними і малоземельними селянами.
За проведеним обліком на початку 1945 року в селі налічувалося 323 господарства, в яких проживало 1746 чоловік. 170 господарств зовсім не мали землі, 60 володіли від 1 до 3 кадастральнимн гольдами. На всі господарства припадало 194 корови, 40 нетелів, 10 биків, 13 коней, 303 вівці, 89 кіз, 6 голів свиней. Обмаль робочої худоби був прямим наслідком війни.
Поряд з роботою по піднесенню сільського господарства партійна організація та Народний комітет вживали заходів по відновленню роботи ливарного заводу, вузькоколійної залізниці і лісового господарства. В березні 1945 року ці підприємства були націоналізовані. Налагоджувати виробництво доводилось в складних умовах класової боротьби і навіть відкритого терору з боку озброєних; куркульсько-націоналістичних банд, які вчиняли напади на установи та магазини.
Відбудові і дальшому розвитку економіки села постійну увагу приділяла партійна організація. Рахівська окружна партійна конференція ухвалила рішення про початок робіт на лісорозробках та на ливарному заводі в Кобилецькій Поляні, який мав виробляти знаряддя, необхідні для сільськогосподарських і лісових робіт. Лісопильний завод було приєднано як цех до ливарного заводу, проведено інвентаризацію майна, розроблено і затверджено ціни на виготовлену продукцію. Бюро окружкому партії подало допомогу комуністам села у посиленні організаційно- політичної роботи на підприємстві.
Партійна організація села провела велику роботу по залученню молоді до участі в суспільно-політичному житті і в ряди Комуністичної Спілки молоді. Уже на початку вересня 1945 року в комсомольській організації нараховувалось 25 юнаків і дівчат. Перші комсомольці взяли активну участь у відбудові мостів, шляхів та інших господарських і громадських міроприєметвах.
Вже в роки першої післявоєнної п'ятирічки трудящі Кобилецької Поляни досягли значних успіхів в усіх галузях народного господарства. Ливарний завод, що став називатися «Інтернаціонал», одержав від держави значну допомогу устаткуванням, фінансами. На завод прийшли інженери, техніки і кваліфіковані робітники. Річний план було виконано на 116,5 проц. Впровадження нових технологічних процесів дало заводу 288 тис. крб. річної економії.
Разючі зміни сталися у світогляді людей, у їх ставленні до праці. Кожний робітник відчував себе господарем. Про це яскраво свідчить хоча б той факт, що вже на 1 жовтня 1948 року близько 100 робітників виконали річний план, 28 робітників виконали трирічний план, 25 - чотирирічний, а 43 робітники - п'ятирічний план. Першу п'ятирічку колектив заводу виконав на 104,5 проц. За цей час комсомолець Й. Шімон виконав 7 річних норм, А. Задранський - 10 річних норм. Такого трудового ентузіазму на Закарпатті ще не знали.
Вільна праця породжувала творчу думку серед робітників та інженерно-техпічних працівників. На підприємстві зародився рух раціоналізаторства і винахідництва. На кінець першої п'ятирічки тут нараховувалось близько 20 раціоналізаторів. Лише від 16 впроваджених пропозицій виробництво одержало економії понад 82 тис. крб. Рух весь час зростав. На початок семирічки товариство раціоналізаторів нараховувало близько 50 членів.
Кобилецька Поляна
Сторінка 4 з 6
17 жовтня 1944 року навіки залишилося в пам'яті трудящих Кобилецької Полини. В той день Червона Армія визволила село. В селі відбулося велике свято. На вулиці вийшли всі - старі і малі, один одного вітали з визволенням. Вже в перші дні після визволення в ряди Червоної Армії добровільно 10 листопада 1944 року на зборах було обрано сільський Народний комітет складі 5 чоловік. Очолив його І. М. Кілічук. Для вирішення майбутньої долі Закарпаття на з'їзд Народних комітетів Закарпаття трудящі села послали комуніста І. М. Кілічука. Повернувшись, він доповів односельчанам, що з'їзд ухвалив навіки возз'єднати Закарпаття з Радянською Україною. В грудні 1944 року відбулися загальні збори селян та робітників заводу і вузькоколійки, які з радістю схвалили Маніфест про возз'єднання. Виступаючі на зборах висловили подяку Червоній Армії за визволення з-під іноземного панування.
Почалося нове життя в Кобилецькій Поляні. Сільське господарство на той чає було у занепаді. Значна кількість господарств не мала ні землі, ні худоби. Промислові підприємства не працювали, були розорені.
Сільський Народний комітет з перших днів свого існування почав проводити економічні й політичні заходи, які були спрямовані на перебудову життя трудящих села. Він прийняв рішення про поділ 100 гольдів церковної та іншої землі між без земельними і малоземельними селянами.
За проведеним обліком на початку 1945 року в селі налічувалося 323 господарства, в яких проживало 1746 чоловік. 170 господарств зовсім не мали землі, 60 володіли від 1 до 3 кадастральнимн гольдами. На всі господарства припадало 194 корови, 40 нетелів, 10 биків, 13 коней, 303 вівці, 89 кіз, 6 голів свиней. Обмаль робочої худоби був прямим наслідком війни.
Поряд з роботою по піднесенню сільського господарства партійна організація та Народний комітет вживали заходів по відновленню роботи ливарного заводу, вузькоколійної залізниці і лісового господарства. В березні 1945 року ці підприємства були націоналізовані. Налагоджувати виробництво доводилось в складних умовах класової боротьби і навіть відкритого терору з боку озброєних; куркульсько-націоналістичних банд, які вчиняли напади на установи та магазини.
Відбудові і дальшому розвитку економіки села постійну увагу приділяла партійна організація. Рахівська окружна партійна конференція ухвалила рішення про початок робіт на лісорозробках та на ливарному заводі в Кобилецькій Поляні, який мав виробляти знаряддя, необхідні для сільськогосподарських і лісових робіт. Лісопильний завод було приєднано як цех до ливарного заводу, проведено інвентаризацію майна, розроблено і затверджено ціни на виготовлену продукцію. Бюро окружкому партії подало допомогу комуністам села у посиленні організаційно- політичної роботи на підприємстві.
Партійна організація села провела велику роботу по залученню молоді до участі в суспільно-політичному житті і в ряди Комуністичної Спілки молоді. Уже на початку вересня 1945 року в комсомольській організації нараховувалось 25 юнаків і дівчат. Перші комсомольці взяли активну участь у відбудові мостів, шляхів та інших господарських і громадських міроприєметвах.
Вже в роки першої післявоєнної п'ятирічки трудящі Кобилецької Поляни досягли значних успіхів в усіх галузях народного господарства. Ливарний завод, що став називатися «Інтернаціонал», одержав від держави значну допомогу устаткуванням, фінансами. На завод прийшли інженери, техніки і кваліфіковані робітники. Річний план було виконано на 116,5 проц. Впровадження нових технологічних процесів дало заводу 288 тис. крб. річної економії.
Разючі зміни сталися у світогляді людей, у їх ставленні до праці. Кожний робітник відчував себе господарем. Про це яскраво свідчить хоча б той факт, що вже на 1 жовтня 1948 року близько 100 робітників виконали річний план, 28 робітників виконали трирічний план, 25 - чотирирічний, а 43 робітники - п'ятирічний план. Першу п'ятирічку колектив заводу виконав на 104,5 проц. За цей час комсомолець Й. Шімон виконав 7 річних норм, А. Задранський - 10 річних норм. Такого трудового ентузіазму на Закарпатті ще не знали.
Вільна праця породжувала творчу думку серед робітників та інженерно-техпічних працівників. На підприємстві зародився рух раціоналізаторства і винахідництва. На кінець першої п'ятирічки тут нараховувалось близько 20 раціоналізаторів. Лише від 16 впроваджених пропозицій виробництво одержало економії понад 82 тис. крб. Рух весь час зростав. На початок семирічки товариство раціоналізаторів нараховувало близько 50 членів.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня