Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За роки Радянської влади завод «Інтернаціонал» докорінно реконструйовано, обладнано новою, сучасною технікою. З 1964 року він
носить назву - Закарпатський арматурний завод. За останні роки значно розширився асортимент його виробів. Освоюються нові види продукції. Завод перейшов на випуск кранів для газової і нафтової промисловості та продукції для водопроводів. З 1960 по 1967 рік його продукція зросла майже на 700 тис. крб., а за 20 років зросла майже у 3,5 раза.
Зросли і зміцніли партійна і комсомольська організації села: комуністів є 51 чоловік і комсомольців - 175. Під їхнім керівництвом і за їх участю на заводі широко розгорнуто змагання за звання ударника і колективу комуністичної праці. У боротьбу за одержання цього високого звання включились всі бригади і цехи ааиоду та 232 робітники. Першими переможцями в змаганні вийшла бригада механічного цеху (бригадир І. І. Токар, 27 чоловік), якій в 1960 році присвоєно звання комуністичної, а в 1962 році звання комуністичної присвоєно бригаді формувальників (18 чоловік, бригадир О. В. Варцаба). В 1967 році вже понад 470 робітників аакоду було охоплено рухом за комуністичну працю. Трьом бригадам присвоєно знання бригади комуністичної праці.
Найкращих виробничих показників добилися раціоналізатори і передовики запону Г. В. Тітов, О. В. Варцаба, Й. І. Барановський, А. Ю. Копіляк, А. А. Задранський, О. С. Ватаман та багато інших. За самовіддану працю А. А. Задранський, В. В. Глодян, В. Ю. Товстий нагороджені орденами і медалями, а О. О. Бораті - значком відмінника соціалістичної праці.
Корінним чином змінилось життя, умови праці і дозвілля лісорубів. Про важкі умоки праці, що були колись на лісорозробках, вони розповідають тепер своїм дням і внукам. В дорадянський час їхніми постійними супутниками були хвороби, тяжка праця, курна колиба, в якій доводилось снати на голій землі. На зміну ручній пилі лісоруби Кобилецько-Полянського механічного лісопункту в своєму розпорядженні мають трактори, паро- та автокрани, підвісні дороги з лебідками, бензоелектропили, пересувні електростанції, вантажні автомобілі. Цю техніку використовують висококваліфіковані механізатори, майстри своєї справи. Першою серед лісорубів, якій присвоєно звання комуністичної, стала бригада О. П. Бережанського. Вона систематично перевиконує плани розробок лісу. Високими виробничими показниками відзначилися також бригади В. В. Ватамана та В. В. Петрюка. За сумлінну працю майстер лісопункту І. І. Лета нагороджений орденом «Знак Пошани».
Великі зміни сталися і в житті кобилецькополянських хліборобів. Після поділу між селянами землі стало ясно, що індивідуальний обробіток, при нестачі тягла і насіння мало в чому змінить їх становище. Тому вже в липні 1948 року на загальних зборах сільської бідноти було вирішено об'єднатися в колгосп. Спочатку до нього вступило 12 родин. Свою артіль вони назвали «Перемога».
Першим головою колгоспу було обрано І. М. Кілічука. Господарство тоді мало 25 га орної землі, 50 га сіножатей, 83 га пасовиська і 2 гасаду. Потяг до колгоспу швидко зростав. Вже навесні 1949 року в колгоспі було 55 дворів. Згодом артіль об'єдналася з Великобичківським колгоспом ім. 30-річчя Жовтня. Нині в Кобилецькій Поляні бригада цього колгоспу вирощує картоплю та овочі. Тут розміщено і одну з тваринницьких ферм. Трудівники колгоспу одержують високі врожаї картоплі, по 130 і більше цнт з гектара. За вирощування високих врожаїв картоплі Г. Д. Кондрат в 1958 році був удостоєний високої урядової нагороди - ордена Трудового Червоного Прапора. Значних успіхів в колгоспному виробництві домоглися колгоспники Й. Г. Кондрат, Ф. Ф. Юращук, М. М. Юращук та інші.
Незрівнянно з минулим зріс добробут трудящих села за роки Радянської влади. В селі виросли сотні нових добротних будинків, побудованих робітниками підприємств, лісорубами, колгоспниками. До послуг населення відкрито промтоварні, продуктові магазини, їдальню, збудовано лазню та інші побутові заклади. Більше половини житлового фонду села, понад 300 будинків зведено за радянські роки. Замість дерев'яних, низьких, темних і курних хат нині виростають в селі світлі, просторі будинки міського типу. Велику роль в житловому будівництві відіграють державні кредити і допомога будівельними матеріалами. Лише в 1967 році 10 мешканців села одержали від держави кредит на будівництво.
Про поліпшення добробуту жителів свідчить зростаючий попит на промислові товари та купівельна спроможність трудящих. Сільське споживче товариство продало населенню товарів у 1965 році у три рази більше ніж у 1950 році. А меблів за цей же час населення придбало майже на 6 тис. крб.- в десять разів більше ніж у 1950 році. Свої трудові заощадження трудящі села зберігають в ощадкасі. Кількість вкладників становить понад 400 чоловік.
Кобилецька Поляна
Сторінка 5 з 6
Річний економічний ефект від раціоналізаторських застосувань становив у 1960 році вже 168 тис. карбованців.За роки Радянської влади завод «Інтернаціонал» докорінно реконструйовано, обладнано новою, сучасною технікою. З 1964 року він
Зросли і зміцніли партійна і комсомольська організації села: комуністів є 51 чоловік і комсомольців - 175. Під їхнім керівництвом і за їх участю на заводі широко розгорнуто змагання за звання ударника і колективу комуністичної праці. У боротьбу за одержання цього високого звання включились всі бригади і цехи ааиоду та 232 робітники. Першими переможцями в змаганні вийшла бригада механічного цеху (бригадир І. І. Токар, 27 чоловік), якій в 1960 році присвоєно звання комуністичної, а в 1962 році звання комуністичної присвоєно бригаді формувальників (18 чоловік, бригадир О. В. Варцаба). В 1967 році вже понад 470 робітників аакоду було охоплено рухом за комуністичну працю. Трьом бригадам присвоєно знання бригади комуністичної праці.
Найкращих виробничих показників добилися раціоналізатори і передовики запону Г. В. Тітов, О. В. Варцаба, Й. І. Барановський, А. Ю. Копіляк, А. А. Задранський, О. С. Ватаман та багато інших. За самовіддану працю А. А. Задранський, В. В. Глодян, В. Ю. Товстий нагороджені орденами і медалями, а О. О. Бораті - значком відмінника соціалістичної праці.
Корінним чином змінилось життя, умови праці і дозвілля лісорубів. Про важкі умоки праці, що були колись на лісорозробках, вони розповідають тепер своїм дням і внукам. В дорадянський час їхніми постійними супутниками були хвороби, тяжка праця, курна колиба, в якій доводилось снати на голій землі. На зміну ручній пилі лісоруби Кобилецько-Полянського механічного лісопункту в своєму розпорядженні мають трактори, паро- та автокрани, підвісні дороги з лебідками, бензоелектропили, пересувні електростанції, вантажні автомобілі. Цю техніку використовують висококваліфіковані механізатори, майстри своєї справи. Першою серед лісорубів, якій присвоєно звання комуністичної, стала бригада О. П. Бережанського. Вона систематично перевиконує плани розробок лісу. Високими виробничими показниками відзначилися також бригади В. В. Ватамана та В. В. Петрюка. За сумлінну працю майстер лісопункту І. І. Лета нагороджений орденом «Знак Пошани».
Великі зміни сталися і в житті кобилецькополянських хліборобів. Після поділу між селянами землі стало ясно, що індивідуальний обробіток, при нестачі тягла і насіння мало в чому змінить їх становище. Тому вже в липні 1948 року на загальних зборах сільської бідноти було вирішено об'єднатися в колгосп. Спочатку до нього вступило 12 родин. Свою артіль вони назвали «Перемога».
Першим головою колгоспу було обрано І. М. Кілічука. Господарство тоді мало 25 га орної землі, 50 га сіножатей, 83 га пасовиська і 2 гасаду. Потяг до колгоспу швидко зростав. Вже навесні 1949 року в колгоспі було 55 дворів. Згодом артіль об'єдналася з Великобичківським колгоспом ім. 30-річчя Жовтня. Нині в Кобилецькій Поляні бригада цього колгоспу вирощує картоплю та овочі. Тут розміщено і одну з тваринницьких ферм. Трудівники колгоспу одержують високі врожаї картоплі, по 130 і більше цнт з гектара. За вирощування високих врожаїв картоплі Г. Д. Кондрат в 1958 році був удостоєний високої урядової нагороди - ордена Трудового Червоного Прапора. Значних успіхів в колгоспному виробництві домоглися колгоспники Й. Г. Кондрат, Ф. Ф. Юращук, М. М. Юращук та інші.
Незрівнянно з минулим зріс добробут трудящих села за роки Радянської влади. В селі виросли сотні нових добротних будинків, побудованих робітниками підприємств, лісорубами, колгоспниками. До послуг населення відкрито промтоварні, продуктові магазини, їдальню, збудовано лазню та інші побутові заклади. Більше половини житлового фонду села, понад 300 будинків зведено за радянські роки. Замість дерев'яних, низьких, темних і курних хат нині виростають в селі світлі, просторі будинки міського типу. Велику роль в житловому будівництві відіграють державні кредити і допомога будівельними матеріалами. Лише в 1967 році 10 мешканців села одержали від держави кредит на будівництво.
Про поліпшення добробуту жителів свідчить зростаючий попит на промислові товари та купівельна спроможність трудящих. Сільське споживче товариство продало населенню товарів у 1965 році у три рази більше ніж у 1950 році. А меблів за цей же час населення придбало майже на 6 тис. крб.- в десять разів більше ніж у 1950 році. Свої трудові заощадження трудящі села зберігають в ощадкасі. Кількість вкладників становить понад 400 чоловік.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня