Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У післявоєнні роки деякий час помічався частковий розвиток промислових
підприємств села. Поряд з металообробним заводом і сталеварними печами було побудовано лісопилку з 4 паровими рамовими пилами та прокладено вузькоколійку, що зв'язувала Кобилецьку Поляну з Великобичківським лісохімічним заводом і з залізницею Великий Бичків-Тересва. Під залізничну колію відійшло багато селянської землі, за яку капіталісти обіцяли селянам винагороду. Однак їм так і не виплатили обіцяної суми.
Умови праці на будівництві залізниці були надто важкими. Під керівництвом Червоної профспілки робітники з сіл Кобилецької Поляни та Великого Бичкова в травні і липні 1929 року застрайкували, вимагаючи збільшення заробітної плати. Одним з організаторів страйку був комуніст Микола Сидоряк. Власники фірми «Бескид» змушені були піти на часткові поступки.
Нові страждання чекали трудящих села в зв'язку з початком світової економічної кризи капіталізму. Велика частина робітників Кобилецько-Полянського ливарного заводу була звільнена з роботи.
Організаторами боротьби трудящих проти жахливого їх становища в роки економічної кризи виступали комуністи. Жандарми доносили, що комуністичні агітатори використовують закриття підприємства на свою користь і проводять агітацію в селі Кобилецькій Поляні. Місцеве управління просило допомогу від уряду для придушення «комуністичних безпорядків».
Під керівництвом комуністичної організації по-бойовому відзначили трудящі Кобилецької Поляни 1 Травня 1934 року. Демонстранти несли гасла, в яких вимагали роботи і хліба. З червоними прапорами і лозунгами вони прийшли у Великий Бичків, де приєдналися до демонстрантів - робітників хімічного заводу. Жандарми не змогли перешкодити трудящим двох сіл проявити свою єдність і організованість.
Про діяльність комуністичної організації і про її вплив на маси яскраво свідчать наслідки виборів до районного представництва в травні 1935 року. З 799-ти поданих у селі голосів, комуністи одержали 442 голоси. Під їх керівництвом трудящі Кобилецької Поляни включилися в активну боротьбу за звільнення з тюрми відомого керівника Закарпатської крайової організації КПЧ Івана Локоти. Рішучий голос протесту трудящих примусив уряд звільнити ув'язнених комуністів.
Новий страйк на лісопильному заводі в Кобилецькій Поляні розпочався в лютому 1936 року. Керували ним комуністи. Головою страйкового комітету було обрано Й. Чіліка. Страйкарів підтримали робітники ливарного заводу. Робітникам із лося домогтися лише часткової устуикн, зокрема примусили підприємців підписати колективний договір про підвищення зарплати на 10 процентів І. Згодом найбільш активних страйкарів було звільнено з роботи, серед них 5 комуністів: Л. Шнайдер, Й. Чілік, М. Чілік. І. Айбен, Н. Генріх. Страйки на заводі мали місце і в наступні роки. 20 квітня 1937 року страйкували робітники ливарного заводу Кобилецької Поляни, які вимагали підвищення заробітної плати та поліпшення умив праці.
Класові виступи робітників Кобилецької Поляни свідчать про їх непримиримість до тяжкого становища, в якому вони тоді знаходилися. Нелегше жилося і хліборобам села. З даних чехословацької буржуазної статистики видно, що в 1930 році в селі було 416 хат і 2218 мешканців. Проте тільки 20 сімей жили саме з обробітку землі і то більша частина їх була в боргах.
З перших років свого панування чеська буржуазія повела політику денаціоналізації і чехізації місцевого населення, яка здійснювалась багатьма засобами. Досить сказати, що в 1921 році на 1551 чоловік населення, у т. ч. 1116 українців, 274 угорці, 62 евреї, 37 німців і 12 чехів, в селі працювали дві школи: одна і у країнською мовою навчання на 150 учнів, а друга з чеською мовою навчання на 190 учнів.
В селі була відсутня будь-яка медична допомога, «лікуванням» займалися знахарі. Жителів Кобилецької Поляни обслуговував лікар, який приїздив один ра і у 14 днів на кілька годин.
Особливо тяжке становище склалося в селі з 15 березня 1939 року, коли його окупували хортистсько-фашистські загарбники. Жертвами фашистського терору стали 52 робітники, вивезені окупантами в концентраційні табори.
Робітники та трудове селянство прислухалося в цей грізний час до голосу комуністів. Одною з форм антифашистської боротьби в роки окупації була втеча закарпатців до СРСР. З Кобилецької Поляни, ризикуючи життям, втекло 6 чоловік. Згодом вони ввійшли до Чехословацького армійського корпусу. Підпільники села слухали радянське радіо про події на фронтах Великої Вітчизняної війни, розповсюджували ці інформації серед населення, закликали його до боротьби. Багато робітників, лісорубів з усіх сіл, у т. ч. і Кобилецької Поляни, йшли до партизанських загонів, щоб із зброєю в руках завоювати собі щастя.
Кобилецька Поляна
Сторінка 3 з 6
Кобилецької Поляни нараховувала 60 членів. Очолюючи визвольний рух, комуністи залучали на боротьбу і трудове селянство.У післявоєнні роки деякий час помічався частковий розвиток промислових
Умови праці на будівництві залізниці були надто важкими. Під керівництвом Червоної профспілки робітники з сіл Кобилецької Поляни та Великого Бичкова в травні і липні 1929 року застрайкували, вимагаючи збільшення заробітної плати. Одним з організаторів страйку був комуніст Микола Сидоряк. Власники фірми «Бескид» змушені були піти на часткові поступки.
Нові страждання чекали трудящих села в зв'язку з початком світової економічної кризи капіталізму. Велика частина робітників Кобилецько-Полянського ливарного заводу була звільнена з роботи.
Організаторами боротьби трудящих проти жахливого їх становища в роки економічної кризи виступали комуністи. Жандарми доносили, що комуністичні агітатори використовують закриття підприємства на свою користь і проводять агітацію в селі Кобилецькій Поляні. Місцеве управління просило допомогу від уряду для придушення «комуністичних безпорядків».
Під керівництвом комуністичної організації по-бойовому відзначили трудящі Кобилецької Поляни 1 Травня 1934 року. Демонстранти несли гасла, в яких вимагали роботи і хліба. З червоними прапорами і лозунгами вони прийшли у Великий Бичків, де приєдналися до демонстрантів - робітників хімічного заводу. Жандарми не змогли перешкодити трудящим двох сіл проявити свою єдність і організованість.
Про діяльність комуністичної організації і про її вплив на маси яскраво свідчать наслідки виборів до районного представництва в травні 1935 року. З 799-ти поданих у селі голосів, комуністи одержали 442 голоси. Під їх керівництвом трудящі Кобилецької Поляни включилися в активну боротьбу за звільнення з тюрми відомого керівника Закарпатської крайової організації КПЧ Івана Локоти. Рішучий голос протесту трудящих примусив уряд звільнити ув'язнених комуністів.
Новий страйк на лісопильному заводі в Кобилецькій Поляні розпочався в лютому 1936 року. Керували ним комуністи. Головою страйкового комітету було обрано Й. Чіліка. Страйкарів підтримали робітники ливарного заводу. Робітникам із лося домогтися лише часткової устуикн, зокрема примусили підприємців підписати колективний договір про підвищення зарплати на 10 процентів І. Згодом найбільш активних страйкарів було звільнено з роботи, серед них 5 комуністів: Л. Шнайдер, Й. Чілік, М. Чілік. І. Айбен, Н. Генріх. Страйки на заводі мали місце і в наступні роки. 20 квітня 1937 року страйкували робітники ливарного заводу Кобилецької Поляни, які вимагали підвищення заробітної плати та поліпшення умив праці.
Класові виступи робітників Кобилецької Поляни свідчать про їх непримиримість до тяжкого становища, в якому вони тоді знаходилися. Нелегше жилося і хліборобам села. З даних чехословацької буржуазної статистики видно, що в 1930 році в селі було 416 хат і 2218 мешканців. Проте тільки 20 сімей жили саме з обробітку землі і то більша частина їх була в боргах.
З перших років свого панування чеська буржуазія повела політику денаціоналізації і чехізації місцевого населення, яка здійснювалась багатьма засобами. Досить сказати, що в 1921 році на 1551 чоловік населення, у т. ч. 1116 українців, 274 угорці, 62 евреї, 37 німців і 12 чехів, в селі працювали дві школи: одна і у країнською мовою навчання на 150 учнів, а друга з чеською мовою навчання на 190 учнів.
В селі була відсутня будь-яка медична допомога, «лікуванням» займалися знахарі. Жителів Кобилецької Поляни обслуговував лікар, який приїздив один ра і у 14 днів на кілька годин.
Особливо тяжке становище склалося в селі з 15 березня 1939 року, коли його окупували хортистсько-фашистські загарбники. Жертвами фашистського терору стали 52 робітники, вивезені окупантами в концентраційні табори.
Робітники та трудове селянство прислухалося в цей грізний час до голосу комуністів. Одною з форм антифашистської боротьби в роки окупації була втеча закарпатців до СРСР. З Кобилецької Поляни, ризикуючи життям, втекло 6 чоловік. Згодом вони ввійшли до Чехословацького армійського корпусу. Підпільники села слухали радянське радіо про події на фронтах Великої Вітчизняної війни, розповсюджували ці інформації серед населення, закликали його до боротьби. Багато робітників, лісорубів з усіх сіл, у т. ч. і Кобилецької Поляни, йшли до партизанських загонів, щоб із зброєю в руках завоювати собі щастя.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня