Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
хворобами, поширеними в минулому. Зараз в селі працює амбулаторія, дільнична лікарня на 15 ліжок, аптека. Трудящих обслуговують 11 медичних працівників з вищою і середньою спеціальною освітою. Результатом своєчасних профілактичних заходів є те, що за останні 10 років в селі не було жодного випадку смерті дітей. Для малят відкрито двоє дитячих садків. За бездоганну роботу вихователька дитсадка № 2 Я. М. Ткачук нагороджена медаллю.
За роки Радянської влади незрівнянно підвищився культурний рівень трудівників села. На час встановлення Радянської влади серед дорослого населення налічувалося 200 чоловік неписьменних. Вже з перших років нового життя, в гуртках ліквідації неписьменності, в початкових класах вечірньої школи йшов процес подолання залишків минулого - неписьменності.
В серпні 1945 року в селі відкрито семирічну школу, в якій навчається близько 400 дітей трудящих. 85 робітників, колгоспників, службовців здобувають освіту без відриву від виробництва у вечірній середній школі. В селі, де в минулому з мешканців ніхто не мав повної середньої освіти, не кажучи про вищу, за радянські роки неповну середню освіту здобули 490 юнаків і дівчат, атестати зрілості за середню освіту вечірньої школи сільської і робітничої молоді отримали 72 чоловіка, а ще 48 - закінчили Великобичківську середню школу. У вищих і середніх спеціальних учбових закладах навчаються 26 молодих громадян Кобилецької Поляни. Нині у різних галузях господарства села працює 16 спеціалістів з вищою освітою і 40 з середньою спеціальною освітою.
Великим другом і порадником трудящих села стала книга. В трьох бібліотеках села книжковий фонд дорівнює 16 тис. книжок. Загато громадян мають свої власні бібліотеки.
Дозвілля трудящі проводять в кінотеатрі, сільському та заводському клубах, відкритих в роки першої післявоєнної п'ятирічки. В клубах працюють гуртки художньої самодіяльності, учасники яких виступають з концертами перед односільчанами та трудящими інших сіл. В кінотеатрі щоденно демонструються кінофільми. Кінотеатр пав улюбленим місцем відпочинку.
За допомогою радіо трудівники села слухають і олос рідної Москви і столиці України - Києва. Понад 200 сімей мають свої радіоприймачі та телевізори. Листоноша - шановний гість у кожній хаті. Близько 2 тис. примірників газет і журналів передплачують трудівники.
Жителі села пишаються своїми відомими земляками. В Кобилецькій Поляні народився Й. Й. Бокшай, народний художник СРСР, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР. Все своє життя він присвятив рідному краю. Природа і люди Закарпаття - такий зміст його творчості.
Кобилецька Поляна може бути прикладом інтернаціональної дружби. Сім'ю робітників арматурного заводу, вузькоколійної залізниці, лісорубів, землеробів складають представники різних національностей - українці, росіяни, угорці, євреї, які своєю працею прославляють радянську дійсність.
За короткий період Радянської влади, трудящі Кобилецької Поляни перетворили своє село в чарівний куточок Закарпатської області, який вабить до себе любителів туризму і відпочиваючих.
За п'ять років існування філіалу Рахівської турбази тут побувало понад 30 тис. чоловік. В наступних роках вона буде розширена. Вже будується житловий корпус на 60 місць і нова їдальня. Недалеко від турбази б'є фонтаном цілюща мінеральна вода.
Трудівники села під керівництвом партійної організації і радянських органів докладають всіх зусиль, щоб зробити рідне село ще кращим і привабливішим. Споруджено алею Слави на честь воїнів односельчан, які полягли в боях з німецько-фашистськими загарбниками. Скоро в селі виростуть нові будівлі культурно- торговельного центру, нові житлові будинки, приміщення нової школи на 20 класних кімнат.
Трудящі села Кобилецької Поляни, натхнеш рішеннями XXIII з'їзду КПРС, докладають всіх зусиль, щоб внести свою частку в справу прискорення добудови світлого майбутнього - комунізму.
Кобилецька Поляна
Сторінка 6 з 6
Одним з великих соціальних завоювань трудящих Кобилецької Поляни за роки Радянської влади є розвиток медичного обслуговування населення. Вже в лютому 1946 року в селі було відкрито амбулаторію, аптечний пункт. Головним в роботі медичних робітників села була боротьба з інфекційними За роки Радянської влади незрівнянно підвищився культурний рівень трудівників села. На час встановлення Радянської влади серед дорослого населення налічувалося 200 чоловік неписьменних. Вже з перших років нового життя, в гуртках ліквідації неписьменності, в початкових класах вечірньої школи йшов процес подолання залишків минулого - неписьменності.
В серпні 1945 року в селі відкрито семирічну школу, в якій навчається близько 400 дітей трудящих. 85 робітників, колгоспників, службовців здобувають освіту без відриву від виробництва у вечірній середній школі. В селі, де в минулому з мешканців ніхто не мав повної середньої освіти, не кажучи про вищу, за радянські роки неповну середню освіту здобули 490 юнаків і дівчат, атестати зрілості за середню освіту вечірньої школи сільської і робітничої молоді отримали 72 чоловіка, а ще 48 - закінчили Великобичківську середню школу. У вищих і середніх спеціальних учбових закладах навчаються 26 молодих громадян Кобилецької Поляни. Нині у різних галузях господарства села працює 16 спеціалістів з вищою освітою і 40 з середньою спеціальною освітою.
Великим другом і порадником трудящих села стала книга. В трьох бібліотеках села книжковий фонд дорівнює 16 тис. книжок. Загато громадян мають свої власні бібліотеки.
Дозвілля трудящі проводять в кінотеатрі, сільському та заводському клубах, відкритих в роки першої післявоєнної п'ятирічки. В клубах працюють гуртки художньої самодіяльності, учасники яких виступають з концертами перед односільчанами та трудящими інших сіл. В кінотеатрі щоденно демонструються кінофільми. Кінотеатр пав улюбленим місцем відпочинку.
За допомогою радіо трудівники села слухають і олос рідної Москви і столиці України - Києва. Понад 200 сімей мають свої радіоприймачі та телевізори. Листоноша - шановний гість у кожній хаті. Близько 2 тис. примірників газет і журналів передплачують трудівники.
Жителі села пишаються своїми відомими земляками. В Кобилецькій Поляні народився Й. Й. Бокшай, народний художник СРСР, член-кореспондент Академії мистецтв СРСР. Все своє життя він присвятив рідному краю. Природа і люди Закарпаття - такий зміст його творчості.
Кобилецька Поляна може бути прикладом інтернаціональної дружби. Сім'ю робітників арматурного заводу, вузькоколійної залізниці, лісорубів, землеробів складають представники різних національностей - українці, росіяни, угорці, євреї, які своєю працею прославляють радянську дійсність.
За короткий період Радянської влади, трудящі Кобилецької Поляни перетворили своє село в чарівний куточок Закарпатської області, який вабить до себе любителів туризму і відпочиваючих.
За п'ять років існування філіалу Рахівської турбази тут побувало понад 30 тис. чоловік. В наступних роках вона буде розширена. Вже будується житловий корпус на 60 місць і нова їдальня. Недалеко від турбази б'є фонтаном цілюща мінеральна вода.
Трудівники села під керівництвом партійної організації і радянських органів докладають всіх зусиль, щоб зробити рідне село ще кращим і привабливішим. Споруджено алею Слави на честь воїнів односельчан, які полягли в боях з німецько-фашистськими загарбниками. Скоро в селі виростуть нові будівлі культурно- торговельного центру, нові житлові будинки, приміщення нової школи на 20 класних кімнат.
Трудящі села Кобилецької Поляни, натхнеш рішеннями XXIII з'їзду КПРС, докладають всіх зусиль, щоб внести свою частку в справу прискорення добудови світлого майбутнього - комунізму.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чорна Тиса
- Середнє Водяне
- Росішка
- Розтоки
- Луги
- Луг
- Лазещина
- Костилівка
- Косівська Поляна
- Кваси
- Ділове
- Водиця
- Верхнє Водяне
- Богдан
- Білин
- Біла Церква
- Ясиня