Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
буржуазним урядом Че- хословаччини газети «Карпатська правда» і направили з цього приводу лист-протест.
Під час чехословацького панування в Буштині було відкрито чеську початкову школу, в якій навчались діти службовців - чехів та сільських багатіїв.
17 березня 1939 року Буштина була окупована угорськими фашистами. Окупанти встановили кривавий режим. Вони заарештували десятки жителів Буштини, в т. ч. комуністів В. І. Лючара, Ю. І. Гичку, М. В. Гичку, П. Ю. Ференца, І. М. Лукача та інших. За «нелояльність» до окупантів мешканців села В. Лазарчука, П. Данча, Ю. Данковича було так побито, що через кілька місяців вони померли. Власті забороняли українську мову, юнаків примушували відвідувати заняття військової підготовки. В 1941 році за неявку на заняття двічі було оштрафовано Ю. Гущака.
Десятки юнаків тікали в Радянський Союз. За період з 1938 по 1941 рік з Буштини емігрувало в СРСР 39 чоловік. Під час Великої Вітчизняної війни всі вони завзято боролися з фашистськими загарбниками в рядах Червоної Армії і Чехословацького корпусу.
Буштинці продовжували вести боротьбу з фашистами і в роки війни, активно підтримуючи партизанів. За співробітництво з народними месниками фашисти заарештували М. І. Рущака й П. Ю. Микулинця. За переховування радянських розвідників жорстоко був побитий І. І. Ізай і члени його сім'ї, після чого окупанти спалили їхню хату. На каторжні роботи в Німеччину було відправлено 81 чол., кинуто до в'язниці 11 чоловік.
Героїчна Червона Армія врятувала трудящих від фашистської неволі. Громлячи відступаючих фашистських загарбників, її частини 22 жовтня 1944 року вступили в Буштину. З величезною радістю і захопленням зустріли жителі села своїх визволителів. Багато з них пішли на фронт добровольцями. У лютому 1945 року в рядах Червоної Армії знаходилось 54, а в Чехословацькому корпусі - 84 жителі села.
Зразу ж після визволення трудящі Буштини взялися за створення органів народної влади. 24 жовтня 1944 року вони обрали сільський Народний комітет в складі 20 чол. Головою його став старий комуніст В. І. Мочар, заступником М. Томаш. До складу Народного комітету ввійшли М. Міговк, М. Дуйчак, П. Лазарко, Д. Орос та інші. Начальником міліції (дружини) був обраний І. Пуга. В протоколі № 1 засідання комітету записано: «Збори Народної Ради одноголосно складають подяку за визволення нашої рідної Закарпатської України Червоною братською Армією.»
Буштинський комітет відав розподілом зерна і землі між бідняками, забезпеченням трудящих продуктами, паливом, організацією робочої сили, відбудовою зруйнованих мостів, шляхів, ремонтом школи тощо. В центрі його уваги були й такі питання, як хід осінньої посівної кампанії, діяльність народної дружини і зміцнення законності, робота місцевого кооперативу тощо.
Комітет активно підтримав боротьбу трудящих за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною, послав на Перший з'їзд Народних комітетів Закарпатської України Й. В. Леврінца, М. М. Дуйчака, В. М. Кузьмика. Прийняття Закарпатті до складу УРСР трудящі Буштини зустріли з великою радістю. З цієї лагоди 1 липня 1945 року в селі відбулася демонстрація й мітинг, де з словами подяки рідним братам, партії й уряду виступили голова комітету І. Лукач, секретар міщеної організації Спілки молоді Закарпатської України (СМЗУ) М. Соломонка, вчителька О. Орос. В своїй повсякденній роботі Народний комітет спирався на місцеву партійну організацію, що вийшла з підпілля в жовтні 1944 року.
Народна Рада Закарпатської України націоналізувала лісові масиви краю. В числі націоналізованих були ліси та підприємства Буштинської лісової дирекції. На їх базі утворилися ліспромгосп, лісгосп і лісозавод. Орні землі та пасовища лісової дирекції одержали безземельні й малоземельні селяни та робітники й службовці ліспромгоспу, лісгоспу й лісозаводу. До рук трудящих перейшло 200 гольдів орної землі й 300 гольдів луків.
З метою кращого використання лісу в 1958 році ліспромгосп, лісгосп і лісозапод були об'єднані в одно підприємство - Буштинський лісокомбінат.
За 22 роки своєї діяльності лісокомбінат виріс у велике оснащене новітньою технікою підприємство, яке випустило в 1967 році валової продукції на 37 тис. крб. У лісокомбінаті працює 2128 чол., в т. ч. 501 жінка. Серед працюючих багато спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.
Великі зміни відбулися в структурі підприємства, набагато розширився асортимент продукції, зріс рівень механізації. Лісокомбінат випускає нині ділову деревину, пиломатеріали, фанерну сировину, вікна, двері тощо. Широку дорогу до споживача знайшли меблі, випуск яких було освоєно в 1955 році, коли підприємство виробило шкільних парт на суму 69 тис. крб. З
Буштина
Сторінка 4 з 7
В 1937 році на Закарпатті розгорнувся рух солідарності з демократичними силами Іспанії. Буштинські комуністи організували серед трудящих села збір коштів для допомоги республіканській Іспанії. Вони активно підтримали протест трудящих Закарпаття проти закриття в червні 1938 року Під час чехословацького панування в Буштині було відкрито чеську початкову школу, в якій навчались діти службовців - чехів та сільських багатіїв.
17 березня 1939 року Буштина була окупована угорськими фашистами. Окупанти встановили кривавий режим. Вони заарештували десятки жителів Буштини, в т. ч. комуністів В. І. Лючара, Ю. І. Гичку, М. В. Гичку, П. Ю. Ференца, І. М. Лукача та інших. За «нелояльність» до окупантів мешканців села В. Лазарчука, П. Данча, Ю. Данковича було так побито, що через кілька місяців вони померли. Власті забороняли українську мову, юнаків примушували відвідувати заняття військової підготовки. В 1941 році за неявку на заняття двічі було оштрафовано Ю. Гущака.
Десятки юнаків тікали в Радянський Союз. За період з 1938 по 1941 рік з Буштини емігрувало в СРСР 39 чоловік. Під час Великої Вітчизняної війни всі вони завзято боролися з фашистськими загарбниками в рядах Червоної Армії і Чехословацького корпусу.
Буштинці продовжували вести боротьбу з фашистами і в роки війни, активно підтримуючи партизанів. За співробітництво з народними месниками фашисти заарештували М. І. Рущака й П. Ю. Микулинця. За переховування радянських розвідників жорстоко був побитий І. І. Ізай і члени його сім'ї, після чого окупанти спалили їхню хату. На каторжні роботи в Німеччину було відправлено 81 чол., кинуто до в'язниці 11 чоловік.
Героїчна Червона Армія врятувала трудящих від фашистської неволі. Громлячи відступаючих фашистських загарбників, її частини 22 жовтня 1944 року вступили в Буштину. З величезною радістю і захопленням зустріли жителі села своїх визволителів. Багато з них пішли на фронт добровольцями. У лютому 1945 року в рядах Червоної Армії знаходилось 54, а в Чехословацькому корпусі - 84 жителі села.
Зразу ж після визволення трудящі Буштини взялися за створення органів народної влади. 24 жовтня 1944 року вони обрали сільський Народний комітет в складі 20 чол. Головою його став старий комуніст В. І. Мочар, заступником М. Томаш. До складу Народного комітету ввійшли М. Міговк, М. Дуйчак, П. Лазарко, Д. Орос та інші. Начальником міліції (дружини) був обраний І. Пуга. В протоколі № 1 засідання комітету записано: «Збори Народної Ради одноголосно складають подяку за визволення нашої рідної Закарпатської України Червоною братською Армією.»
Буштинський комітет відав розподілом зерна і землі між бідняками, забезпеченням трудящих продуктами, паливом, організацією робочої сили, відбудовою зруйнованих мостів, шляхів, ремонтом школи тощо. В центрі його уваги були й такі питання, як хід осінньої посівної кампанії, діяльність народної дружини і зміцнення законності, робота місцевого кооперативу тощо.
Комітет активно підтримав боротьбу трудящих за возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною, послав на Перший з'їзд Народних комітетів Закарпатської України Й. В. Леврінца, М. М. Дуйчака, В. М. Кузьмика. Прийняття Закарпатті до складу УРСР трудящі Буштини зустріли з великою радістю. З цієї лагоди 1 липня 1945 року в селі відбулася демонстрація й мітинг, де з словами подяки рідним братам, партії й уряду виступили голова комітету І. Лукач, секретар міщеної організації Спілки молоді Закарпатської України (СМЗУ) М. Соломонка, вчителька О. Орос. В своїй повсякденній роботі Народний комітет спирався на місцеву партійну організацію, що вийшла з підпілля в жовтні 1944 року.
Народна Рада Закарпатської України націоналізувала лісові масиви краю. В числі націоналізованих були ліси та підприємства Буштинської лісової дирекції. На їх базі утворилися ліспромгосп, лісгосп і лісозавод. Орні землі та пасовища лісової дирекції одержали безземельні й малоземельні селяни та робітники й службовці ліспромгоспу, лісгоспу й лісозаводу. До рук трудящих перейшло 200 гольдів орної землі й 300 гольдів луків.
З метою кращого використання лісу в 1958 році ліспромгосп, лісгосп і лісозапод були об'єднані в одно підприємство - Буштинський лісокомбінат.
За 22 роки своєї діяльності лісокомбінат виріс у велике оснащене новітньою технікою підприємство, яке випустило в 1967 році валової продукції на 37 тис. крб. У лісокомбінаті працює 2128 чол., в т. ч. 501 жінка. Серед працюючих багато спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою.
Великі зміни відбулися в структурі підприємства, набагато розширився асортимент продукції, зріс рівень механізації. Лісокомбінат випускає нині ділову деревину, пиломатеріали, фанерну сировину, вікна, двері тощо. Широку дорогу до споживача знайшли меблі, випуск яких було освоєно в 1955 році, коли підприємство виробило шкільних парт на суму 69 тис. крб. З
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широкий Луг
- Чумалеве
- Усть-Чорна
- Угля
- Тернове
- Теребля
- Тарасівка
- Руське Поле
- Новоселиця
- Нересниця
- Лопухів
- Лази
- Кричове
- Красна
- Калини
- Глибокий Потік
- Ганичі
- Вонігове
- Вільхівці
- Бедевля
- Тересва
- Солотвина
- Дубове
- Діброва
- Грушеве