Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У місті мешкали бокораші і візники, які займалися транспортуванням солі, а
також десятки кравців, кушнірів, чинбарів, шевців, гончарів.
Більша частина населення бідувала. Про це свідчить низька купівельна спроможність трудящих Тячева. Так, дроворуб за денний заробіток міг купити 2 фунти хліба або півфунта топленого масла, а жнець - 3 фунти проса або фунт сала.
Важкий соціальний гніт і відсутність охорони здоров'я викликали часті захворювання. Тільки в 1778 році у місті хворіло на холеру 80 чол., 21 з яких помер.
Тячів користувався правом самоврядування, мав свою печатку із зображенням орла. Адміністративно-поліцейським і судовим органом була рада, або міська управа (магістрат), куди входили староста та радники. Староста очолював раду й судив громадян. Суд захищав інтереси експлуататорської верхівки й церкви. У 1729 році цін, наприклад, звинуватив у чаклунстві Катерину Болдижар і вирішив стратити її. Насправді ж ця жінка тільки лікувала травами хворих дітей. Міщанина Я. Тордої було покарано 30 палицями за висловлювання проти церкви.
Значна частина населення міста зазнавала політичного безправ'я й національних утисків, що загострювало не лише класову, але й національну боротьбу трудящих. У 1778 році греко-католики (українці) Тячева скаржились комітатським зборам, що правителі міста - кальвіністи (угорці) утискують і обмежують їх: позбавили права на одержання землі біля Тиси та прибутків від міського господарства, не допускають займати службові посади в магістраті. Такого змісту скарга була послана ще раніше імператриці Марії-Терезії. Боротьба між кальвіністами й греко-католиками привела до укладення угоди 1778 року, за якою до магістрату дозволялось обирати і «найбільш здібних громадян» з числа українців, які були грамотними й знали угорську мову. Проте в школах і установах пануючою мовою залишалася латинська, а згодом нею стала угорська.
Проникнення товарно-грошових відносин у господарство міщан призводило до дальшого поглиблення майнової нерівності та соціального розшарування.
За даними 1844 року в Тячеві проживало 424 платники податків, в т. ч. 18 заможних (торговців, багатих ремісників, селян), які тримали у своїх руках 165 гольдів землі та 660 голів домашніх тварин, і 96 представників середніх прошарків населення, яким належало 420 гольдів землі.
Решта платників складала нижчу групу населення містечка. 154 чол. володіли ділянками по 1-3 гольди й незначною кількістю худоби, платили податок по 5-7 форинтів. Половина цієї групи - платники податку від 1 до 5 форинтів - належала до числа найбідніших прошарків населення - желярів і піджелярів. Вони не мали ні землі, ні худоби. Все їх майно складалося з хатинок і домашнього посуду.
Трудящі Тячева були усунуті від участі у виборах ради міста.
Часті неврожаї, які викликали різке подорожчання хліба і продуктів харчування, при низьких і випадкових заробітках позбавляли бідноту засобів до існування. В неурожайний 1814 рік 150 чол. бідноти Тячева залишилось без хліба. Жалюгідна допомога, подана державою, була використана верхівкою міста для спекуляції та ще більшого закабалення бідноти.
Посилення експлуатації трудящих мас вело до поглиблення класових суперечностей у місті. Селяни все частіше відмовлялися від сплати державних податків. Зволікали вони і здачу церковних поборів. В 1838 році греко-католицький піп Я. Злоцький подав заяву в магістрат, в якій вимагав, щоб спадкоємці померлого Я. Бордоша сплатили йому п'ятирічний борг (десятину). Дедалі частішали
потрави, «незаконні» порубки державного лісу. Мали місце сутички місцевого населення з розквартированими в Тячеві солдатами 4 драгунського полку.
Населення міста в добу феодалізму збільшувалось дуже повільно. У 1836 роді тут мешкало лише 4814 жителів.
На початку XIX ст. у Тячеві працювала тільки одна початкова школа.
Після буржуазної революції 1848 року становище міського населення не поліпшилось. Внаслідок розвитку капіталістичних відносин посилювалося розшарування серед ремісників, селян, зростала кількість міської бідноти. Розорені ремісники, попадаючи в кабальну залежність від цехової верхівки і хазяїв-скупників, перетворювались у найманих робітників. Так, коваль А. Якоб позбувся своєї майстерні, заклавши її купцю Я. Косо за 50 форинтів. В цьому ж році 2 ремісники виконували замовлення багатого майстра Г. Резенфельда.
У 70-х роках XIX століття у Тячеві інтенсивно почало розвиватися садівництво. Звідси вивозились яблука не тільки у сусідні комітати, але й далеко за межі Угорщини, і передусім у Німеччину.
Тячів
Сторінка 2 з 8
Згаданого року селяни очікували урожаю 1129 кобликів, а внаслідок посухи зібрали лише 102 коблики.У місті мешкали бокораші і візники, які займалися транспортуванням солі, а
Більша частина населення бідувала. Про це свідчить низька купівельна спроможність трудящих Тячева. Так, дроворуб за денний заробіток міг купити 2 фунти хліба або півфунта топленого масла, а жнець - 3 фунти проса або фунт сала.
Важкий соціальний гніт і відсутність охорони здоров'я викликали часті захворювання. Тільки в 1778 році у місті хворіло на холеру 80 чол., 21 з яких помер.
Тячів користувався правом самоврядування, мав свою печатку із зображенням орла. Адміністративно-поліцейським і судовим органом була рада, або міська управа (магістрат), куди входили староста та радники. Староста очолював раду й судив громадян. Суд захищав інтереси експлуататорської верхівки й церкви. У 1729 році цін, наприклад, звинуватив у чаклунстві Катерину Болдижар і вирішив стратити її. Насправді ж ця жінка тільки лікувала травами хворих дітей. Міщанина Я. Тордої було покарано 30 палицями за висловлювання проти церкви.
Значна частина населення міста зазнавала політичного безправ'я й національних утисків, що загострювало не лише класову, але й національну боротьбу трудящих. У 1778 році греко-католики (українці) Тячева скаржились комітатським зборам, що правителі міста - кальвіністи (угорці) утискують і обмежують їх: позбавили права на одержання землі біля Тиси та прибутків від міського господарства, не допускають займати службові посади в магістраті. Такого змісту скарга була послана ще раніше імператриці Марії-Терезії. Боротьба між кальвіністами й греко-католиками привела до укладення угоди 1778 року, за якою до магістрату дозволялось обирати і «найбільш здібних громадян» з числа українців, які були грамотними й знали угорську мову. Проте в школах і установах пануючою мовою залишалася латинська, а згодом нею стала угорська.
Проникнення товарно-грошових відносин у господарство міщан призводило до дальшого поглиблення майнової нерівності та соціального розшарування.
За даними 1844 року в Тячеві проживало 424 платники податків, в т. ч. 18 заможних (торговців, багатих ремісників, селян), які тримали у своїх руках 165 гольдів землі та 660 голів домашніх тварин, і 96 представників середніх прошарків населення, яким належало 420 гольдів землі.
Решта платників складала нижчу групу населення містечка. 154 чол. володіли ділянками по 1-3 гольди й незначною кількістю худоби, платили податок по 5-7 форинтів. Половина цієї групи - платники податку від 1 до 5 форинтів - належала до числа найбідніших прошарків населення - желярів і піджелярів. Вони не мали ні землі, ні худоби. Все їх майно складалося з хатинок і домашнього посуду.
Трудящі Тячева були усунуті від участі у виборах ради міста.
Часті неврожаї, які викликали різке подорожчання хліба і продуктів харчування, при низьких і випадкових заробітках позбавляли бідноту засобів до існування. В неурожайний 1814 рік 150 чол. бідноти Тячева залишилось без хліба. Жалюгідна допомога, подана державою, була використана верхівкою міста для спекуляції та ще більшого закабалення бідноти.
Посилення експлуатації трудящих мас вело до поглиблення класових суперечностей у місті. Селяни все частіше відмовлялися від сплати державних податків. Зволікали вони і здачу церковних поборів. В 1838 році греко-католицький піп Я. Злоцький подав заяву в магістрат, в якій вимагав, щоб спадкоємці померлого Я. Бордоша сплатили йому п'ятирічний борг (десятину). Дедалі частішали
потрави, «незаконні» порубки державного лісу. Мали місце сутички місцевого населення з розквартированими в Тячеві солдатами 4 драгунського полку.
Населення міста в добу феодалізму збільшувалось дуже повільно. У 1836 роді тут мешкало лише 4814 жителів.
На початку XIX ст. у Тячеві працювала тільки одна початкова школа.
Після буржуазної революції 1848 року становище міського населення не поліпшилось. Внаслідок розвитку капіталістичних відносин посилювалося розшарування серед ремісників, селян, зростала кількість міської бідноти. Розорені ремісники, попадаючи в кабальну залежність від цехової верхівки і хазяїв-скупників, перетворювались у найманих робітників. Так, коваль А. Якоб позбувся своєї майстерні, заклавши її купцю Я. Косо за 50 форинтів. В цьому ж році 2 ремісники виконували замовлення багатого майстра Г. Резенфельда.
У 70-х роках XIX століття у Тячеві інтенсивно почало розвиватися садівництво. Звідси вивозились яблука не тільки у сусідні комітати, але й далеко за межі Угорщини, і передусім у Німеччину.