Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
було, і тому роботу знайти було дуже важко. Досить сказати, що в 1931 році у місті налічувалося 700 чол. безробітних.
Становище трудящих з кожним роком погіршувалось. В 1934 році податкові
недоїмки складали 28 8454 крониг. Соціальний гніт супроводжувався національним і політичним безправ'ям.
У відповідь на це трудящі маси Тячева під керівництвом комуністів посилювали боротьбу за поліпшення життєвих умов, за визволення з-під іноземного поневолення.
Місцева партійна організація КПЧ виникла в 1922 році. До її складу в різний час входило 20-30 чол. Активними членами організації були І. Бедей, М. Лакатош, А. Сліган, І. Візичканич, М. Бокоч та інші. У 20-30 pp. з ініціативи районного керівництва КПЧ та місцевих комуністів у місті часто проводилися збори, мітинги й демонстрації, в яких брали участь і робітники та селяни навколишніх сіл.
Тут часто виступали секретарі крайкому КПЧ О. Борканюк, Г. Феєр, секретар партійного осередку с. Грушевого В. Половка, місцеві комуністи Й. Гаврило, А. Шимон.
Поряд з боротьбою за хліб, землю й політичні права трудящі маси активно виступали проти безробіття, за створення єдиного народного фронту проти фашизму. 10 лютого 1932 року комуністи Тячівського округу, незважаючи на заборону властей, організували масовий «голодний похід» безробітних і селянської бідноти до Тячева. Між жандармами, що блокували місто, і учасниками походу відбулася сутичка, яка закінчилась розгоном трудящих. В першотравневому мітингу 1933 року взяло участь 430 чол. Промовці таврували винуватців голоду і злиднів, виступали проти підготовки нової війни, висловлювали своє захоплення розквітом Радянської України. В 1935 році успішно пройшли збори трудящих у готелі «Корона». Представники крайкому КПЧ Д. Попович, П. Терек, І. Ваш та місцевих організацій М. Немеш і Л. Нодь закликали присутніх до солідарності з політв'язнями Е. Тельманом, І. Локотою та іншими, вказували на необхідність посилення боротьби проти фашизму. У травні-червні цього року Закарпатський крайком КПЧ та Об'єднання трудящого селянства проводили масові робітничо-селянські конференції, одна з яких відбулася в Тячеві. Вона закінчилася прийняттям широкої програми боротьби проти економічного гніту та переслідувань. У травні 1936 року застрайкували будівельники, які вимагали підвищення заробітної плати.
Тячівці виявляли симпатії і відверто говорили про свою солідарність з народом республіканської Іспанії. На першотравневій демонстрації 1937 року, на яку вийшло 1810 робітників, селян та інтелігенції, демонстранти несли транспаранти з закликами: «Захист Іспанії - захист Чехословаччини», «Хай живе Радянський Союз - захисник миру і волі», «Геть фашизм». У складі інтернаціонального батальйону ім. Димитрова на території Іспанії відважно воював проти фашистів житель Тячева І. Л. Нодь. З нагоди 30-річчя битви під Мадрідом він одержав поздоровлення від групи колишніх добровольців при Радянському комітеті ветеранів війни.
Антифашистську боротьбу очолювали комуністи. Після заборони Закарпатської крайової комуністичної організації т. зв. автономним урядом Карпатської України з листопада 1938 по 14 березня 1939 року революційною боротьбою трудящих Тячева керували комуністи-підпільники І. Ваш та О. Перец.
Культурне життя міста за роки чехословацького буржуазного режиму зазнало певних змін. Тут була відкрита горожанська школа з українською, а згодом і з чеською мовами навчання. За словами крайового шкільного інспектора, більшість горожанських шкіл, у т. ч. й Тячівська, мали «непоказний зовнішній вигляд; деякі класні приміщення малі, тісні і нездорові». У 1929 році в Тячеві налічувалося уже 4 початкові школи. Проте, як зазначав сучасник, «багато українських дітей не відвідує школу із-за її віддаленості». З'явилась у місті окружна шкільна бібліотека, до можна було зустріти книги й радянських авторів. Певний мас діяв окружний хор вчителів, до репертуару якого входили українські й російські пісні.
Близько 30 років (з 1910 по 1939) у Тячеві працював відомий закарпатський письменник і педагог О. І. Маркуш. Тут він писав підручники та читанки для початкових шкіл, оповідання, редагу- наїі молодіжний часопис «Наш рідшій край». Під час угорсько-фашистської окупації він був репресований, а його бібліотека знищена. В 1944 році О. І. Маркуш переселився до м. Хуста. Весною 1940 року в місті перебував угорський письменник Жігмонт Моріц, який збирав матеріали для твору «Село за горами».
15 березня 1939 року Тячів окупували війська фашистської Угорщини. Трудящі чинили опір загарбникам, саботували розпорядження властей, ухилялися лід служби у фашистській армії. До Країни Рад емігрувало 25 чол.
Тячів
Сторінка 4 з 8
майстерні останнього постійно працювало не більше 4-5 робітників. Фрукти переробляли кустарі К. Жидів і Е. Баняс, підприємство яких мало лише протиральну машину і вакуум-апарат. Великих промислових підприємств не Становище трудящих з кожним роком погіршувалось. В 1934 році податкові
недоїмки складали 28 8454 крониг. Соціальний гніт супроводжувався національним і політичним безправ'ям.
У відповідь на це трудящі маси Тячева під керівництвом комуністів посилювали боротьбу за поліпшення життєвих умов, за визволення з-під іноземного поневолення.
Місцева партійна організація КПЧ виникла в 1922 році. До її складу в різний час входило 20-30 чол. Активними членами організації були І. Бедей, М. Лакатош, А. Сліган, І. Візичканич, М. Бокоч та інші. У 20-30 pp. з ініціативи районного керівництва КПЧ та місцевих комуністів у місті часто проводилися збори, мітинги й демонстрації, в яких брали участь і робітники та селяни навколишніх сіл.
Тут часто виступали секретарі крайкому КПЧ О. Борканюк, Г. Феєр, секретар партійного осередку с. Грушевого В. Половка, місцеві комуністи Й. Гаврило, А. Шимон.
Поряд з боротьбою за хліб, землю й політичні права трудящі маси активно виступали проти безробіття, за створення єдиного народного фронту проти фашизму. 10 лютого 1932 року комуністи Тячівського округу, незважаючи на заборону властей, організували масовий «голодний похід» безробітних і селянської бідноти до Тячева. Між жандармами, що блокували місто, і учасниками походу відбулася сутичка, яка закінчилась розгоном трудящих. В першотравневому мітингу 1933 року взяло участь 430 чол. Промовці таврували винуватців голоду і злиднів, виступали проти підготовки нової війни, висловлювали своє захоплення розквітом Радянської України. В 1935 році успішно пройшли збори трудящих у готелі «Корона». Представники крайкому КПЧ Д. Попович, П. Терек, І. Ваш та місцевих організацій М. Немеш і Л. Нодь закликали присутніх до солідарності з політв'язнями Е. Тельманом, І. Локотою та іншими, вказували на необхідність посилення боротьби проти фашизму. У травні-червні цього року Закарпатський крайком КПЧ та Об'єднання трудящого селянства проводили масові робітничо-селянські конференції, одна з яких відбулася в Тячеві. Вона закінчилася прийняттям широкої програми боротьби проти економічного гніту та переслідувань. У травні 1936 року застрайкували будівельники, які вимагали підвищення заробітної плати.
Тячівці виявляли симпатії і відверто говорили про свою солідарність з народом республіканської Іспанії. На першотравневій демонстрації 1937 року, на яку вийшло 1810 робітників, селян та інтелігенції, демонстранти несли транспаранти з закликами: «Захист Іспанії - захист Чехословаччини», «Хай живе Радянський Союз - захисник миру і волі», «Геть фашизм». У складі інтернаціонального батальйону ім. Димитрова на території Іспанії відважно воював проти фашистів житель Тячева І. Л. Нодь. З нагоди 30-річчя битви під Мадрідом він одержав поздоровлення від групи колишніх добровольців при Радянському комітеті ветеранів війни.
Антифашистську боротьбу очолювали комуністи. Після заборони Закарпатської крайової комуністичної організації т. зв. автономним урядом Карпатської України з листопада 1938 по 14 березня 1939 року революційною боротьбою трудящих Тячева керували комуністи-підпільники І. Ваш та О. Перец.
Культурне життя міста за роки чехословацького буржуазного режиму зазнало певних змін. Тут була відкрита горожанська школа з українською, а згодом і з чеською мовами навчання. За словами крайового шкільного інспектора, більшість горожанських шкіл, у т. ч. й Тячівська, мали «непоказний зовнішній вигляд; деякі класні приміщення малі, тісні і нездорові». У 1929 році в Тячеві налічувалося уже 4 початкові школи. Проте, як зазначав сучасник, «багато українських дітей не відвідує школу із-за її віддаленості». З'явилась у місті окружна шкільна бібліотека, до можна було зустріти книги й радянських авторів. Певний мас діяв окружний хор вчителів, до репертуару якого входили українські й російські пісні.
Близько 30 років (з 1910 по 1939) у Тячеві працював відомий закарпатський письменник і педагог О. І. Маркуш. Тут він писав підручники та читанки для початкових шкіл, оповідання, редагу- наїі молодіжний часопис «Наш рідшій край». Під час угорсько-фашистської окупації він був репресований, а його бібліотека знищена. В 1944 році О. І. Маркуш переселився до м. Хуста. Весною 1940 року в місті перебував угорський письменник Жігмонт Моріц, який збирав матеріали для твору «Село за горами».
15 березня 1939 року Тячів окупували війська фашистської Угорщини. Трудящі чинили опір загарбникам, саботували розпорядження властей, ухилялися лід служби у фашистській армії. До Країни Рад емігрувало 25 чол.