Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Невицьке

Сторінка 3 з 7
Після революції 1848-1849 pp. від повинностей на користь домінії були звіль­нені селяни, записані в урбар 1772-1773 pp. Становище решти жителів села (орендарів, желярів, піджелярів та інших) залишалося без змін.

Не були ліквідовані повинності й на користь церкви: роковин а (та ж сама пан­щина по одному і більше днів щороку на попівській землі) і коблина (натуральний податок, що складався з 1-2 вік зерна, кількох возів сіна та дров від кожної селян­ської родини тощо).
Злигодні панували в Невицькому і в кінці XIX та на початку XX століття. Брак медичної допомоги призводив до великої смертності; з 70-80 дітей, що наро­джувалися, 20-25 умирало. Під час проведення на Закарпатті «Верховинської акції» у селі було відкрито народну господарську школу, а в 1902 році - почат­кову школу, які відвідували лише діти заможних селян. Жодного культосвітнього закладу в селі не було.
В 1879 році ужгородські власті згадали про руїни Невицького замку. Вище нього був розбитий парк, створено оглядовий майданчик і побудовано пам'ятник Карлу Вагнеру, визначному угорському вченому-лісівнику. Звичайно, все це було зроблено не для народних мас.
Та руїни Невицького замку використали не тільки тодішні власті. В 1899 році поблизу Невицького замку відбулася перша на Закарпатті маївка робітників, яку організувала ужгородська організація соціал-демократичної партії. Зійшлося понад 30 чол., перед якими виступив з промовою секретар соціал-демократичної організації Кляйн Ліпот. З того часу проведення маївок серед руїн замку стало традицією.
В 1903 році у с. Невицькому нараховувалося 707 жителів. В сільському госпо­дарстві було зайнято 272 чол. Вони мали 408 утриманців. Селян-господарів було 79, дрібних власників-поденщиків - 22. Сільськогосподарських робітників налічува­лось 96 чол., з яких лише 16 мали власні будинки. Крім того, 12 чол. було зай­нято у промисловості, 11 - на транспорті, 3 - в торгівлі і т. д. Ряд заможних се­лян вже з кінця XIX століття займався садівництвом, городництвом тощо.
Перед першою світовою війною в селах Ужанської долини посилюється прагнення до возз'єднання з усім українським народом. Про це свідчать донесення уря­довців, де говориться, що «українське населення хоче об'єднатися з росіянами і виступити проти панів».
Війна 1914-1918 pp. принесла багато горя трудящим Невицького. Вже в 1914 році відбувається загальна мобілізація чоловіків народження 1876-1896 pp. Значна частина мобілізованих була надіслана у т. зв. резервні частини, які вико­ристовувалися на роботах у поміщиків та на підприємствах. Зокрема, мобілізовані селяни з сіл Ужгородського округу (в т. ч. і с. Невицького) працювали на Ужго­
родській меблевій фабриці «Муидус» та на інших підприємствах. Тривалий час в Ужгороді, а потім у Перечині знаходилася штаб-квартира угорського військового командування, а в навколишніх селах розміщалися війська. Військові постої та реквізиції різко погіршили й до того тяжке життя селян Невицького,
Пригнічені нещадною експлуатацією, вони не втрачали надії на своє визволення, пов'язуючи його з возз'єднанням з єдинокровним українським і великим російським народами.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії і створення УРСР значно посилили ці надії. З Радянської Росії в село повернулися військово­полонені. Вони заговорили про більшовиків, про Леніна, про Радянський уряд, який розділив землю між селянами. Та окупація села буржуазною Чехословаччиною поклала край надіям і сподіванням трудящих. Селяни Невицького і далі залишалися малоземельними. Більшість із них володіла 1-2 гектарами землі і лінію одиниці - 4-6 гектарами. Найбільшими землевласниками в селі були двоє селян, які мали по 10 га орної землі, саду і сінокосів. 20 га кращої землі належало церкві.
Багато селян Невицького не могли прожити з свого господарства, а тому ста­вали сезонниками і постійними робітниками на залізниці, будівельниками доріг, дренажного каналу Ужгород-Невицьке, працівниками Оноківської електростан­ції, Кам'яницьких каменоломень та щебзаводу.
Напівпролетарське населення Невицького брало участь у революційних виступах, борючись за хліб і землю, за соціальне і національне визволення.
Весною 1921 року в Закарпатті розпочалося самовільне захоплення земель иолііщиків і держави. Цивільне управління Закарпаття вжило відповідних захо­дів: дало наказ поліції і жандармерії розправитись з «бунтарями» з допомогою вій­ськової сили.
Та це не залякало селян Невицького. Не чекаючи панської реформи, вони 5 липня 1921 року стали захоплювати луки і пасовищаг. Керівниками виступу були коли тіні військовополонені М. Желізко, Ю. Карбованець та інші.
В 1921 році в Невицькому утворилася комуністична організація, якою керував Ужгородський окружком КПЧ. 18 вересня 1921 року було проведено збори комуні­стів Невицького і Ужгорода. Незважаючи на воєнний стан, який


Cучасна карта - Невицьке