Сторінка 6 з 7
Парторганізація села (33 комуністи) стала частиною парторганізації садовинрадгоспу, яка забезпечує ритмічну роботу виробництва, чітку організацію праці і проводить велику виховну та організаційну роботу. Допомагають комуністам у всій роботі відділку комсомольська та
профспілкова організації. В 1967 році за перше місце по вирощуванню сільськогосподарських культур, підвищення продуктивності тваринництва та дострокове виконання планів продажу продукції державі. Невицький відділок нагороджено перехідним Червоним прапором радгоспу.
Серед передовиків відділку заслуженою пошаною користуються бригадир садоводів О. В. Кучак і члени бригади К. Ю. Кичка, М. П. Кучак, Г. П. Хондри, які зібрали по 96 цнт фруктів з га; бригадир тваринництва М. Терпак; доярки Г. Ю. Бегоній, Г. А. Пастеляк, Г. І. Опаленик, що перевищили норми надою молока на 140-145 проц; бригадир овочівників О. Д. Даценко та члени її бригади М. Й. Карбованець, Ю. І. Фія, М. І. Долгош, які добилися врожаю капусти по 300 цнт з га, помідорів - по 250 цнт з га; механізатори В. Ю. Близнець, І. І. Бучко, І. Ю. Король.
На території Невицької сільради, біля с. Кам'яниці, розташовані щебеневий завод і каменоломні, які дають країні цінний будівельний матеріал. Там працює багато мешканців села Невицького. З них проявили себе як передовики виробництва М. Опаленик, М. Манач та інші.
Мальовничі околиці Невицького, що входять до складу державного завопідника - резервату Кам'яниця, перетворені в зону відпочинку ужгородських робітників і службовців. За кілька хвилин комфортабельніш автобус доставляє мешканців Ужгорода в околиці Невицького замку, на берег прохолодної річки Уж, яка за греблею створює розкішне озеро з пляжами та човновою станцією. Сюди приїжджає багато туристів. Для них біля підніжжя покритої іііковии пралісом замкової гори виросли багатоповерхові будинки готелю на 90 місць, що належить автотурбазі «Невицьке», та міжнародного молодіжного табору «Верховина», в якому уже зараз відпочивають одночасно взимку 200 чол., а влітку - понад 300. Через річку Уж побудовано підвісний пішохідний міст і завершено спорудження нового транспортного мосту.
Пройде небагато часу і розпочнеться реставрацій Невицького замку. Буде відбудовано будівлю і башти замку. Все це набагато збільшить потік туристів, зробить цю чудову місцевість ще більш привабливою і чарівною. У відбудованому приміщенні розміститься музей, бібліотека, кінозал, кімнати відпочинку, обладнані у середньовічному
стилі.
За роки Радянської влади невпізнанно змінилось обличчя села. Тут побудовано і докорінно перебудовано понад 120 будинків.
В 1965 році в селі зруйновано останнє старе житло - хатину пенсіонерки М. Вовкулич, для якої силами громадськості збудовано великий просторий будинок. Нові будинки Невицького нічим не нідрізняються від будинків міського типу. Вони мають великі світлі вікна, пофарбовані в червоний,
жоіітий, сірий, зеленкуватий кольори фасади. В кожному дворі багато зелені і квітів. В пейзажі села переплітаються старовинні колодязні «журавлі» з теле- та радіоантенами. В індивідуальному користуванні жителів села є 2 автомашини, 11 мотоциклів і моторолерів, сотні велосипедів, багато телевізорів, в кожній хаті - радіоприймач. Село повністю електрифіковане і радіофіковане.
За роки Радянської влади відбулися корінні зміни в культурі і побуті Невицького та його мешканців. Якщо до 1944 року в селі була лише одна початкова школа, то вже в 1945 році тут було відкрито неповну середню школу. Зараз у Невицькій восьмирічній школі навчається понад 340 учнів і працює 20 вчителів. Школа має добре обладнані кабінети, особливо фізичний, хіміко-біологічний та технічних змеобів навчання. Тут працює також консультаційний пункт Ужгородської заочної середньої школи, де без відриву від виробництва здобувають середню освіту понад 60 робітників відділку радгоспу та Кам'яницького щебзаводу.
До возз'єднання Закарпаття з Радянською Україною в селі не було жодної подіїни з вищою освітою. За роки Радянської влади вузи країни закінчили близько 40 мешканців Невицького. Значна кількість молодих громадян села нині навчається в Ужгородському державному університеті та інших вищих навчальних закладах нашої країни. Зараз в селі є такі сім'ї колишніх бідняків і середняків, в яких по кілька чоловік мають вищу освіту. Так, по два сини Й. Данка, Й. Дудика й П. Опаленка здобули вищу освіту. Тут виросли педагоги, інженери, економісти,
творчі працівники. З 39 465 крб. сільського бюджету в 1968 році на освіту було виділено 23 837 карбованців.
В селі працює дитячий садок та медпункт. Силами громадськості збудовано просторий клуб із залом на 100 місць і стаціонарною кіноустановкою. До послуг трудящих бібліотека, яка нараховує близько 6 тис. книжок.
Дивиться також інші населені пункти району: